Прикладна етика - Аболіна Т.Г. - 6.1. Професійна діяльність соціолога в контексті актуалізації професійної етики

У сучасних умовах людина повинна стати справжнім суб'єктом соціального і духовного життя. її становлення як особистості передбачає, крім створення необхідних об'єктивних умов, засвоєння філософсько-світоглядної, економічної, політичної, правової, естетичної і моральнісної культури, всіх історично непересічних духовних цінностей.

У такий спосіб утворюється складний, багатоплановий і одночасно цілісний процес соціалізації, діяльності і самовиховання особистості. Всім компонентам цього процесу притаманне моральнісне начало. З багатьох складових духовного світу людини на перше місце сьогодні об'єктивно висувається, з одного боку, її високий професіоналізм, компетентність, діловитість, а з другого - моральнісна культура і соціально-етична зрілість. Саме вони утворюють основу сучасної інтелігентності, моральнісної культури особистості.

Отже, можна говорити про трансформаційні процеси всередині самої етики, яка, починаючи з другої половини XX ст. переживає появу і формування прикладної етики, основними елементами якої є нормативна, ситуативна і професійна етика. При такому підході загальнолюдські моральні норми і принципи конкретизуються і наповнюються новим змістом з урахуванням особливостей життєдіяльності різних професійних груп людей, специфіки рольової поведінки в різних ситуаціях (ділові, службові, міжпрофесійні стосунки та ін.). Прикладна етика, не ізолюючись, не відриваючись від теоретичної, а, навпаки, живлячись її соками, набуває справді моральнісного виміру, долаючи постійно існуючі загрози примітивного прагматизму, голої технологізації, знелюднення професійно-ділових відносин.

Стимулювання співробітництва етики з іншими сферами людинознавства (політологією, соціологією, психологією, антропологією, генетикою, екологією та ін.) дозволяє:

- пояснювати людську поведінку не фрагментарно, а комплексно, цілісно і всебічно;

- взаємно збагачувати і взаємодоповнювати понятійний апарат кожної із сфер етичного знання з врахуванням нових досягнень науки.

При цьому спостерігається зустрічний процес:

а) формування в надрах конкретних спеціальностей характерних тільки для них специфічних моральних норм і цінностей;

б) набуття спеціально-професійними нормами ширшого сенсу і перетворення їх у всезагальні норми, які застосовуються з однаковим успіхом і в інших професійних сферах - так, наприклад, демократичність як один з основоположних моральних (а не тільки правових чи політичних) принципів прийшов у всі сфери людської діяльності з політичної сфери, принцип справедливості первинно виявлявся як прообраз правової діяльності, потім став основоположним принципом юриспруденції, з часом він перетворився на загальнолюдську моральну цінність.

Для цих перетворень істотною є динамічна зміна ієрархії ряду цінностей в різних видах прикладної етики. Прикладом виступає формування "етики успіху", внаслідок чого майже не задіяне в межах класичної етики поняття "успіх" (вживалося тільки в контексті прагнення до досягнень як важливої життєвої настанови) перетворилось на базову і фундаментальну категорію етики сучасного бізнесу і менеджменту. Вона поєднує в собі, з одного боку, орієнтацію на морально-позитивну цінність успішних досягнень, власну самореалізацію і особисте самоствердження (слава, честь, повага), на моральність ризику у сфері матеріального вибору, а з другого - вироблення відповідного інструментарію із забезпечення такого успіху: змагальність, кооперація, правила чесної гри та ін.

Наявна диференціація і спеціалізація етичних норм і цінностей часто реалізується при допомозі розробки і використання різних нормативних документів. Цей процес неоднаково виявляється у різних сферах професійної діяльності і на даний час багато в чому має спонтанний характер. Виокремлюється кілька рівнів такої етичної побудови":

o такі, що претендують на універсальність і фундаментальність документи з назвами "етичний кодекс", "система цінностей", в яких поданий синтез базових цілей, а також цінностей і конкретних правил поведінки (за теоретичної і методичної ґрунтовності такі документи складні для практичного використання, особливо в тих структурах, в яких слабкі служби управління персоналом);

o прості, менш громіздкі, легкодоступні і більш оптимальні і дієві "правила поведінки", в яких конкретно відписуються моральні вимоги для певних професій і сфер діяльності;

o "заповіді" і "клятви", що містять разом із формалізованими нормами і цінностями також і ритуально-виразні елементи (процедуру прийняття "клятви", надання таким акціям публічного характеру і т. д.).

Разом з тим у деяких сферах професійної діяльності (письменники, художники, композитори, артисти) взагалі відсутні подібні нормативні документи (статути творчих союзів не можуть компенсувати цей пробіл) і моральна регуляція базується на внутрішніх опорах самого творця - його особистому уявленні про добро і зло, його ціннісних орієнтаціях, самоконтролі і самоцензурі. І все ж відсутність в даному випадку таких документів - це не стільки визнання недоліку, скільки констатація наявності такого факту.

Проте кодекс, правила, клятви і інші формалізовані документи ще не слугують гарантією цивілізованих професійних моральних відносин. На плідний вияв цього суб'єктивного (в контексті соціальних, суспільних відносин) фактора вирішальний вплив виявляє соціальна і духовна зрілість суспільства, рівень розвитку демократії і демократичних інститутів суспільства, сформованість правової і моральної свідомості, ефективність функціонування гілок влади - законодавчої, яка забезпечує розробку правової бази життєдіяльності суспільства і виконавчої, безпосередньо відповідальної за функціонування конституційно легітимних державних структур, в тому числі і прямо відповідальних за освіту, культуру, науку, засоби масової інформації.

Важливо не обмежувати "етичну побудову" тільки розробкою моральних кодексів, правових актів чи інших нормативних документів, а вкрай необхідно, щоб ці документи працювали.