Стандартизація і сертифікація товарів та послуг - Кириченко Л.С - 5.5. Міжнародні стандарти та їx використання різними країнами

На сучасному етапі більшість економічних проблем неможливо розв'язувати ізольовано, тільки на національному рівні. В умовах гострої конкуренції продукції на світовому ринку виробники, які прагнуть підтримувати високу конкурентоспроможність своєї продукції, змушені використовувати МС ISO чи інших міжнародних і регіональних організацій. Тому всі країни світу виявляють зацікавленість до роботи міжнародних організацій зі стандартизації у сфері створення МС.

Основним видом діяльності міжнародних організацій в галузі стандартизації є розробка МС — документів, які базуються на консенсусі та приймаються міжнародними організаціями на добровільній основі. МС не є юридично обов'язковими документами для виконання. Кожна країна має право застосовувати їх цілком, окремими розділами чи зовсім не застосовувати. Ці стандарти носять рекомендований характер і встановлюють вимоги та показники, які відповідають світовому технічному рівню.

У МС регламентуються питання сумісності та взаємозамінності продукції, методи випробувань різних видів продукції, класифікації (терміни та визначення), технології, транспортування і зберігання та інше. Питання ж встановлення вимог до якісних характеристик продукції залишаються, як правило, поза змістом МС. Це пояснюється тим, що якість товарів на світовому ринку є прерогативою виробника та споживача. Від технічного рівня і і якості продукції залежить її ціна, конкурентоспроможність і ефективність виробництва. Однак показники і вимоги, які пов'язані з безпекою обладнання, охороною навколишнього середовища, охороною здоров'я тощо, достатньо повно охоплюють усі характеристики об'єкта в МС.

Для розробки МС за основу беруть один із національних стандартів провідних країн світу. За право розробляти МС між країнами йде серйозна боротьба. Промислово розвинені країни, окремі найбільші виробники продукції прикладають значні зусилля для того, щоб їм доручили розробку МС. Для цього вони намагаються в основу МС покласти свій національний стандарт чи ведуть боротьбу за формулювання окремих пунктів та вимог, які закладаються в майбутній стандарт. Адже на ці вимоги повинні будуть орієнтуватися всі країни, а краї-на-розробник використовує МС для отримання переваг у торгівлі.

МС розробляються не на всі види продукції, а тільки на ту продукцію, яка є об'єктом для зовнішньої торгівлі між країнами. Проекти МС розробляються робочими групами відповідних ТК, в яких беруть участь спеціалісти провідних країн. Проект МС погоджується комітетами — членами ISO чи інших міжнародних організацій. Після погодження проект МС розсилається всім комітетам-членам на голосування. Стандарт приймається як міжнародний при отриманні не менш ніж 75% голосів комітетів — членів ISO, які брали участь у голосуванні, та затверджується більшістю голосів членів Ради. Затверджені стандарти видаються на робочих мовах ISO.

У МС обов'язковими вимогами до об'єктів стандартизації є вимоги до їхньої безпеки для життя і здоров'я людей, охорони навколишнього середовища, взаємозамінності та технічної сумісності.

МС акумулюють новітні досягнення науки і техніки провідних країн світу, відображають інтереси більшості країн, і тому вони беруться за основу при розробці національних та регіональних НД.

Регіональні НД, на відміну від МС, дозволяють чітко визначити сутність та межу економічних і торговельних договорів, бо вони об'єднують діяльність країн, які визначені близьким географічним положенням і традиційними зв'язками. Локальний характер цих відносин не вимагає глобальних рішень зі стандартизації з залученням значної кількості країн. Тому питання уніфікації національних НД чи розробка нових, у тих сферах, де ще не діють МС, вирішуються найбільш успішно в регіональних організаціях. При цьому менший ступінь розрізнення і сутність рішень конкретних проблем в регіоні обумовлюють більш швидку процедуру розробки і затвердження регіональних НД порівняно з МС.

МС широко використовуються в усьому світі, особливо промислово розвинутими країнами. Ступінь використання МС окремими країнами різна. Країни, економіка яких значною мірою залежить від зовнішньої торгівлі, широко використовують МС ISO та інших міжнародних організацій. До таких країн належать Франція, Нідерланди, Швеція, Данія, Бельгія, Австрія, Великобританія. У цих країнах частка зовнішньої торгівлі у загальному обсягу виробництва продукції складає 70—80%. Тому ці країни не розробляють національні НД на продукцію, на яку вже діють МС. Для них МС є національними НД, що дозволяє підвищувати конкурентоспроможність виробів, економити ресурси на процес їх розробки, скоротити кількість різновидів одного й того самого виду продукції, що виробляється, і за рахунок цього знизити собівартість.

Такі країни, як США, Канада, Австралія меншою мірою використовують МС, хоча останніми роками вони переглядають свої позиції щодо цього питання. США намагаються не використовувати МС, коли вони не відповідають національній практиці в галузі стандартизації і національним інтересам у сфері виробництва продукції.

Японія посідає найвищі позиції на світовому ринку в багатьох галузях техніки. Тому вона приділяє значну увагу відповідності вимог національних НД вимогам МС у тих галузях, в яких експортні можливості країни великі. В Японії використовується два методи застосування МС: включають вимоги МС ISO/1 EC до національних стандартів чи здійснюють пряме застосування МС.

За масштабами використання МС в тій чи іншій країні можна визначити розвиток економіки країни. Цікава особливість останніх років — значна увага транснаціональних корпорацій до стандартизації. Вони прагнуть до глобальної стандартизації, тому що чим менше національних і більше міжнародних стандартів існує, тим легше для корпорації потрапити на національні ринки різних країн.

Останнім часом поряд з традиційними сферами розповсюдження МС (терміни та визначення, методи аналізу та випробувань) усе більше почали використовувати їх в управлінні виробництвом і якістю продукції; програмуванні діяльності та забезпеченні інформацією; охороні навколишнього середовища і забезпеченні безпеки праці; раціональному використанні енергії та природних ресурсів; при визначенні відповідності продукції та послуг.

МС в Україні почали використовувати з 1989 p., але тільки в 1995 р. поставилися до цього питання серйозно. Співробітництво України з міжнародними та регіональними організаціями зі стандартизації включає безпосередню участь у роботі цих організацій та їхніх ТК. Україна бере участь у розробці МС, забезпечує використання їх в економіці країни, здійснює роботу щодо гармонізації національних НД з МС та національними НД країн-партнерів.

Гармонізовані стандарти — це стандарти до одного і того самого об'єкта стандартизації, які затверджені різними органами. Ці стандарти можуть бути різними за змістом і формою подання матеріалу. Гармонізовані стандарти, ідентичні за змістом і формою подання матеріалу, називають ідентичними стандартами.

Останнім часом поширюється практика прямого застосування в економіці країн міжнародних та регіональних НД як національних. Упровадження МС дозволяє виробникові не тільки підвищувати якість своїх товарів та послуг до рівня міжнародних вимог, але й забезпечує перебудову виробництва, його організації, технології, системи якості відповідно до рівня розвинених країн світу, а наявність сертифіката відповідності для продукції, яка виробляється згідно з МС, забезпечить доступ для українського виробника на міжнародний ринок.

В Україні як національні діють МС із систем якості — ISO серії 9000, з перевірки систем якості — ISO серії 10000, з управління навколишнім середовищем — ISO серії 14000 та EN 45000, які регулюють діяльність у галузі оцінки відповідності, та інші. Упровадження цих стандартів необхідне для доступу українських товарів та послуг на ринки економічно розвинених країн. Завдяки їх уведенню вітчизняні підприємства мають можливість отримати інформацію про ТВТ і вести підготовку щодо їх подолання.

Нині підприємства мають право самі впроваджувати МС на різні види товарів та послуг, але при цьому вони повинні враховувати те, що норми та вимоги МС мають укладатися в технологію виробництва, а вимоги до товарів та послуг — відповідати вимогам як МС, так і національних НД.

Участь України у розробленні міжнародних і міждержавних НД вирішує такі основні завдання: узгодження національної технічної політики з технічною політикою, яку впроваджують її торгові партнери; урахування інтересів при розробленні МС з метою подолання технічних бар'єрів у торгівлі; використання МС для підвищення технічного рівня економіки, якості та конкурентоспроможності українських товарів та послуг; захист прав споживачів.

Контрольні запитання

1. Вкажіть роль та значення міжнародної стандартизації.

2. Назвіть провідні міжнародні та регіональні організації зі стандартизації, опишіть їхню структуру та функції.

3. У яких галузях стандартизації здійснюють свою діяльність ISO та ІЕС?

4. Яка різниця між комітетами-членами, членами-кореспондентами та членами-абонентами?

5. Назвіть мету та завдання Міждержавної ради зі стандартизації, метрології та сертифікації.

6. Як організована робота в галузі стандартизації та сертифікації в межах СНД?

7. Наведіть приклади участі України в роботі міжнародних та регіональних організацій зі стандартизації.

8. Які вимоги до об'єктів стандартизації регламентуються в МС?

9. Який порядок розробки та затвердження міжнародних і регіональних стандартів?

10. Як впливає використання міжнародних і регіональних стандартів на економіку різних країн?

11. Дайте визначення терміну "гармонізовані стандарти".

12. Як використовує Україна міжнародні, регіональні та міждержавні стандарти?