Важливим поняттям в екологічній етиці є істинна цінність. Це цінність об'єкта, що є незалежною від інтересу або оцінки. Етичні вчення, як правило, цінність пов'язують з людиною, а екологічна етика, розширюючи розуміння цінності до масштабу екосистемного блага, дозволяє одночасно зберегти й традиційні гуманістичні цінності стверджуючи екологічний холізм.
Всі види живої природи, екосистеми, природні об'єкти, так як і людина, володіють притаманною їм внутрішньою цінністю. Хоча обговорення проблеми цінностей є не новою, але в руслі розвитку екологічної етики цінність природи почали визнавати лише наприкінці XX ст., опорою якого стала Всесвітня Хартія Природи (2000), в якій наголошується: "... будь-яка форма життя є унікальною і заслуговує на повагу, яка б не була її корисність для людини"28. На думку багатьох дослідників, лише наявність внутрішньої цінності є достатньою для поваги та збереження природи.
Екологічна етика вводить світ природи у світ людських цінностей шляхом ствердження самоцінності природних об'єктів. Де, за висловом російського дослідника А. Гусейнова, ставлення людини до природи вимірюється на "ідеальних терезах моралі". Адже з точки зору екологічної етики основною умовою моральної поведінки людини є відмова від насилля стосовно природи, не завдавання шкоди всьому живому, відмова від розкоші та споживання.
Відомий вітчизняний дослідник В. Борейко класифікував цінності природи на два основні типи: зовнішні цінності (інструментальні) та внутрішні цінності. Зовнішні цінності поділяють на матеріальні (господарські і рекреаційні) і нематеріальні (етичні, естетичні, релігійні, наукові і т. д.)29.
Матеріальні цінності
Господарська цінність - це цінність, корисна для господарства людини.
Рекреаційна цінність - пов'язана з туристичним, рекреаційним використанням природних територій.
Нематеріальні цінності
Історико-культурні цінності - цінність архітектурних пам'яток та об'єкти топоніміки.
Релігійна цінність - цінність відчуття дикої природи як священного простору, в якому виявляється свята сила.
Естетична цінність - цінність краси дикої природи, що є вищим даром.
Цінність дикості природи - цінність первозданної дикої природи та її охорона.
Цінність спадщини - дика природа є ціннісною спадщиною не лише людини, а й будь-якої форми життя.
Етична цінність - цінність природи як джерела любові, поваги, добра та ін. Це цінність можливості транслювати на природу свою турботу про її благополуччя.
Символічна цінність - цінність природних кодових образів, для передачі різноманітних значень. Природа надихає людину на створення міфів, образів, висловлюючи свої ідеї, емоції, почуття, думки.
Духовна цінність - цінність місця, де можна знайти момент поєднання з творчою силою природи, цінностями Землі, віднайти екологічну мудрість, спокій і духовність.
Еталонна цінність - цінність, якою володіє дика природа як зразок. Порівнюючи природні еталони з територіями господарського користування, можна завбачати різноманітні явища, які є важливими як для науки, так і для господарства.
Наукова цінність - цінність природи як ресурсу для наукових відкриттів, вивчаючи та спостерігаючи природу.
Цінність свободи (волі) - цінність основного джерела інтелектуальної свободи, духовної волі як для людини, так і для будь-якого живого Іншого.
Музейна цінність - цінність величезного синтетичного музею, який потрібен для подальшого розвитку людства.
Виховна цінність - цінність виховання у людини почуття відповідальності, самосвідомості, терпіння і т. п.
Освітня цінність - цінність, завдяки якій людина отримує інформацію про себе, власне місце та роль у світі, розвиток розумових та художніх здібностей.
Екологічна цінність - цінність, яка здатна забезпечити екологічну рівновагу на Землі, компенсувати антропогенне перетворення екосистем.
Цінність підтримки життя - цінність, яка полягає у підтримці середовища проживання тваринного і рослинного життя для збереження різноманітності форм життя.
Цінність захисту - цінність, яка слугує своєрідною віддушиною від індустріального суспільства.
Цінність натхнення - цінність природи у наданні натхнення, народження думок та почуттів.
Цінність захисту від хвороб - багато ділянок дикої природи слугують своєрідним захистом від вірусів та інфекцій.
Неусвідомлені цінності - цінності, які перебувають поза розумінням людського розуму, що ще потрібно оцінити та зрозуміти.
Екологічна етика в ієрархії цінностей на найвищий щабель ставить гармонійне і рівноправне співтовариство людей та інших живих та неживих компонентів природи. Людина не має права вирішувати з позицій користі та цілевідповідності питання про цінність і право на життя того або іншого біологічного виду. Вона має не допускати втрат у біорізноманітті, турбуватися про збереження всіх видів і об'єктів природи. Проблему моральних цінностей у відносинах із природою людині потрібно вирішувати виходячи з того, що екосистеми і співтовариства людей є самостійними моральними суб'єктами, які володіють невід'ємною цінністю.
Основою екологічної етики є визнання існування в основах світо-творення природних сил, лише таке одухотворене ставлення до природи робить можливим розумне ставлення до природи. Процес одухотворення, або екологізації, виявляє себе у такому:
o ставлення до природних об'єктів визначається не матеріальними, економічними, правовими або релігійними настановами, а моральними нормами і принципами;
o моральний обов'язок і докори сумління стосовно до природи стають частиною моральної свідомості, відбувається екологізація традиційних норм і принципів - "екологічна совість";
o поява нових моральних принципів завбачає виключення старих принципів корисності та цілевідповідності у відносинах із природою.
Стає необхідністю обґрунтування і введення в дію поняття "морально-екологічний імператив" - об'єктивних вимог до людей, відповідальних за науково-технічний прогрес і використання його досягнень у практичних цілях.
3.7. Відповідальність як підґрунтя екологічної етики
Розділ 4. Економічна етика
4.1. Поняття та предмет економічної етики
Виникнення та становлення етико-економічного знання
4.2. Економічна етика як теорія фактичної економічної поведінки
Поняття економічної культури та господарського етосу
Етичні цінності західноєвропейської економічної культури
4.3. Економічна етика як нормативна теорія господарства
Нормативні вимоги економіки та моралі в сучасних процесах раціоналізації господарського життя