Основи підприємницької діяльності - Варналій З.С. - ТЕМА 1. Об'єктивні основи функціонування підприємництва

Розвиток суспільства свідчить про те, що протягом тривалих історичних періодів зберігаються окремі спільні форми його економічного життя, зокрема господарювання. Людство за всю свою історію знало дві форми організації суспільного виробництва - натуральну і товарну. Перша панувала в усіх докапіталістичних (доринкових) формаціях. Друга, започаткована ще в період розвитку первісного ладу, існує й донині і є визначальною формою виробництва в індустріально розвинених країнах. Отже, провідна ідея теми - розкрити закономірності виникнення та сутність товарної форми виробництва, з'ясувати природу товарного виробництва як матеріальної основи виникнення підприємництва, обґрунтувати сутність і структуру ринкової економіки.

1. Форми організації суспільного виробництва

Історично першим виникло натуральне виробництво.

Натуральне виробництво - це тип господарювання, при якому продукти праці призначаються для задоволення власних потреб виробників, для споживання усередині господарства, де вони вироблені.

У найбільш чистому вигляді натуральне виробництво існувало в первісній общині, коли люди не знали суспільного поділу праці. Натуральне виробництво панувало в патріархальній селянській общині, у середньовічних феодальних маєтках. Вироблені продукти праці у вигляді конкретних благ - їжі, одягу, взуття, житла, знарядь праці, що задовольняють певні потреби, і є природними формами багатства.

У натуральних господарствах існував замкнений кругообіг (рух) продукту, який, як правило, не виходив за їхні межі. Кожна господарська одиниця була повністю відокремлена від інших як у виробництві, так і в споживанні. Рівень споживання суб'єктів господарювання залежав виключно від рівня виробництва.

Натуральне виробництво має такі основні риси: Універсальність праці. Діяльність суб'єкта господарювання при натуральній формі виробництва, спрямована на задоволення власних потреб, як правило, з однаковим набором видів праці. Щоправда, усередині натурального господарства праця поділяється між окремими людьми та групами. Замкненість виробництва. Кожне господарство спирається на власні виробничі ресурси і забезпечує себе усім необхідним. У такому господарстві виконується будь-яка робота - від добування сировини до виготовлення готової продукції та її споживання. Прямі економічні зв'язки між виробництвом і споживанням. Прямі натуральні зв'язки призводять до безпосереднього використання виробленого продукту самими виробниками, що і є визначальною рисою натурального господарства. Подібні зв'язки виражають спосіб руху виробленого продукту за такою схемою: виробництво - розподіл - споживання. Натуральне виробництво було переважною формою господарювання докапіталістичної епохи. І сьогодні певною мірою елементи натурального господарства мають місце в багатьох країнах, у тому числі й в нашій (наприклад, виробництво на садово-городніх ділянках). Однак натуральне виробництво є не тільки примітивною та консервативною формою виробництва, а й малопродуктивною, малоефективною. На зміну йому поступово приходить товарне виробництво.

Товарне виробництво - це тип господарювання, при якому продукти праці виробляються відокремленими господарюючими суб'єктами для задоволення не власних, а суспільних потреб шляхом купівлі-продажу цих продуктів, що стають товаром.

Матеріальною основою виникнення товарного виробництва є суспільний поділ праці, що означає спеціалізацію виробників на виготовленні окремих видів продукції або на певній виробничій діяльності. Саме суспільний поділ праці обумовлює об'єктивну необхідність і можливість регулярного обміну продуктами.

Ще однією передумовою формування товарного виробництва є економічна відокремленість виробників, яка полягає у власності останніх на продукти праці, що стають товаром. Обмінювати можна лише те, що належить виробникові, тобто є його власністю.

Товарне виробництво, що виникло як протилежність натуральному господарству ще сім-вісім тисяч років тому, зберігається і є ефективним сьогодні. Воно має такі визначальні риси: суспільний поділ праці; повну соціально-економічну відокремленість виробників; економічні зв'язки між відокремленими товаровиробниками, що відбуваються шляхом обміну; приватну власність на результати праці.

Продукт праці набуває форми товару, який має дві властивості: 1) здатність задовольнити певну потребу людини; 2) здатність для обміну на інші товари шляхом купівлі-продажу.

Товар - це продукт праці, який задовольняє певну потребу людини і виготовлений з метою обміну