Потенціал і розвиток підприємства - Бачевський Б.Є. - Основні суб'єкти зовнішньої та внутрішньої оцінки

Держава — суб'єкт зовнішньої оцінки для будь-яких підприємств окрім казенних, для яких вона є власником і розпорядником і тому може виконувати внутрішні оцінку та діагностику. При зовнішній оцінці держава зацікавлена у тих властивостях підприємства, які забезпечують її інтереси або виконання загальноекономічних функцій органів державної влади. Загальнодержавними функціями, що потребують такої оцінки є формування бюджету, підтримання експортне-імпортного балансу, забезпечення економічної безпеки, формування технічної політики, формування внутрішнього ринку, підтримка інноваційного розвитку по галузям виробництва. Відповідно з цими функціями (рис. 1.13) держава може виділити і оцінити наступні види потенціалу:

Податковий — як властивість забезпечити відповідну долю підприємства у формуванні державного бюджету. Держава може регулювати у певних межах розмір цього потенціалу на короткому відтінку часу, оскільки іноді, навіть тимчасове збільшення відсотку податку (на прибуток або додану вартість тощо) може привести до зменшення загального обсягу платежів за довгий період часу. З цього погляду процес оподаткування потребує оптимізації з боку держави, ціллю якої є максимізація надходжень до бюджету за довгостроковий період за умовою стабільного функціонування підприємств.

Експортний — як властивість забезпечити відповідну долю підприємства у формуванні експортного-імпортного балансу. Держава може впливати на цей потенціал, забезпечуючи пільгові умови на експорт стратегічних видів вітчизняної продукції.

Виробничій — як властивість забезпечити відповідну долю підприємства у формуванні внутрішнього ринку та економічної безпеки за стратегічними видами продукції. У цьому напрямку держава може забезпечити видатки з бюджету на розвиток або державні гарантії зарубіжному інвестору.

Інноваційний — як властивість підприємства забезпечити розвиток найбільш перспективних галузей. Прикладом впливу держави є створення технопарків та їх пільгове оподаткування.

Інвестиційний — як властивість забезпечити відповідну долю підприємства у розвитку найбільш рентабельних виробництв.

Регіон — суб'єкт зовнішньої оцінки для будь-яких підприємств, розташованих у межах даної адміністративно-територіальної одиниці. Склад показників, які цікавлять регіональні органи управління, залежить від розподілу функцій між державою та регіоном. Регіон формує місцеві бюджети, вирішує питання зайнятості населення, формує інфраструктуру та споживчій ринок регіону, вирішує проблеми екологічного захисту. Виходячи з цього, регіон, як суб'єкт оцінки, цікавлять такі властивості підприємства, як:

— потенціал податковий місцевого значення (для формування місцевого бюджету);

— потенціал зайнятості (для вирішення питань працевлаштування населення регіону);

— потенціал участі у формуванні інфраструктури (за рівнем взаємної зацікавленості у змінах інфраструктури);

— потенціал екологічної загрози (за рівнем накопиченого засмічення або за рівнем вірогідності техногенної катастрофи з урахуванням масштабів збитків та інших наслідків у часі та просторі);

— виробничий потенціал споживчих товарів (за можливістю збалансувати ринок споживчих товарів регіону за рахунок потужностей місцевих підприємств).

Населений пункт — суб'єкт зовнішньої оцінки для будь-яких підприємств не комунальної власності, розташованих у межах даного населеного пункту. Муніципальна влада оцінює майже такий самий перелік видів потенціалу, що й регіон, але додатково повинна визначати енергетичний потенціал підприємства у межах населеного пункту з метою розподілення потужності мережі у часі та за споживанням, включаючи потужність очисних споруджень міста, водогону та інших елементів інфраструктури. Тому перелік видів потенціалу для міста вміщує:

— потенціал зайнятості;

— потенціал участі у формуванні інфраструктури;

— потенціал екологічної загрози;

— виробничий потенціал споживчих товарів (усі названі види відображують ті самі властивості, що для регіону, але на іншому рівні, то, наприклад, відмінності інфраструктури регіону та міста вплинуть на перелік характеристик, що будуть аналізуватися);

— потенціал споживання енергоносіїв (за обсягом та можливістю олтимізацїї розподілу між споживачами й згладжування добових та сезонних коливань споживання енергоносіїв, насамперед обмежених).

Постачальники — суб'єкти зовнішньої оцінки, коло інтересів яких замикається ринком сировини, матеріалів, комплектуючих, енергоносіїв. Із цієї причини вони повинні оцінювати обсяги вказаних видів ресурсів, які підприємства споживають у звичайному режимі за пропускними максимумами а також на перспективу, щоб забезпечити зростання попиту на вказані ресурси. Постачальники повинні заздалегідь планувати розвиток власного виробництва й завершувати введення нових потужностей на час, коли вони будуть використані на рівні, який забезпечить ефективність додаткового виробництва. З цієї точки зору, постачальників у великій мірі цікавить потенціал розвитку за кожним з приведених нижче видів потенціалу:

— потенціал матеріаломісткості (для підготовки виконання договорів поставки комплектуючих вузлів та ремонтних одиниць за обсягом та специфікацією);

— потенціал енергоємності (за обсягом та урахуванням добових та сезонних коливань споживання енергоносіїв);

— потенціал матеріалоємності (за обсягом, номенклатурою, якістю, комплектацією на час поставки за графіком);

— потенціал фінансовий (платоспроможності та фінансової стійкості) [93. 102) (для формування альтернатив вибору постійних споживачів та забезпечення повернення обігових засобів).

Споживані — суб'єкти зовнішньої оцінки, коло інтересів яких замикається ринком продукції (робіт, послуг), що виготовляє об'єкт оцінки. Споживачі зацікавлені не тільки у обсягах продукції, що може виготовляти об'єкт оцінки, але й номенклатурою, асортиментом, якістю, її ціною. Для них важливо встановити не тільки технічний рівень продукції, яку вони купують, але в окремих випадках й потенціал її розвитку. Так, наприклад, для кінцевого споживача не має значення потенціал розвитку продукту харчування. В деякій мірі його може цікавити можливість підігнати під фігуру одяг. Для споживача продукції виробничого призначення важлива можливість модернізації з ціллю задовольнити вимоги виробництва на конкретному робочому місті. 1 лише іноді покупець цікавиться тенденціями розвитку конкретної моделі, щоб не купувати те, що на завтра застаріє. Якщо йде мова про легку промисловість, то важливою стороною питання є рівень відповідності товару вимогам моди, сезону та інше. Виходячи з цього, споживачі можуть цікавитись не тільки загальним потенціалом об'єкту, але й частковим потенціалом товару за повним набором його вихідних характеристик:

— виробничій потенціал підприємства (для формування портфеля замовлень на даний вид продукції з врахуванням перспектив);

— частковий потенціал цінових знижок товару (для формування політики відносин з виробником продукції у напрямку застосування його системи цінових знижок);

— частковий потенціал за якісними характеристиками товару (для формування політики використання придбаного товару за його новими властивостями).

Конкуренти — суб'єкти зовнішньої оцінки, коло інтересів яких замикається ринком продукції (робіт, послуг), що виготовляє об'єкт оцінки. Вони зацікавлені у обсягах продукції, що може виготовляти об'єкт оцінки у кількісному та якісному аспекті, його цінової та нецінової конкурентоспроможності, тому для них є важливим:

— потенціал конкурентоспроможності (у тому числі виробничій потенціал підприємства, частковий потенціал ціни товару, частковий потенціал за якісними характеристиками асортиментних груп товару) — для визначення стратегії конкурентної боротьби;

— потенціал ціни продажу підприємства — для оцінки можливості та доцільності купівлі конкуруючого підприємства, з метою поширення свого впливу на ринок продукції, що виробляється);

— фінансовий (інвестиційний) потенціал з ціллю оцінки конкурента на ринку капіталів;

— інноваційний потенціал — для визначення можливих темпів розвитку конкуруючого підприємства.

Покупці об'єкта — суб'єкти зовнішньої оцінки, коло інтересів яких замикається фондовим ринком, де вони можуть виступати як фахівці перепродажу нерухомості, як конкуренти перекупники або як власники вільного капіталу, розміщення якого у даному виробництві власник визначив за доцільне. У будь-якому разі ці об'єкти зацікавлені оцінити:

— потенціал ціни продажу підприємства та прибутковості в експлуатації — для оцінки можливості та економічної доцільності купівлі підприємства;

— потенціал конкурентоспроможності (у тому числі виробничій потенціал підприємства, частковий потенціал ціни товару, частковий потенціал за якісними характеристиками асортиментних груп товару) — для визначення стратегії подальшого використання придбаного підприємства. ):

— інноваційний потенціал — для визначення можливих темпів розвитку підприємства після його купівлі.

Інвестори — суб'єкти зовнішньої оцінки, інтерес яких до підприємства обмежується ринком інвестицій, які можуть забезпечити прибуткове розміщення капіталу. Для цих суб'єктів важливою є оцінка:

— потенціалу конкурентоспроможності;

— потенціалу рентабельності виробництва;

— потенціалу ризику даного розміщення капіталу.

— Кредитори — суб'єкти зовнішньої оцінки, інтерес яких до підприємства обмежується ринком кредитних послуг, які можуть забезпечити прибуткове розміщення банківського капіталу. Для цих суб'єктів необхідною є оцінка об'єкту за:

— потенціалом кредитоспроможності;

— потенціалом фінансової стійкості та ліквідності;

— потенціалом ризику надання кредиту..

Власники об'єкта — суб'єкти внутрішньої оцінки, коло інтересів яких замикається ринком продукції, що виробляється даним підприємством, та ринком нерухомості, які можуть забезпечити прибуток або від експлуатації об'єкту, або від його продажу. Власнику важливою оцінити:

— потенціал конкурентоспроможності (у тому числі виробничій потенціал підприємства, частковий потенціал ціни товару, частковий потенціал за якісними характеристиками асортиментних груп товару) — для визначення стратегії підвищення ефективності використання існуючого потенціалу та подальшого розвитку підприємства [62].

— потенціал рентабельності виробництва — для оцінки можливості та економічної доцільності заходів підвищення ефективності використання існуючого потенціалу та подальшого розвитку підприємства.

— потенціал ціни продажу підприємства — для оцінки можливості та економічної доцільності продажу підприємства.

Для цілей діагностики власник повинен проаналізувати функціональні потенціали кожної функціональної системи підприємства: потенціал технолога, енергозабезпечення, забезпечення ресурсами, фінансами, засобами виробництва, кадрами та управлінською інформацією.

Акціонери, пайовики — суб'єкти зовнішньої оцінки, якщо вони є власниками привілейованих акцій, або внутрішньої, якщо вони є власниками простих акцій, чи пайовиками, коло інтересів яких замикається прибутковістю та конкурентоспроможністю підприємства, що у свою чергу характеризує ризик даного розміщення капіталу. Для цих суб'єктів важливою є оцінка:

— потенціалу конкурентоспроможності підприємства;

— потенціалу прибутковості в експлуатації;

— потенціалу ризику даного розміщення капіталу.

Акціонери, які володіють простими акціями та мають право приймати участь в управлінні підприємством, можуть оцінювати функціональні потенціали систем як і власник.

Інші зацікавлені особи — суб'єкти зовнішньої оцінки, коло інтересів яких різниться від названих вище, у тому числі робітники, що зацікавлені у постійному та високооплачуваному робочому місці, страховики, яким важливо знати потенціал страхового ризику, медичні заклади, для яких потрібно мати оцінку впливу шкідливих виробництв на обсяги потрібних медичних послуг та інші. Для цих суб'єктів важливою є оцінка дуже широкого спектру видів потенціалу, від потенціалу фінансової стійкості і до потенціалу епідемічної загрози.

Для зовнішньої оцінки потенціал — це здатність носія забезпечити досягнення мсти, що поставлена власником, з певними наслідками (позитивними або негативними) для зацікавленого суб'єкта зовнішньої оцінки. При цьому, вплив суб'єкта оцінки на рівень використання потенціалу вельми специфічний, він залежить як від приналежності суб'єкта зовнішньої оцінки до певної групи та рівня, так і від виду потенціалу та напрямку бажаних змін. Так, наприклад, держава може впливати на рівень використання податкового потенціалу підприємства безпосередньо через відсоток податку, але є об'єктивна межа, за якою підвищення відсотку призведе до падіння надходжень до бюджету. З іншого боку, держава може стимулювати рівень використання виробничого потенціалу підприємств через створення пільгових умов на дану продукцію у виробництві, як то у вугільній промисловості України, або на ринку, як у Америці (протекціоністська політика держави щодо вітчизняних виробників автомобілів).

Якщо розглянути такого суб'єкта оцінки, як конкурент, то це вже інший рівень, інша група (до того ж перехідна, оскільки конкурент може виявитись ще й потенціальним покупцем підприємства), а також зв'язаний з об'єктом через ринок продукції (робот, послуг), що останній виробляє. Слід додати, що через цей ринок з об'єктом зв'язані ще покупці продукції, регіон, держава (рис. 1.8,1.10). Потенціал — внутрішні властивості об'єкта, то можливості — система зовнішніх факторів, що його обмежують. Із цього погляду, зовнішні фактори не можуть підвищити потенціал, якщо в об'єкта не було необхідних властивостей на момент оцінки (діагностики), але можуть забезпечити можливість для їхнього прояву, якщо вони були. Причому, зовсім не обов'язково, що об'єкт використає такі можливості. Якщо, приміром, підприємство не має достатніх оборотних коштів і його стан не дозволяє йому одержати кредит, то навіть сприятлива ринкова кон'юнктура не буде їм використана. Якщо в об'єкта немає необхідних властивостей, то придбати їх він може тільки перетерпівши зміни в результаті цілеспрямованого впливу власника, який враховує зміни зовнішнього середовища.

Потенціал, як категорія, дозволяє охарактеризувати одночасно стан об'єкта, рівень використання його якостей і можливості його розвитку для цілей планування й прогнозування виробництва й реалізації продукції, а не тільки для оцінної діяльності.

Оцінка показників на ослові врахування потенціалу підприємства потрібна при визначенні ціни продажу об'єкта, вартості якоїсь його долі або вартості окремого елемента такого, як ОВФ або обладнання у їх складі. Але оцінка потенціалу щось може додати до ціни об'єкта тільки тому, що відображає його здатність у процесі експлуатації забезпечити більший прибуток, чим середній результат за роки експлуатації. Очевидно, що власникові підприємства в умовах зростаючої конкуренції важливо знати не тільки — за скільки можна продати об'єкт, але й чи варто його продавати. Цілком можливо, що необхідно повніше використати існуючий потенціал або вкласти гроші в реалізацію потенціалу розвитку об'єкта й тим забезпечити більш високий результат, чим від продажу. Виходячи з наданих характеристик можна констатувати:

1. За сутністю загальний потенціал є сукупністю властивостей, які притаманні об'єкту, змінити потенціал можливо лише змінивши його носій. Без зміни носія можна збільшити рівень використання існуючого потенціалу якщо зняти обмеження, що накладають зовнішні фактори й надати можливість цим властивостям проявитися. Зняття внутрішніх обмежень потребує змін у носії.
2. Структура об'єкта оцінки складається з носія, що має власну структуру і диференціюється за функціональними та частковими елементами, та потенціалу усього носія й кожного елемента окремо. Функціональні елементи виділяються за властивістю виконувати функції, що забезпечують цілісність об'єкта в процесі досягнення мети його створення та поповнювати цю властивість за рахунок зовнішніх джерел (відповідних ринків). Часткові елементи виділяються за їх властивістю забезпечити часткові функції щодо виконання процесів виробництва та реалізації продукції.
3. Функціональні елементи мають дві основні функції, доки є у складі носія — задовольняти потреби усіх інших елементів у своїх властивостях (внутрішні функції), та поповнювати ці властивості за рахунок зв'язків із зовнішнім середовищем, як сторона, що створює попит, через відповідні ринки (зовнішні функції).
4. Якщо якийсь необхідний функціональний елемент вичерпав свої властивості або відсутній з початку, підприємство не може існувати як носій загального потенціалу, а кожен частковий елемент стає самостійним носієм, якщо є суб'єкт оцінки, що у ньому зацікавлений. Функціональний потенціал елементів оцінюється лише з метою діагностики, у ході якої виявляються диспропорції структури носія за окремими функціями. Загальний потенціал усього об'єкту та часткових елементів може оцінюватись при визначенні ціни їх продажу.
5. Функціональні елементи у складі носія можуть забезпечити лише відведені для них функції, але вони у свою чергу можуть складатися з часткових елементів, які можуть виконувати багато функцій (як от верстат, який може точити або свердлити, бути готовою продукцією, незавершеним виробництвом, товаром, частиною ОВФ, металобрухтом, експлуатуватись у основному або допоміжному виробництві й таке інше). Частіше за все, коли підприємство розпадається, функціональні елементи теж не стають об'єктом оцінки. Іноді кадри у повному складі переходять до спорідненого підприємства, але кадри — це лише ресурс, а не функціональна система забезпечення кадрами. В новому носії даний ресурс однаково стає частиною нового функціонального елемента, у якому кожен окремий спеціаліст займе місто відповідно нової структури. Але це виключення. Наприклад верстати, що були у експлуатації як часткові елементи носія, можуть стати об'єктом оцінки, при цьому проявляють себе як носій власного (часткового) потенціалу. Вони можуть бути включені у склад іншого функціонального елементу того ж носія, або у результаті продажу змінити власника та носій, до якого будуть входити, або піти на металобрухт.
6. Потенціал, як об'єкт оцінки, розділяється на види залежно від суб'єкта зовнішньої ( або внутрішньої) оцінки та його цілей з одного боку, а також залежно від того, чи оцінюється об'єкт як цілісна система, або діагностуються функціональні чи оцінюються часткові елементи цієї системи.
7. Має сенс виділити термін "оцінка", як процес визначення ціни об'єкта або його елементів на продаж, або встановлення розміру долі співвласників; та термін "діагностика", як процес визначення перспективних напрямків розвитку та покращення використання окремих властивостей об'єкта.
8. Будь-який потенціал існує и системі внутрішніх та зовнішніх обмежень, на які підприємство має вплив. Внутрішні фактори, які складають відповідні обмеження, у великій мірі залежать від власника об'єкту (пропорції окремих елементів та їх властивостей, структура потенціалів функціональних елементів та інше). Зовнішні фактори (законодавство, інфраструктура міста, вплив розміщення та інше) менш підлягають впливу власника підприємства, а іноді взагалі від нього не залежать, тим не менш потребують класифікації та врахування.
9. Існує нагальна потрібність забезпечити однозначність термінології. Неможна користуватись понятійним апаратом, якщо одні автори вживають термін "потенціал підприємства", інші те ж саме вважають "економічним потенціалом", "виробничим потенціалом", "конкурентоспроможним потенціалом", "сукупним або загальним потенціалом", хоча на наш погляд йдеться про різні носії (об'єкт або його структурні елементи), які до того ж оцінюється різними суб'єктами оцінки з різними цілями та в різних аспектах.
10. Підприємство, як складна система, є носієм, який складається з окремих елементів, але кожен елемент може стати окремим об'єктом оцінки і тоді його частковий потенціал перетвориться на "сукупний" або "загальний", або "економічний потенціал", який всупереч тому, як трактується ефект синергії більшістю авторів [69, 79, 105, 174], виявиться більше, між потенціал цілої системи з якої він виділився (як от земля у центрі міста, як майбутня площа для побудови готелю має більший потенціал, ніж побудована на ній взуттєва майстерня. Для майстерні, яку до того ж ще потрібно зносити (й ці витрати знизять вартість ділянки), земля під забудовою е елементом носія.

Питання до самоконтролю

1. Визначити економічну сутність категорії потенціал та дати обґрунтування обраної Вами концепції серед існуючих щодо цієї проблеми.
2. Навести приклад внутрішньої структури потенціалу будь-якого виду та вказати особливості кожного структурного елементу.
3. Вказати склад функціональних та часткових елементів носія для підприємства машинобудування. Яка вихідна інформація потрібна, щоб розрахувати вартісну оцінку носія.
4. А. Вказати, яким чином зміниться структура потенціалу (наприклад, загального або фінансового) при втіленні потенціалу розвитку підприємства.
5. Перелічити властивості функціональних елементів носія як відповідних потенціалів. Вказати залежність між даними елементами та відповідними ринками.
6. Висвітлити зміст існуючих концепцій потенціалу і вказати недоліки та переваги у їх обґрунтуванні. Виділити раціональні елементи кожної концепції, які можуть бути використані у подальшому розвитку теорії.
7. У чому відмінності виробничого потенціалу від потенціалу розвитку з точки зору видової диференціації та внутрішньої структуризації потенціалу.
8. У чому зміст процесу оптимізації структури носія та структури його потенціалу. Що є критерієм оптимальності структури?
9. Перелічити суб'єкти оцінки підприємства та надати їх характеристики за їх системою цілей.
10. Навести характеристики системи внутрішніх та зовнішніх факторів, що обмежують рівень потенціалу та рівень його використання.
11. Визначити різницю термінів оцінка та діагностика. Навести відповідний приклад. Вказати на конкретному об'єкті одиниці виміру щодо оцінки та діагностики окремих видів потенціалу.
12. Виконати аналіз понятійного апарату щодо сутності потенціалу та його оцінки й діагностики за видами.
13. Навести та пояснити схему переходу часткового елемента, як носія відповідного потенціалу, до стану самостійного об'єкту оцінки.
14. Пояснити зміст графоаналітичної моделі за наведеною концепцією та порівняти з іншими.