Стандартизація і сертифікація товарів та послуг - Кириченко Л.С - Розділ 7. Правові основи стандартизації

Ключові слова та поняття: правове забезпечення, правове регулювання, правостосовна діяльність, правоохоронна діяльність, технічне законодавство, юридична відповідальність: цивільно-правова, адміністративна, матеріальна, дисциплінарна, кримінальна.

7.1. Правове забезпечення стандартизації

Право — це керуючий фактор, який регулює широке коло суспільних відносин, які пов'язані з розробкою, виробництвом, реалізацією та експлуатацією продукції. Право є важливим інструментом управління господарством країни, яке регулює поведінку учасників виробництва на усіх етапах. Воно впливає на розвиток виробництва, прискорення технічного прогресу і поліпшення якості продукції. Цей вплив визначається шляхом надання технічним нормам сили норм права.

Держава у відповідному НД надає технічній нормі обов'язкову юридичну силу, що перетворює її на правову норму. Правильне, уміле використання правових норм сприяє розвитку ініціативи та заповзятливості підприємств до задоволення потреб промисловості, сільського господарства і громадян продукцією високої якості, закріпленню законності та підвищенню відповідальності за якість продукції, забезпеченню надійного захисту інтересів споживачів. Закріплюючи у правових нормах (НД) визначені вимоги до якості товарів та послуг у цілому чи до окремих його властивостей, держава тим самим регулює суспільні відносини, які пов'язані з виробництвом, обігом і споживанням продукції належної якості. У правових нормах закріплюються такі вимоги, які відповідають потребам суспільства і можуть бути виконані на даному етапі розвитку науки і техніки.

Стандартизація є регулюючим видом діяльності для упорядкування, введення визначених правових норм технічного прогресу, науки, техніки, управління виробництвом. Вона є найкращим методом прямого, безпосереднього впливу права на технічний прогрес, забезпечення якості продукції, що дозволяє підвищувати ефективність виробництва та суспільної праці. Стандартизація як засіб державного нормування вимог до технічного рівня становить адміністративно-правову основу управління якістю продукції. Тому стандартизація посідає міцні позиції в економіці країни, у вирішенні вузлових її проблем і фактично є технічним законодавством.

Важливе місце в системі стандартизації посідає правове забезпечення. За допомогою правових засобів здійснюється вплив на суспільні відносини, які пов'язані зі стандартизацією товарів та послуг. Правове забезпечення стандартизації є однією із функцій державної системи управління якістю товарів та послуг.

Правове забезпечення включає такі види діяльності:

— правове регулювання;

— правостосовну діяльність;

— правоохоронну діяльність.

Правове регулювання — це розробка та затвердження правових норм (НД, зразків тощо). Правостосовна діяльність — це забезпечення ефективного застосування чинних норм та правил, що наводяться у НД, їх упровадження і додержання. Правоохоронна діяльність — це юридична відповідальність за дотриманням норм, які затверджені законодавчим шляхом.

НД, які затверджені в установленому порядку, є формою вираження правових норм, наслідком правостосовної діяльності. Особливість правових норм НД полягає у тому, що вони складають техніко-юридичні норми і в них не закладена міра відповідальності за недотримання цих норм. Міра відповідальності передбачена в нормативних актах чинного законодавства України. Це обумовлено тим, що НД і технічні вимоги є частиною єдиного механізму регулювання і діють тільки у сукупності з іншими нормативними та законодавчими актами. їх розробка, затвердження, використання і державна охорона забезпечуються за допомогою різних норм права: адміністративного, цивільного, фінансового, трудового, кримінального.

На практиці та в науковій літературі проблема стандартизації розглядається головним чином у техніко-економічному аспекті. Значення правового аспекту стандартизації недооцінюється. Передбачена лише відповідальність підприємств і робітників за випуск недоброякісної продукції. Проте правовий аспект цієї проблеми значно ширший і не обмежується питаннями відповідальності. Недооцінювання правового аспекту НД призвело до того, що правові засоби забезпечення якості продукції застосовуються на практиці неефективно. Усталений в економіці "правовий нігілізм", перебільшення ролі правової заборони і недооцінка права як конструктивного, творчого, регулюючого фактору є гальмом для розвитку вітчизняного виробництва. Підприємства в основному тільки сплачують штрафи і не відшкодовують збитків, які заподіяні внаслідок постачання та використання недоброякісних товарів та послуг.

Розглядаючи питання правового регулювання стандартизації, слід враховувати, що роль права не вичерпується лише встановленням і закріпленням технічних вимог. Значення правового регулювання полягає також у впливі на поведінку окремих людей у суспільстві, що забезпечило б здійснення та додержання закріплених в правових нормах технічних вимог. Для цього:

— встановлюється загальний порядок приймання сировини, матеріалів і готової продукції визначеного рівня якості;

— регулюються відносини, які виникають у зв'язку з використанням вимірювальної техніки;

— передбачається відповідальність за порушення НД і метрологічних правил;

— регулюються відносини щодо якості товарів та послуг.

Роль правового регулювання в цьому аспекті виявляється в закріпленні у правових нормах певних технічних вимог та забезпеченні правовими засобами їх додержання при виготовленні й обігу продукції. При додержанні технічних вимог промисловість виробляє і постачає у торговельні організації доброякісну продукцію. А доброякісна продукція — це відповідність сукупності властивостей продукції вимогам стандартів та іншої НД, а також умовам договору постачання.

Удосконалення правової основи стандартизації є неодмінною умовою для успішного розв'язання важливих соціально-економічних завдань країни.