Основи зовнішньоекономічної діяльності - Зінь Е.А. - 8.5. Правові звичаї

Правовий звичай - санкціоноване державами або окремою державою широко відоме правило ділових відносин, що склалося стихійно протягом тривалого часу і стало звичкою в зовнішньоекономічній сфері. Звичай - це правило поведінки, а не правова норма. Особливістю звичаю є те, що він не встановлюється рішенням органів держави, а виникає в результаті багаторазового застосування протягом століть, закріплює людський досвід у свідомості людей і входить в звичку. Сторонами правового звичаю є компетентні органи світової спільноти, конкретної держави, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності.

Формами санкціонування правового звичаю правовими нормами держави є посилання, визнання та використання. У випадках санкціонування звичай набуває форми правового і забезпечується заходами суспільного впливу або примусу з боку міжнародних організацій та держави. Окремі групи правових звичаїв складають:

• правові звичаї, які використовуються в нормативних актах в межах міжнародних організацій;

• правові звичаї, які використовуються в нормативних актах поза межами міжнародних організацій. До таких правових актів належать спеціальні збірки міжнародних торгових палат: Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів Інкотермс (редакція 2000 р.); Уніфіковані правила по інкасо (редакція 1995 р.); Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів (редакція 1993 р.);

• правові звичаї, які використовуються в правових актах національних органів (законах, указах, постановах тощо);

• правові звичаї, які використовуються в зовнішньоекономічних договорах (контрактах).

В результаті санкціонування державою звичай набуває загальнообов'язкового характеру щодо його виконання. Це означає можливість його поширення на всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності і гарантування державою його виконання. Реалізація правових звичаїв забезпечується засобами державного примусу: за порушення правових звичаїв може наставати юридична відповідальність. Правові звичаї поділяються на:

• правові звичаї за місцем в правовій системі;

• правові звичаї за простором.

Правові звичаї за місцем в правовій системі бувають трьох видів.

До першого виду відносять звичаї, що являють собою доповнення до закону. Такі звичаї покликані полегшити з'ясування розуміння тих термінів і словосполучень нормативно-правового акту або судового рішення, які вживаються в особливому значенні. Допущення правового звичаю до регламентації відносин сторін в сфері зовнішньоекономічної діяльності є об'єктивно необхідним і виправданим у разі, коли в зовнішньоекономічному договорі (контракті) або правовому акті є пряма вказівка на застосування відповідних правових звичаїв.

До другого типу відносять звичаї, що застосовують замість закону, у випадку існування прогалин у праві. Коли певні приписи взагалі не існують, або вони відсутні в нормативних актах або зовнішньоекономічних договорах (контрактах), тоді використовують правовий звичай. Прикладом впровадження міжнародного правового звичаю в правове поле України є Указ Президента України "Про застосування міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" (1994 р.). Указом визначено: "Установити, що при укладанні суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів)..., застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговою палатою... Суб'єктам підприємницької діяльності України при укладанні договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), забезпечувати додержання Правил Інкотермс".

До третього виду відносять „звичаї проти закону". У випадку, коли існує колізія звичаю й закону, то перевага надається звичаю. Правовий звичай замінює конкретну правову норму, що регулює конкретне питання в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Класифікація правових звичаїв за простором. Так як правові звичаї виникають в міжнародному та національному правових просторах, вони можуть бути міжнародним джерелом права або національним джерелом права.

Міжнародний правовий звичай - правило поведінки в сфері зовнішньоекономічної діяльності, яке склалося стихійно, є усталеним і стало звичкою в транснаціональному просторі. Міжнародний правовий звичай є обов'язковим у випадках, коли правові норми безпосередньо відсилають до них; сторони при укладенні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) посилаються на певний міжнародний звичай. Міжнародний правовий звичай застосовується у практиці конкретної держави, якщо держава прямо визнала його в нормативному акті: дипломатичному чи законодавчому. На законодавчому рівні таким нормативним актом є закон, указ, постанова тощо.

Національний правовий звичай — правило поведінки в сфері зовнішньоекономічної діяльності, яке склалося стихійно, є усталеним і стало звичкою в національному правовому просторі.

В Україні ставлення до правового звичаю як джерела права є неоднозначним. Беззаперечним є те, що правове регулювання сфери зовнішньоекономічної діяльності не охоплює всі суспільні відносини, які виникають в цій сфері і тому звичай зберігає своє значення в окремих його галузях. Одночасно Конституція України не закріплює правовий звичай як джерело права, але окремі акти законодавства містять такі норми: "Цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту" (Цивільний кодекс України, стаття 7 пункт 1).

У цілому ж використання правового звичаю як джерела права має обмежений характер в силу консерватизму і неможливості впорядкування всіх сфер суспільних відносин в сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні.

Контрольні питання та завдання для самоперевірки знань:

1. Розкрийте сутність поняття „правове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності".

2. Які завдання вирішуються в процесі правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності?

3. В чому полягає сутність імперативного методу правового регулювання?

4. Які особливості диспозитивного методу правового регулювання?

5. Яка існує класифікація джерел правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності?

6. Які існують види джерел правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності?

7. Що розуміють під поняттям „міжнародний нормативно-правовий договір"?

8. Яка існує класифікація міжнародних договорів за характером відносин?

9. Як поділяються міжнародні договори за кількістю учасників?

10. Розкрийте особливості міжнародних договорів за участю в них суб'єктів, що укладають ці договори.

11. Наведіть приклади укладання міжнародних договорів, що укладаються в межах ООН, ГАТТ/СОТ, ВМО.

12. Які Конвенції ООН ви знаєте?

13. Які вам відомі угоди в рамках ГАТТ/СОТ?

14. Розкрийте сутність укладання багатосторонніх міжнародних договорів в рамках окремих економічних блоків.

15. Які існують міжнародні багатосторонні договори, що укладені в межах СНД?

16. Назвіть міжнародні багатосторонні договори, що укладені в межах ЄС.

17. Дайте визначення поняття „національний нормативно-правовий акт".

18. Як поділяються національні нормативно-правові акти?

19. Розкрийте сутність поділу нормативно-правових актів за юридичною силою та закони та підзаконні акти.

20. Назвіть основні ознаки закону.

21. Які закони України регулюють зовнішньоекономічну діяльність?

22. Які закони України використовують для забезпечення міжнародних перевезень пасажирів та вантажів?

23. Які державні органи влади мають право видавати підзаконні акти?

24. Які недержавні органи влади мають право видавати підзаконні акти?

25. Що таке правовий прецедент?

26. У яких державах правовий прецедент є джерелом правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності?

27. Чи с правовий прецедент джерелом правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні?

28. Яка існує класифікація правових прецедентів?

29. Назвіть приклади використання правових прецедентів в практиці правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності?

30. Дайте визначення правового звичаю.

31. Яка існує класифікація правових звичаїв?

32. Охарактеризуйте загальні правила використання правових звичаїв.

33. Які ви знаєте джерела правових звичаїв?

34. Назвіть приклади використання правового звичаю в практиці правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності.