Основи ринкової економіки України - Селезньов В.В. - 3.2. Класифікація підприємств

Підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому законодавством.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом, а також товарний знак.

Права й обов'язки підприємств, пов'язані з користуванням фірмовим найменуванням, торговельними марками і товарними знаками, визначаються відповідним законодавством.

Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

На Заході підприємства називають компаніями. Компанія (англ. company, від лат. com - спільно і panis - хліб) - загальний термін для визначення підприємства в будь-якій із сфер економіки (промисловість, транспорт, торгівля, банки, страхування тощо), заснованого на одній з форм приватної власності - індивідуальній повній власності однієї особи (англ, individual proprietorship), спільній власності (англ. partnership - партнерство), акціонерній власності (англ. corporation - корпорація) чи державній власності.

Залежно від форми власності всі підприємства в Україні поділяються на державні, комунальні, приватні, підприємства, що діють на основі колективної власності, та підприємства, засновані на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду розрізняють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для цього майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є державні та комунальні підприємства, а також підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Види і форми підприємств, що існують в Україні, перелічені в таблиці 2.

Значну частку підприємств в Україні становлять державні підприємства, тобто підприємства, засновані на державній власності. Таке положення не дивне, оскільки ця форма власності була домінуючою під час функціонування командно-адміністративної економіки. Нині, в умовах переходу до ринкових відносин, в Україні набирає сили процес роздержавлення підприємств шляхом їх приватизації та/або корпоратизації. Проте у власності держави, як і раніше, залишається значна кількість великих підприємств.

Державне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Державні підприємства діють як державні комерційні підприємства або казенні підприємства.

Державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту на принципах підприємництва і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з законодавством.

Державне комерційне підприємство може бути перетворене у випадках та порядку, передбачених законом, у корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство).

Таблиця 2. Класифікація підприємств

Казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких: законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам, заборонено приватизацію, основним (понад 50%) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава, за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів, переважаючим (понад 50%) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним.

Комунальні підприємства утворюються компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входять до сфери його управління.

Приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб'єкта господарювання - юридичної особи.

Формою приватного підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції є фермерське (селянське) господарство.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників).

Підприємствами колективної власності є господарські товариства, виробничі та споживчі кооперативи, орендні підприємства, підприємства громадських та релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

До підприємств змішаної власності належать як підприємства, створені виключно вітчизняними особами (фізичними та юридичними), але різної форми власності (державної, колективної, приватної), так і підприємства з іноземними інвестиціями. Іноземною інвестицією є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Підприємства - державні, колективні чи приватні, іноземні чи вітчизняні - при здійсненні господарської діяльності виступають під торговельним ім'ям або фірмою (англ. trade name, firm). Торговельне ім'я, або найменування фірми, мають усі підприємства без винятку. В міжнародній практиці призначення фірмового найменування полягає, насамперед, в ідентифікації учасника господарського процесу, індивідуалізації його діяльності на національному і міжнародному ринках. Адже кожне підприємство виходить на ринок товарів і послуг не під привласненим йому статистичним органом ідентифікаційним кодом, а під власним, часом дубльованим, фірмовим найменуванням.

Дати ім'я підприємству не так вже і просто. В Україні, наприклад, частка унікальних (неповторних) фірмових найменувань становить приблизно 20% від загальної кількості. В одному тільки Києві за тиждень народжується більше трьохсот підприємств і кількість тотожних або схожих найменувань увесь час збільшується.

Ім'я фірми є елементом майнового комплексу підприємства і відіграє важливу роль у конкурентній боротьбі і всій системі ринкових відносин, значення й економічна цінність якого зростає в міру підвищення його репутації на ринку.

У розвинених країнах Заходу в цивільному і торговому законодавстві містяться спеціальні положення, що регулюють умови придбання, використання і захисту найменування фірми. Право на ім'я фірми, як один з елементів промислової власності, належить до виключних прав її власника. Це право у власника виникає з моменту його фактичного використання в господарському процесі і поширюється на всю територію даної держави. При продажу підприємства ім'я фірми підлягає окремій оцінці та оплаті нарівні з іншими елементами майнового комплексу.

У загальному випадку назва фірми може бути представлена у вигляді імені або прізвища (наприклад, Philips, Siemens, Bosch), являти собою найменування предмета діяльності (Standard Oil Company), або бути довільною, у тому числі вигаданою (Kodak). Проте в деяких випадках найменування має відповідати певним вимогам.

Так, у країнах романо-германського права дотримуються принципу істинності фірмового найменування. Тобто назва фірми приватного підприємця чи повного або командитного товариства може являти собою тільки справжнє ім'я (прізвище) цього підприємця або одного чи кількох підприємцю, що заснували товариство, з додаванням позначення "... і компанія" (англ.... & Co). Стосовно деяких видів господарських товариств пред'являються спеціальні вимоги про включення у фірмове найменування повної або скороченої вказівки на форму товариства.

У зарубіжній практиці для позначення господарсько-правового статусу фірми використовуються скорочені назви (абревіатури).

У Великій Британії: LLC (Limited liability Company) - компанія з обмеженою відповідальністю; PLC (Public limited Company) - публічна компанія з обмеженою відповідальністю.

У США: Corp. (Corporation) - корпорація, головна фірма; Inc. (Incorporated) - дочірня фірма, філія; Ltd (Limited) - товариство з обмеженою відповідальністю.

У ФРН: AG (Aktiengesellshaft) - акціонерне товариство; Gmb (Gesellshaft mit beschranker) - товариство з обмеженою відповідальністю; KG (Kommanditgesellschaft) - командитне товариство; OHG (Offene Handelsgesellschaft) - повне товариство.

Ці абревіатури господарсько-правового статусу додаються до найменування фірми.

В Україні найменування підприємства має містити вказівку виду підприємства, наприклад, для державного підприємства - слова "державне підприємство", для виробничого кооперативу - слова "кооперативне підприємство" або "виробничий кооператив" тощо. Найменування господарського товариства має містити зазначення виду товариства, а для повних, і командитних товариств, окрім того, - прізвища (найменування) учасників товариства, які несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, а також інші необхідні відомості. Повне найменування підприємства міститься в статуті та інших установчих документах.