Дипломатичний протокол та етикет - Сагайдак О. П. - Розділ 7. ПРОТОКОЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЗИТІВ НА ВИЩОМУ РІВНІ

7.1. Основні види візитів

Суспільно-політичні та соціально-економічні зміни в сучасному глобалізованому світі, динамічний розвиток науки, техніки і засобів комунікації, міжнародної торгівлі — основні чинники, які посилюють взаємозалежність країн, зумовлюють необхідність їхньої співпраці та спільних дій на світовій арені. За цих умов постає необхідність збільшення кількості міждержавних контактів шляхом проведення взаємних візитів.

Візити державних діячів є найвищою формою міжнародного спілкування, ці зустрічі свідчать про якісний стан політичних, економічних, гуманітарних відносин держав-учасниць. Візити на вищому рівні, в яких беруть участь глави держав, урядів, міністри закордонних справ, є однією з форм двосторонніх і багатосторонніх відносин. У ході візитів узгоджуються і вирішуються широкомасштабні зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні ініціативи, розробляються конкретні шляхи подальшого розвитку відносин та поступального руху.

Протокольна практика проведення візитів державних діячів у кожній країні має свої особливості. Залежно від форм державного правління, національних та культурних традицій, протокольні заходи можуть бути більш або менш пишними та урочистими, ускладненими чи простими, демократичними. Однак, церемоніал прийому іноземних гостей і делегацій на вищому рівні скрізь узгоджується з нормами міжнародної ввічливості, виявляється у наданні почестей державному прапору, виконанні гімну, наданні військових почестей, ескортуванні та низці інших загальновизнаних протокольних процедур.

Кожна держава, керуючись внутрішнім законодавством і національними традиціями, має свою класифікацію візитів. Але, незважаючи на ці відмінності й узагальнюючи практику складання візитів, можна виділити такі їхні види:

1. Державний візит.

2. Офіційний візит.

3. Робочий (діловий) візит.

4. Зустріч "без краваток".

5. Неофіційний візит.

6. Візит проїздом.

7.Приїзд делегації або державних діячів на ювілейні заходи або з нагоди знаменної події.

Кожний із перерахованих візитів має свої протокольні особливості. Так, наприклад, офіційний візит, за протоколом, поділяється на візит глави держави і глави уряду з наданням їм відповідних почестей.

При узгодженні термінів візиту обов’язково повинно враховуватися, що прибуття або від’їзд гостя у вихідні чи святкові дні, а також у нічний час значно знижують рівень зустрічі чи проводів. Якщо гість прибуває в країну з дружиною, то в протокольних заходах беруть участь дружини офіційних осіб приймаючої сторони.

Кількість членів іноземної делегації приймаючою стороною, як правило, не обмежується. Питання безпеки, розташування, харчування, обслуговування членів делегації і супроводжуючих осіб вирішуються заздалегідь на основі принципу взаємності, виходячи з досвіду, що склався.

Приймаюча сторона, зазвичай, не надає спецлітаків для приїзду іноземної державної делегації, високих посадових державних діячів та інших гостей країни, але може надати їх у разі перельотів над своєю територією. Про можливість використання гостем іноземних спецлітаків для польотів над територією приймаючої сторони домовляються заздалегідь, відзначаючи це в програмі візиту.

Підготовка програми перебування гостя, незалежно від форми візиту, є однаковою. Але необхідно виділити державний візит, оскільки він є візитом вищої категорії. Такі візити здійснюються в особливих випадках і не більше як один раз за весь час перебування глави зарубіжної держави при владі, як правило, це його перший візит до країни.

Характер майбутнього візиту високого гостя або іноземної делегації заздалегідь (дипломатичними каналами) узгоджується зацікавленими сторонами. Після того, як досягнуто принципової домовленості про рівень і терміни візиту, сторони приступають до детального опрацювання проекту його програми. Основна координаційна діяльність з підготовки і проведення візиту лягає на протокольні підрозділи країни гостя і приймаючої сторони. Для успішного розв’язання численних питань щодо місця цього візиту, як правило, заздалегідь прибуває підготовча група. Програма візиту включає в себе перелік заходів, які, на думку організаторів, повинні сприяти досягненню мети візиту. При складанні програми враховуються терміни і рівень візиту, характер питань, що обговорюватимуться, побажання гостя та його дружини, продумується зміст представницьких заходів, підбирається склад місцевих офіційних осіб, які будуть вступати в контакт з гостем і, у разі необхідності, супроводжувати його.

Після того, як детальне опрацювання всіх аспектів проведення майбутнього візиту завершено, "Програма візиту" видається у вигляді брошури. Вона складається з низки окремих підрозділів: власне програма високого гостя, окрема програма його дружини і детальна програма з усіма необхідними схемами та поясненнями протокольного порядку, передбаченими для кожного окремого випадку.

Під час державного візиту до України забезпечується високий і почесний рівень зустрічі та проводів гостя. В аеропорту (на вокзалі) главу зарубіжної держави зустрічають Прем’єр-міністр або перший віце-прем’єр, міністр закордонних справ, Державний секретар Секретаріату Президента та інші офіційні особи, міністри.

Згідно з практикою Управління державного протоколу та церемоніалу Президента України, церемонія зустрічі високого гостя в аеропорту відбувається таким чином:

—над аеродромом піднято державні прапори України та країни гостя;

— перед трапом літака розстелено червону килимову доріжку;

— на борт літака піднімаються начальник Управління державного протоколу МЗС України та Надзвичайний і Повноважний Посол країни високого гостя в Україні, які вітають гостей, запрошують їх до виходу, а потім покидають літак;

—першим по трапу літака сходить високий гість, а вслід за ним члени офіційної делегації;

—дівчата в українських національних костюмах вручають високому гостю хліб-сіль;

— якщо візит відбувається за участю дружини гостя, хлопці в національних костюмах дарують їй букет квітів;

— біля трапу літака (ліворуч) високих гостей вітають Прем’єр-міністр або перший віце-прем’єр-міністр України, міністр закордонних справ України, Державний секретар Секретаріату Президента України, Голова Київської міської державної адміністрації, Надзвичайний і Повноважний

Посол України в країні гостя, керівник відповідного структурного підрозділу МЗС України та інші посадові особи;

— начальник Управління державного протоколу МЗС України відрекомендовує високим гостям осіб, які зустрічають. Гості у супроводі українських офіційних осіб проходять до кортежу.

Велика увага надається церемоніям офіційної зустрічі та проводів високого гостя. Вони завжди носять особливо урочистий характер. На місці урочистої церемонії вивішуються державні прапори, вишиковується почесна варта, виконуються гімни.

Автомобіль високого гостя, на знак особливої поваги, супроводжується ескортом мотоциклістів. На автомобілі гостя встановлюються прапори країни гостя й України. У місті шляхом проходження кортежу автомобілів теж вивішуються прапори країни.

Церемонія офіційної зустрічі глави іноземної держави відбувається у Маріїнському палаці.

У визначений час високий гість прибуває до Палацу, на ґанку якого високого гостя вітає Президент України. їх фотографують. Починається церемонія офіційної зустрічі.

Над Маріїнським палацом піднімають прапор (штандарт) Президента України, біля входу до нього встановлюють державний прапор України і прапор країни гостя.

Президент України разом з високим гостем у супроводі Керівника Управління Державного Протоколу та Церемоніалу Президента України проходять до позначеного килимом місця. Начальник почесної варти віддає гостю рапорт. Оркестр виконує державні гімни обох країн. Під час виконання гімнів лунає Салют Націй (21 артилерійський залп). Президент України разом з високим гостем обходять стрій почесної варти. Гість вітає воїнів, а вони вітають високого гостя. Гість уклоном голови вітає Державний прапор України. Президенти повертаються до місця початку церемонії.

Воїни почесної варти проходять перед президентами урочистим маршем.

Після цього відбувається представлення членів офіційних делегацій країни гостя та України; президенти проходять до Маріїнського палацу. Ділова частина програми візиту, хоча і меншою мірою, також обтяжена вимогами протокольних норм. Протоколом визначені час і місце переговорів, коло офіційних осіб, які беруть участь у бесіді як з одного, так і з іншого боку. Зрозуміло, що учасники переговорів дотримуються правил міжнародної ввічливості й етикету. Результатом візиту часто стає підписання певних угод, договорів чи інших документів. Після завершення переговорів увійшло в традицію влаштовувати прес-конференції для ЗМІ.

Важливою складовою частиною програми є представницькі заходи. На честь високого гостя влаштовується сніданок чи обід. На прийом з нагоди прибуття гостя запрошуються міністри, дипломати, суспільні діячі та інші офіційні особи, склад яких затверджується одночасно з програмою. На прийомі сторони обмінюються промовами. З боку гостя, як правило, влаштовується протокольний захід у відповідь.

За бажанням гостя і його дружини можливе ознайомлення з визначними пам’ятками міста (країни), історико-культурними пам’ятниками, зустріч з представниками ділових кіл, громадськістю країни, відвідування музеїв, виставок, театру. У програму візиту може бути включене покладання вінків до місць національних святинь. Передбачено, що відвідування таких місць відбувається за встановленим місцевим протокольним ритуалом.

В Україні існує традиція покладання вінків до могили Невідомого солдата. Церемонія відбувається таким чином:

— високий гість прибуває до могили Невідомого солдата;

— на підході до меморіалу вишикувано почесну варту;

— біля пам’ятника розташовано військовий духовий оркестр. Президент підходить до місця покладання вінка. Солдати покладають вінок. Високий гість підходить і поправляє стрічку, схилянням голови віддає шану та повертається.

Оркестр виконує державні гімни країни високого гостя та України, воїни почесної варти проходять перед гостем урочистим маршем. Церемонія завершується. Високий гість від’їжджає у супроводі кортежу.

У перший день візиту, як правило, проводиться від імені Президента України державний обід на честь глави іноземної держави у Червоній залі Маріїнського палацу.

На державний обід з української сторони запрошуються офіційні особи, які беруть участь у переговорах та бесідах за програмою візиту. Список запрошених на державний обід затверджується Державним секретарем Секретаріату Президента України за попереднім погодженням з Президентом України. Розміщення за столами запрошених на державний обід здійснюється згідно з усталеною протокольною практикою.

На початку державного обіду передбачається обмін короткими промовами (тостами), письмовий переклад яких (у разі потреби) до початку обіду розкладається на столах. Наприкінці державного обіду у Білій залі Маріїнського палацу влаштовується концерт майстрів мистецтв України.

За домовленістю сторін, глава іноземної держави може влаштувати у відповідь протокольний захід від свого імені.

Програмою державного візиту може передбачатись відвідання гостем театру в супроводі Президента України. У такому разі на авансцені театру встановлюються державний прапор відповідної іноземної держави та державний прапор України, перед початком вистави виконуються гімни, а після закінчення вистави виносяться два кошики квітів від імені глави іноземної держави і від імені Президента України.

У випадку приватного відвідання главою іноземної держави театру, у ложі разом з ним перебувають особи, визначені програмою державного візиту, але державні прапори не встановлюються і гімни не виконуються.

Глави держав, як правило, розміщаються у державній резиденції, над якою піднімається державний прапор відповідної держави або прапор (штандарт) глави іноземної держави.

Українська сторона фінансує проживання осіб, які перебувають у державній резиденції, а також міністрів або членів делегації, що за статусом прирівнюються до міністрів.

За відповідною домовленістю, українська сторона може на засадах взаємності фінансувати перебування і більшої кількості членів іноземної делегації. Приймаюча сторона забезпечує членів делегації автотранспортом.

Офіційна церемонія проводів глави іноземної держави не проводиться, а церемонія його проводів в аеропорту або на залізничному вокзалі аналогічна церемонії його зустрічі.

За бажанням глави іноземної держави і за попереднім узгодженням, він може здійснити поїздку Україною (без повернення до Києва, за винятком технічної зупинки).

Під час державного візиту передбачається вручення главі іноземної держави пам’ятного подарунка, а членам офіційної делегації — сувенірів від імені Президента України. Обмін пам’ятними подарунками та сувенірами здійснюється у протокольному порядку у рамках державного візиту глави іноземної держави.

Протокольна практика прийому іноземних гостей, що склалася в більшості країн, до теперішнього часу відповідає загальновизнаним нормам міжнародної ввічливості. Незважаючи на властивий протоколу відомий консерватизм і національне забарвлення, у деяких випадках можна спостерігати тенденцію до різноманітності правил прийому гостей, прагнення зробити окремі елементи церемоніалу більш сучасними, раціональними та демократичними, що яскраво свідчить про демократизацію життя сучасного динамічного світу.

Офіційні візити — це візити делегацій, що очолюються прем’єр-міністром, міністром закордонних справ країни. Офіційним буде також візит глави держави, якщо президент (монарх) відвідує ту чи іншу державу вдруге.

За своєю суттю ділова частина офіційного візиту не відрізняється від такої ж частини державного. Основні відмінності — у протоколі проведення офіційної церемонії зустрічі (проводів). Так, при офіційному візиті нижчим є рівень осіб, що зустрічають на аеродромі, менше вивішують державних прапорів обох країн, при виконанні гімнів не лунає "салют націй". У деяких країнах (наприклад, у Росії) протокол визначає, що державний візит триває довше (3—4 дні), ніж офіційний (2—3 дні).

До робочих візитів належать такі, які носять відповідне цільове призначення, зокрема, прибуття державних діячів або делегацій на переговори, консультації, для участі в міжнародних нарадах, відкритті національних виставок, підписанні міжнародних договорів.

Під час робочого візиту місце зустрічі (проводів) делегації або високого гостя прикрашається державними прапорами країни гостя і сторони, що приймає. Почесна варта не вишикується, державні гімни не виконуються. На честь високого гостя приймаюча сторона влаштовує сніданок або обід. Такий візит триває, як правило, 1—1,5 дні.

В українській протокольній практиці з’явилася нова форма спілкування Президента України з лідерами іноземних держав, яка умовно називається зустріч "без краваток". Особливістю таких (по суті, робочих) візитів є неформальний характер їхнього проведення, коли у невимушеній атмосфері, вільній від багатьох протокольних формальностей (як правило, подібні зустрічі проходять у резиденції за містом), лідери двох держав можуть обговорити "віч-на-віч" або із залученням вузького кола помічників найгостріші та найважливіші питання двосторонніх відносин і широкий спектр міжнародних проблем. Неофіційний характер переговорів зовсім не означає поверхневого підходу до питань, які обговорюються.

Звичайно, що для виходу на неформальний рівень відносин необхідно, щоб вищі керівники добре знали один одного. Тому зрозуміло, що перші зустрічі "без краваток" пройшли у Президента України зі своїми колегами з країн СНД.

У 1993 році, наприклад, відбувся робочий візит до Москви Президента України. Відбувався він за такою схемою: вранці 17 червня літак президента приземлився в аеропорту Внуково, а звідти гелікоптером Президент України прибув до заміської резиденції президента Російської Федерації. У той час, коли прем’єри двох країн, які входили до складу делегації, в неофіційній обстановці вели переговори, лідери держав під час спільної прогулянки обговорювали проблеми двосторонніх відносин. Потім президенти і прем’єри зібрались разом, а далі до бесіди підключилися міністри закордонних справ, оборони, переговори велись і під час робочого сніданку. Такий підхід, на загальну думку, сприяє істотному зближенню позицій двох сторін [2].

До неофіційних візитів належать візити в країну іноземних державних діячів з особистих питань, у гості до посла своєї країни, туристом. При неофіційних візитах протокольні заходи здебільшого не передбачаються.

Візит проїздом — це коротке перебування почесного гостя в третій країні, через територію якої він слідує. Церемоніальні елементи при такого роду візитах зведені до мінімуму. Гостю, який транзитом проїздить територією третьої країни, надаються лише визнані міжнародними правилами ввічливості знаки уваги.

Порядок прийому державних або урядових делегацій, глав держав, глав урядів чи їхніх офіційних представників, яких запрошують на ювілейні свята, встановлюється окремо в кожному конкретному випадку.

У дипломатичній практиці прийнято проводити зустрічі на вищому рівні і на території третіх країн. У силу різних обставин, найчастіше з політичних міркувань, сторони домовляються зустрітися на "нейтральній" території. Класичним прикладом такої зустрічі можна вважати переговори російського царя Олександра І з Наполеоном 25 червня 1807 року, відомі в історії дипломатії як "зустріч на плоту", на річці Німан, у результаті якої було укладено Тільзітський мирний договір між Францією та Росією.

Різноманітний характер візитів, які є, без сумніву, основною формою дипломатичної діяльності будь-якої країни, свідчить про відповідність протокольних норм, значення яких важко переоцінити.