Потенціал підприємства - Касьянова Н.В. - Розділ 9. ОЦІНЮВАННЯ РИНКОВОЇ ВАРТОСТІ МАШИН І ОБЛАДНАННЯ

9.1. Необхідність і особливості оцінки техніко-технологічного потенціалу підприємства

Техніко-технологічний потенціал підприємства реалізується безпосередньо у виробничому процесі і разом з кадровим потенціалом складає основу цього процесу.

Його використання покликано забезпечити належні матеріальні умови для здійснення господарської діяльності підприємства, збереження необхідного об'єму виробничих і товарних запасів, проведення транспортних, фасувальних й інших підготовчих операцій, пов'язаних з виконанням виробничих функцій, наданням послуг, роботи і відпочинку працівникам підприємства, підвищенням продуктивності їх праці й ефективності господарської діяльності всього підприємства. Тому об'єктивна його оцінка грає важливу роль у процесі формування й оцінки сукупного потенціалу підприємства.

Техніко-технологічну основу будь-якого підприємства складають машини й обладнання, яке в економічній літературі називається також активною частиною основних фондів. Саме вони складають значну частину майнового комплексу підприємства і виступають як об'єкти оцінки техніко-технологічного потенціалу.

У даний час машини і обладнання є найпоширенішим і активним товаром на ринку окремих активів. Причому для значної частини машин і обладнання в результаті специфічності свого функціонального призначення ринковий сегмент, з одного боку, обмежений в розмірах, з другого - характеризується високою рухливістю в порівнянні з нерухомістю, що пояснюється систематичним активним відновленням даних активів.

Серед відмінних рис машин і обладнання, що обумовлюють специфічність їх як об'єктів оцінки на відповідному ринковому сегменті, можна виділити такі:

1) незв'язані жорстко із землею і можуть бути переміщені в інше місце без спричинення непоправних фізичних пошкоджень як самим собі, так і тій нерухомості, до якої вони були тимчасово приєднані;

2) неможливо надати характеристику об'єктам за допомогою узагальнюючих техніко-економічних показників (вартість 1 м2 площі, 1 м3 об'єму, 1 погонного метра довжини);

3) функціональні, конструктивні, експлуатаційні характеристики об'єктів і, відповідно, їх цінові параметри змінюються більш динамічно і радикально, ніж для об'єктів нерухомості, що обмежовуватиме можливості використання середніх цін;

4) більш актуальною порівняно з нерухомістю є проблема фізичного і функціонального зносу;

5) необхідність обліку відповідності вимогам стандартів, технічних умов та іншої нормативно-технічної документації;

6) необхідність обліку наявності або відсутності системи гарантійного і постгарантійного (ремонтного) обслуговування, а також ступені ремонтопридатності;

7) ціни аналогів далеко не завжди засновані на собівартості, ціні придбання або залишковій балансовій вартості і можуть бути занижені (з метою розширення, наприклад, ринків збуту) або завищені (наприклад, через значні маркетингові і рекламні витрати);

8) необхідно враховувати стадію життєвого циклу об'єкту оцінки і об'єкту-аналога (тобто період часу від появи конкретної моделі об'єкту до її заміни новими моделями);

9) наявність різноманіття видів, класів, моделей, виробників і продавців, що породжує істотну варіацію в рівні цін;

10) об'єктами оцінки можуть бути як самостійні інвентарні одиниці та їх комплектуючі, так і технологічні комплекси.

Цілі оцінки машин і обладнання різноманітні і можуть бути пов'язані з операціями їх купівлі-продажу, дарування, спадкоємства, безоплатної передачі, страхування, застави, оренди, ліквідації майнового комплексу підприємства, переоцінки тощо.

В практиці вітчизняної оцінної діяльності все різноманіття цілей оцінки технологічних машин, устаткування й обладнання, залежно від ступеня розмежування процесу оцінки машин і обладнання й інших видів майна підприємства, може бути зведено до трьох різних цільових настанов:

1) незалежна від інших видів майна оцінка машин і обладнання. Як об'єкт такої оцінки звичайно виступають окремі інвентарні одиниці, що є закінченими предметами або комплексами предметів зі всіма пристосуваннями, обладнаннями, що відносяться до об'єкту оцінки.

Метою визначення їх ринкової вартості є купівля-продаж, надання в оренду, лізинг, заставу і т. ін. В цьому випадку має місце оцінка "розсипом".

2) оцінка безлічі умовно-залежних одна від одної одиниць машин і обладнання як один з етапів оцінки (переоцінки) основних фондів. У цьому випадку має місце оцінка "потоком" або "групова оцінка";

3) оцінка машин і обладнання як один з етапів оцінки підприємства в цілому (при його купівлі-продажу, перерозподілі прав власності або ліквідації).

За таких умов первинними об'єктами оцінки, як правило, виступають вже не окремі інвентарні одиниці, а цілі технологічні комплекси, що складаються з машин і допоміжних пристроїв з урахуванням наявних виробничо-технологічних зв'язків як між їх окремими елементами, так і з оточуючою їх інженерно-технічною інфраструктурою.

Такі технологічні комплекси виділяються в єдину систему або за технологією виробництва кінцевій продукції, або за місцем їх встановлення - корпус, цех, ділянка тощо. В даному випадку має місце "системна оцінка" або "оцінка виробничо-технологічних систем".

Вибір первинного об'єкту оцінки впливає на вигляд вартості, яку необхідно визначити в процесі оцінки, і методи її визначення. Та ж інвентарна одиниця може оцінюватися і як самостійний об'єкт, і у складі деякої групи або системи. Сумарна оцінна вартість всієї сукупності таких одиниць буде при цьому різною, тому що різна їх корисність.