Ринок праці - Волкова О.В. - Тести поточного контролю знань по темі 1

1. Відповідно до положень А. Сміта, ринок — це:

а) природний процес, породжений діями індивідуумів, які намагаються досягти своєї мети, із різноманітності дій яких формується економічний порядок;

б) сукупність продавців і покупців, у результаті дії яких об'єкти обміну отримують ціну;

в) спосіб координації дій учасників, який забезпечує їм свободу вибору, наділяють ринок рисою цілеспрямованості з елементами ринкової і директивної економічної координації.

г) у вузькому розумінні — відносини між продавцями та покупцями у сфері обігу за властивими йому законами і формами організації, в широкому — як форма зв'язку між виробниками та споживачами товарів.

2. Представники монетаризму (М. Фрідмен, Ф. Макхлуп, Л. Роббінс) визначають ринок як:

а) природний процес, породжений діями індивідуумів, які намагаються досягти своєї мети, із різноманітності дій яких формується економічний порядок;

б) сукупність продавців і покупців, у результаті дії яких об'єкти обміну отримують ціну;

в) спосіб координації дій учасників, який забезпечує їм свободу вибору, наділяють ринок рисою цілеспрямованості з елементами ринкової і директивної економічної координації.

г) система товарно-грошових відносин з механізмом вільного ціноутворення, з вільним підприємництвом на основі економічної самостійності, рівноправності та конкуренції суб'єктів господарювання у боротьбі за споживача.

3. В прийнятій урядом концепції переходу України до ринкової економіки ринок визначено як:

а) природний процес, породжений діями індивідуумів, які намагаються досягти своєї мети, із різноманітності дій яких формується економічний порядок;

б) сукупність продавців і покупців, у результаті дії яких об'єкти обміну отримують ціну;

в) спосіб координації дій учасників, який забезпечує їм свободу вибору, наділяють ринок рисою цілеспрямованості з елементами ринкової і директивної економічної координації.

г) система товарно-грошових відносин з механізмом вільного ціноутворення, з вільним підприємництвом на основі економічної самостійності, рівноправності та конкуренції суб'єктів господарювання у боротьбі за споживача.

4. В загальному розумінні ринок праці — це:

а) система обміну індивідуальних здібностей до праці на фонд життєвих цінностей, необхідних для відтворення робочої сили.

б) природний процес, породжений діями індивідуумів, які намагаються досягти своєї мети, із різноманітності дій яких формується економічний порядок;

в) сукупність продавців і покупців, у результаті дії яких об'єкти обміну отримують ціну;

г) спосіб координації дій учасників, який забезпечує їм свободу вибору, наділяють ринок рисою цілеспрямованості з елементами ринкової і директивної економічної координації.

5. Умовами виникнення ринку праці є:

а) наявність продавця робочої сили, яка має місце лише за умов, коли людина є юридично вільною і може розпоряджатись своїми здібностями до праці;

б) відсутність у людини засобів виробництва, в результаті чого вона вимушена продавати свої здібності до праці;

в) наявна конкуренція між власниками здібностей до праці за право зайняти робочі місця, та роботодавців — за залучення найбільш кваліфікованої робочої сили;

г) поява покупця — підприємця, або роботодавця, якому потрібна робоча сила.

6. Виділяють такі умови функціонування ринку праці:

а) повна самостійність та незалежність роботодавця і найманого працівника в поєднанні з їх економічною відповідальністю, рівноправні партнерські відносини між ними, що здійснюються через договори і угоди;

б) наявна конкуренція між власниками здібностей до праці за право зайняти робочі місця, та роботодавців — за залучення найбільш кваліфікованої робочої сили;

в) збалансованість між робочими місцями, пропозицією робочої сили та грошовою масою зарплати;

г) наймані працівники та роботодавці можуть об'єднуватись у спілки для захисту своїх інтересів.

7. Сукупність фізичних та духовних якостей, якими володіє організм і які пускаються нею в хід кожного разу, коли вона виробляє будь-які споживчі вартості — це:

а) робоча сила;

б) людський капітал;

в) трудовий капітал;

г) праця.

8. Сукупність сформованих і розвинутих унаслідок інвестицій продуктивних сил, особистих рис і мотивацій індивідів, що перебувають у їх власності, використовуються в економічній діяльності, сприяють зростанню продуктивності праці і завдяки цьому впливають на зростання доходів (заробітків) свого власника та національного доходу — це:

а) робоча сила;

б) людський капітал;

в) трудовий капітал;

г) праця.

9. Реалізований трудовий потенціал, тобто сукупність використовуваних факторів праці, підприємницького хисту, використовуваної інформації у формі отриманих знань, досвіду, поточної інформації, що приносять індивіду додаткову вартість у вигляді заробітної плати, відсотків та прибутку — це:

а) робоча сила;

б) людський капітал;

в) трудовий капітал;

г) праця.

10. До елементів ринку праці відносять:

а) товар — він виступає у формі робочої сили;

б) ціна, яка виступає у формі заробітної плати;

в) попит, який визначає потребу країни, галузі, регіону, фірми в робочої силі;

г) пропозиція, тобто чисельність і структура наявних трудових ресурсів."

11. Платоспроможна потреба суспільства в робочій силі — це:

а) попит на ринку праці;

б) пропозиція праці;

в) індивідуальний попит на працю;

г) індивідуальна пропозиція праці.

12. Обсяг і структуру загальної потреби на робочу силу, яка забезпечена реальними робочими місцями, фондом оплати праці й життєвих благ визначає:

а) попит на ринку праці;

б) пропозиція праці;

в) індивідуальний попит на працю;

г) індивідуальна пропозиція праці.

13. Обсягом і структурою виробництва, рівнем продуктивності праці, ціною робочої сили, кон'юнктурою ринків капіталів, товарів, послуг та правовими нормами, визначається кількістю та якістю робочих місць, які існують в економіці та функціонують або потребують заповнення визначається:

а) попит на ринку праці;

б) пропозиція праці;

в) індивідуальний попит на працю;

г) індивідуальна пропозиція праці.

14. Кількістю економічно доцільних робочих місць визначається:

а) ефективний попит;

б) сукупний попит;

в) пропозиція праці;

г) індивідуальний попит на працю.

15. Контингент працездатного населення, яке пропонує свою робочу силу в обмін на життєві цінності — це:

а) попит на ринку праці;

б) пропозиція праці;

в) індивідуальний попит на працю;

г) індивідуальна пропозиція праці.

16. Демографічна ситуація, характер і зміст праці, інтенсивність вивільнення робочої сили, ефективність функціонування системи підготовки і перепідготовки працівників, система оплати праці визначає:

а) попит на ринку праці;

б) пропозицію праці;

в) індивідуальний попит на працю;

г) індивідуальну пропозицію праці.

17. В залежності від співвідношення між попитом та пропозицією розрізняють такі типи кон'юнктури ринку праці:

а) працедефіцитна;

б) праце надлишкова;

в) рівноважна;

г) ступенева.

18. Звужений підхід до визначення ринку праці включає такі складові пропозиції на ринку праці:

а) ті, хто не має роботи, але хоче працювати та шукає роботу;

б) особи, що вперше вступають у трудову діяльність та особи, що шукають роботу після перерви;

в) ті, хто має роботу, але не задоволений нею і підшуковує інше місце основної чи додаткової праці, а також ті, що зайняті, але мають ризик втратити роботу;

г) зайняті.

19. До суб'єктів ринку праці відносяться:

а) наймані працівники та представники їх інтересів — профспілки;

б) безробітні та представники їх інтересів— державна служба зайнятості, комерційні бюро працевлаштування;

в) роботодавці та представники їх інтересів — спілки та об'єднання підприємців;

г) держава.

20. Держава на ринку праці виконує такі основні функції:

а) виступає в якості роботодавця;

б) виступає в якості підприємця;

в) встановлює "правила гри" на ринку праці, регулює його за допомогою законодавчих та нормативних актів;

г) являється посередником між роботодавцями і найманими робітниками та безробітними в якості інфраструктури ринку праці (Міністерство праці та соціальної політики, Державна служба зайнятості, науково-дослідні інститути з питань праці, фонди, профорієнтаційні центри, заклади профпідготовки тощо);

21. Відносини з приводу наймання працівників відповідної професії та спеціальності продавцями і покупцями робочої сили в масштабах країни, регіону, галузі охоплює:

а) зовнішній ринок;

б) відкритий ринок;

в) прихований ринок;

г) внутрішній ринок.

22. Зовнішній ринок праці переважає в:

а)США;

б) Японії;

в) Швеції;

г) Україні.

23. В залежності від умов функціонування виділяють:

а) зовнішній ринок;

б) відкритий ринок;

в) прихований ринок;

г) внутрішній ринок.

24. Організована, офіційна частина ринку праці, що включає все працездатне населення, що стабільно працює або перебуває на обліку в державних та недержавних службах зайнятості, випускники державної служби професійного навчання, безробітні, що намагаються влаштуватися на роботу через прямі контакти з підприємствами — це:

а) зовнішній ринок;

б) відкритий ринок;

в) прихований ринок;

г) внутрішній ринок.

25. Працюючі працівники, що мають велику ймовірність опинитися без роботи з причини зниження темпів розвитку виробництва, його конверсії, ліквідації колишніх економічних і виробничих взаємозв'язків відносяться до:

а) зовнішній ринок;

б) відкритий ринок;

в) прихований ринок;

г) внутрішній ринок.

26. Монопсонія передбачає таку кількість продавців та покупців на ринку відповідно:

а) багато-один;

б) один-один;

в) один-багато;

г) декілька-декілька.

27. Обопільна поліполія передбачає таку кількість продавців та покупців на ринку відповідно:

а) багато-один;

б) один-один;

в) один-багато;

г) декілька-декілька.

28. Ринок якісних робочих місць, що характеризується такими ознаками: стабільна зайнятість і надійність стану працівника; високий рівень заробітної плати; наявність службової кар'єри з чітко вираженими можливостями професійного росту; використання у виробництві прогресивних технологій, які вимагають високої кваліфікації працівників; наявність сильних профспілок, — це:

а) первинний ринок праці;

б) вторинний ринок праці;

в) офіційний ринок праці;

г) ринок праці підприємців та менеджерів.

29. Розміщення робочої сили на принципах найбільш доцільного її використання передбачає така функція ринку праці:

а) алокативна;

б) координаційна;

в) селективна;

г) дистрибутивна.

30. Напрями регулювання ринку праці:

а) пасивний;

б) активний;

в) середній;

г) попереджувальний.