Стандартизація і сертифікація товарів та послуг - Кириченко Л.С - 3.1. Призначення та відмінні риси добровільної сертифікації

Ключові слова та поняття: об'єкти добровільної сертифікації, необхідність добровільної сертифікації, учасники, керівні органи, випробувальні лабораторії, сертифікат відповідності системи добровільної сертифікації.

3.1. Призначення та відмінні риси добровільної сертифікації

Добровільна сертифікація передбачена декретом Кабінету

Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію", законом

України "Про підтвердження відповідності".

До об'єктів добровільної сертифікації належать:

— науково-технічна, сільськогосподарська, промислова продукція, продукція соціально-побутового призначення, об'єкти будівництва;

— роботи (процеси), послуги, системи якості й виробництва, інші організаційні та інформаційні системи;

— інші об'єкти сертифікації, на які є документально встановлені вимоги і методи перевірки дотримання цих вимог.

Необхідність добровільної сертифікації пояснюється тим, що обов'язкова сертифікація здійснюється, як правило, за параметрами (критеріями) безпеки продукції, товарів та послуг, тоді як споживачів цікавить ряд інших показників якості, а також гарантії відповідності продукції даним, заявленим у рекламі або супровідній документації. На даний час ризик споживача в придбанні недоброякісної фальсифікованої продукції значний, оскільки на ринку пропонується продукція, зроблена багатьма невідомими виробниками, що не мають авторитету.

Для виробника добровільна сертифікація його продукції, проведена відомою організацією, означає велику ймовірність того, що цю продукцію куплять. Добровільна сертифікація підвищує конкурентоспроможність продукції, прискорює процес товарообігу і тим самим виступає як ефективний ринковий інструмент, у якому зацікавлений як споживач, так і виробник.

Добровільна сертифікація являє собою вид сертифікації, що не має твердих законодавчих обмежень у правилах і процедурах проведення. Сфера поширення за об'єктами та вимогами ширша від сфери дії обов'язкової сертифікації, але перетинання між ними не допускаються.

Найбільше застосування добровільна сертифікація вітчизняної продукції в даний час знаходить на зовнішньому ринку. На внутрішньому ринку попит на неї нижчий, однак у ряді напрямків зацікавленість у ній значна.

Державні та місцеві органи влади вдаються до допомоги добровільної сертифікації продукції і послуг, результати якої використовуються, наприклад, для видачі ліцензії на визначену діяльність, одержання державних замовлень на постачання товарів. Банки і страхові компанії зацікавлені в наявності сертифікатів на відповідні об'єкти при визначенні розмірів і умов їхнього кредитування та страхування. Постачальникам матеріалів і комплектуючи?; виробів замовники найчастіше висувають умову про наявність сертифіката відповідності навіть у випадках, коли не передбачена обов'язкова сертифікація.

Крім продукції, робіт і послуг, у рамках добровільних систем проводиться сертифікація систем якості й виробництв на відповідність міжнародним стандартам.

3.2. Організація і порядок проведення добровільної сертифікації

Добровільна сертифікація здійснюється органами із сертифікації, що входять до системи добровільної сертифікації, утвореної будь-якою юридичною особою, яка розробила і зареєструвала дану систему і її знак відповідності в спеціально уповноваженому органі виконавчої влади в галузі сертифікації.

Учасниками добровільної сертифікації можуть бути будь-які юридичні особи незалежно від форми власності, що виконують правила відповідної системи добровільної сертифікації. Структурою системи передбачаються керівний орган системи добровільної сертифікації, орган із добровільної сертифікації, випробувальні лабораторії, експерти і заявники.

Керівний орган системи добровільної сертифікації забезпечує реєстрацію системи добровільної сертифікації на своє ім'я (як юридичної особи) й очолює систему добровільної сертифікації, забезпечуючи її функціонування.

У завдання керівного органу входить проведення єдиної технічної політики в системі, керівництво органами з добровільної сертифікації і координація їхньої діяльності. Крім того, керівний орган веде реєстр учасників і об'єктів добровільної сертифікації в системі, розглядає апеляції у випадках незгоди учасників сертифікації з прийнятими щодо них рішеннями.

Як керівний орган, так і орган з добровільної сертифікації (їхні обов'язки можуть бути об'єднані) виконують такі основні функції:

— сертифікують об'єкти добровільної сертифікації, видають сертифікати відповідності, надають право застосування знака відповідності системи на умовах договору із заявником;

— реєструють сертифікати відповідності;

— здійснюють інспекційний контроль за сертифікованими об'єктами;

— припиняють або скасовують дію виданих ними сертифікатів.

Випробувальні лабораторії в системі добровільної сертифікації виконують такі основні функції:

— проводять випробування і видають протоколи випробувань;

— забезпечують свою відповідність вимогам акредитації;

— забезпечують вірогідність, об'єктивність і необхідну (задану) точність результатів випробувань, а також їхнє відтворення.

Учасники системи добровільної сертифікації несуть таку відповідальність за свої дії:

— орган із добровільної сертифікації несе відповідальність за вірогідність і об'єктивність підтримуваних вимог, правильність видачі сертифіката відповідності або підтвердження його дії;

— випробувальна лабораторія несе відповідальність за вірогідність, об'єктивність і відтворення результатів випробувань;

— заявник (власник сертифіката) несе відповідальність за забезпечення відповідності при реалізації чи використанні сертифікованого об'єкта, а також за правильність застосування знака відповідності.

Спеціальні міри відповідальності, установлені законодавством для обов'язкової сертифікації, не поширюються на добровільну сертифікацію.

Функціонування системи добровільної сертифікації має здійснюватися в рамках зафіксованої при державній реєстрації галузі її поширення, порядку і правил проведення сертифікації, що у цілому аналогічні порядку і правилам проведення обов'язкової сертифікації.

Добровільна сертифікація може проводитися також у системі обов'язкової сертифікації, якщо це передбачено правилами системи обов'язкової сертифікації і при наявності в даній системі зареєстрованого у встановленому порядку знака відповідності добровільної сертифікації.

Добровільна сертифікація продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, не може замінити обов'язкову сертифікацію цієї продукції.

У кожній системі добровільної сертифікації мають застосовуватися відповідні їй схеми сертифікації, які установлюються на основі специфічних особливостей функціонування даної системи (продукція, послуга, партія чи одиничний екземпляр тощо).

Сертифікати відповідності в системах добровільної сертифікації мають містити такі відомості:

— найменування і реєстраційний номер системи добровільної сертифікації;

— найменування та адреса органу з добровільної сертифікації;

— найменування та адреса заявника;

— найменування і кодове позначення сертифікованого об'єкта, а також інші додаткові відомості про нього;

— посилання на відповідний документ і пункти в ньому, що установлюють вимоги, на відповідність яким проведена сертифікація;

— дата видачі сертифіката відповідності, підпис і посада уповноваженої особи.

Знак відповідності застосовується при підтвердженні вимог конкретного нормативного документа (державний стандарт, міжнародний стандарт, технічні умови і т. ін.) у випадках, коли засвідчується відповідність:

— усім вимогам нормативного документа;

— групі вимог нормативного документа (наприклад, вимогам надійності, фізико-хімічним показникам);

— частини вимог, установлених нормативним документом (наприклад, тільки міцність, тільки перекисне число).

Знаком відповідності маркується кожна одиниця сертифікованого об'єкта (тара, упакування, супровідна технічна документація тощо).

Фінансування робіт із добровільної сертифікації в системі здійснюється за рахунок замовника.

Визнання сертифікатів добровільної системи суб'єктами, що не входять до системи, проводиться на розсуд цих суб'єктів.

З метою визнання вітчизняних систем добровільної сертифікації на міжнародному, регіональному чи національному рівнях необхідно забезпечити:

— відповідність системи загальновизнаним правилам організації і функціонування таких систем, установленим у відповідних міжнародних і регіональних документах із сертифікації й акредитації;

— можливість проведення незалежним органом, що представляє всі сторони, всебічної перевірки відповідності системи вимогам, що забезпечують визнання результатів її діяльності у відповідній міжнародній (регіональній) чи національній системі сертифікації.

Контрольні запитання

1. Яке призначення добровільної сертифікації.

2. Установіть відмінності між добровільною сертифікацією та обов'язковою.

3. Охарактеризуйте об'єкти добровільної сертифікації.

4. Дайте характеристику керівному органу з добровільної сертифікації.

5. Охарактеризуйте функції випробувальних лабораторій в системі добровільної сертифікації.

6. Проаналізуйте розподіл відповідальності учасників системи добровільної сертифікації.

7. Проаналізуйте зміст сертифіката відповідності в системі добровільної сертифікації.