Історія української преси - Животко А.П. - Нова спроба. "Украинский журнал". Акція, її наслідки

Незважаючи нате, що як видавництво, так і редактори "Украинского Вестника" змагалися якнайкраще підійти до потреб і до вимог суспільства, журнал не зміг здобути ширшого кола читачів. Вже в першому році видавництво побачило, що перед ним стоїть поважне завдання — провести відповідну підготовку шляхом агітації. Треба було заохотити читача, треба було практично підвести його до журналу та ознайомити з його змістом і вичекати після того певний час. Тому першого року видавництво більшу частину з накладу 350 примірників розіслало даром. Це дало деякі позитивні наслідки. Року 1817 (другий рік видання) друковано було вже 500 примірників, а передплатників, що внесли гроші — 297. Року 1818 друковано 400 примірників, передплатників 244. У наступному 1819 році зменшено наклад до 350 примірників. Хоч кількість передплатників, порівнюючи з попереднім роком трохи зросла, а саме — до 253.

Цікаво порівняти передплату "Украинского Вестника" з передплатою часописів в інших країнах серед інших народів. Наприклад, згаданий нами "Casopis Narodniho Musea" у Празі, що почав виходити 1827 р., спочатку мав щойно 436 передплатників у Чехії та декілька за кордоном. Так само такий російський часопис першої половини XIX ст. як "Москвитянин" (Погодіна) мав лише 300 передплатників. Або врешті — "Отечественные Записки", що почали виходити 1820 р., мусили припинитися через брак передплатників і відновилися вже геть у пізніших роках.

Мусив припинити своє існування й "Украинский Вестник", але з інших причин. Незважаючи на, здавалося б, малу кількість передплатників, починаючи з другого року видання, всі видатки його видання повністю вже покривалися з передплат. Отже, про жодний дефіцит думати не доводилося.

Натомість журнал зустрівся з іншого роду перешкодами. З 1819 р. почала виявлятися заново цензурна практика, що натурально тяжко відбилася і на "Украинском Вестнике". Журнал почав діставати попередження, які закінчилися тим, що 1820 р. число за місяць січень було цензурою затримано, а саме видання заборонено. Трохи довше ще протримався тижневик "Харьковские Известия", що його також видавав університет за редакцією проф. Вербицького в 1817—1822 рр.

Нова спроба. "Украинский журнал". Акція, її наслідки

Щойно за чотири роки після "Украинского Вестника" робить університет нову спробу. Приступає до видання нового журналу, яким 1824 р. стає "Украинский Журнал". Редактором цього нового журналу призначив університет П. Гулак-Артемовського, що пізніше був ректором університету, та проф. О. Склабовського. Через недугу П. Гулак-Артемовський примушений був зректися редакторської праці, залишаючись співробітником. Таким чином, редактором журналу залишився сам О. Склабовський. Програма нового журналу охоплювала такі розділи:

1) все, що торкається історичних відомостей, успіхів у науці і мистецтві, хліборобстві, торгівлі, промисловості та інших достопам'ятностей України;

2) всі роди прозаїчної творчості;

3) всі роди поетичної творчості;

4) різне.

Програма ця в практиці набрала характеру наукових викладів філософічних теорій, якими цікавилися того часу вчені та літератори, і зокрема викликала зацікавлення класичною літературою.

І хоч студії української історії та різні дослідження, що з нею зв'язані, разом із тогочасним станом життя в Україні і було запроваджено в програмі на першому місці, здійснення'їх, коли і побачимо на сторінках "Украинского Журнала", то все ж у далеко меншому розмірі, аніж то було на сторінках його попередника, а до того ж, коли і траплялися на ці теми, то носили вони характер більш описово-дослідний і місцевий. Правда, були ще праці, що все ж збуджували в громадянстві інтерес до української старовини, але менше захоплювали і поглиблювали національне почуття, що виходило б поза межі вужчої батьківщини — Слобожанщини. Проте можна було зустріти тут і винятки. Одним з таких винятків була хоча б така праця як "Взгляд на поэму под названием "Войнаровский". Не є це критична праця, лише виклад змісту поеми К. Рилєєва з цитатами з неї. Але можна бачити в ній, як глибоко співчував автор вкладеному в цю поему почуттю любові до України.

Серед наукових і літературних кіл суспільства "Украинский Журнал" користувався атестацією ліпшого в ті часи наукового органу. Та незважаючи на це, все ж мусив він 1825 р. припинити своє існування. Був це час, коли реакція на чолі з кн. Голіциним розправляла свої крила. На куратора шкільної округи і університету висунуто було З. Карнієва — послідовника лихої пам'яті куратора казанської шкільної округи Магницького, а почесним членом Харківського університету став не менш відомий в історії Росії граф Аракчеев. Це імена, що самі за себе промовляють.