Історія української преси - Животко А.П. - Відновлення радикальної преси. "Народ" - офіційний орган радикалів.; Програма. Співробітники. Передплата. Відгуки. Смерть Драгоманова. Припинення "Народці Часопис "Хлібороб"

Літературно-журналістичні сили радикалів після того зробили ще спробу співробітництва з народовецькою пресою ("Правда", "Батьківщина"). Але розбіжність у поглядах на зміст українського національного відродження та на завдання в ньому преси стала на перешкоді і спроба ще раз скінчилася не щасливо.

Консервативні погляди не могли погодитися з радикальними думками, речниками яких на сторінках народо-вецької преси виступили І. Франко, М. Павлик та інші. Все це привело до нового розриву, що особливо виразно виявився у зв'язку з відходом М. Павлика з редакції "Батьківщини", який стався під натиском свято-юрських кіл і викликав гострий протест радикальної молоді на чолі з В. Стефаником, Л. Мартовичем та Даниловичем.

Відновлення радикальної преси. "Народ" - офіційний орган радикалів.; Програма. Співробітники. Передплата. Відгуки. Смерть Драгоманова. Припинення "Народці Часопис "Хлібороб"

Разом із цим протестом висловлено думку про необхідність власної нової газети. В скорому часі такою газетою став двотижневик "Народ". По створенню Української радикальної партії (УРП) став він офіційним органом партії.

Перше число цього часопису появилося 1 січня 1890 р. У вступній статті редакція, що була в руках І. Франка та М. Павлика (на початку як видавця), зазначила, що "за підвалини всяких заходів... маємо того, хто нас усіх своєю кервавицею згодував - народ, простих робітних людей".

Зміст "Народу" складався з таких відділів: 1) справи суспільно-економічні; 2) селянсько-робітниче життя в Європі; 3) соціалістичний рух; 4) просвітянський рух; 5) життя на східноукраїнських землях та українське життя за океаном.

З'явилося на його сторінках чимало цінних праць і статей публіцистичного характеру. Опубліковано тут М. Драгоманова "Австро-руські спомини", як також його "Листи на Наддніпрянську Україну", "Чудацькі думки про українську справу" та інші. Звертає на себе увагу праця В. Охримовича про Карпатську Україну ("Угорська Русь"). Тут же огляди соціалістичного і робітницького руху Ганкевича, праця І. Франка про Я. Коляра, праці молодого тоді радикала О. Колесси (пізніш університетського професора і ректора Українського університету за кордоном), К. Студинського, низка публіцистичних статей М. Павлика, "Спомини" Повестюка з часів арешту його в Росії, "Волинські образки" Л. Українки та низка дописів співробітників селян.

Відгукуючись на кожний прояв національно-політичного життя, особливо гостре опозиційне становище зайняв "Народ" до так званої "Нової ери".

Думки і слово "Народу" знаходили гучний відгук в народних масах, але разом з тим викликали проти нього виступи з боку народовців. Поруч з ними виступило проти "Народу" і вище духовенство, забороняючи ширення його з огляду на "шкідливий" зміст. Подібне виявилося на східноукраїнських землях та в українській колонії в Петербурзі. Активно вороже становище зайняли москвофіли в Галичині і за океаном.

Але проти ворожого фронту витворився і фронт прихильників, які вважали, що такого часопису "Русинам давно було треба". Прихильно відгукнулася на вихід "Народу" Чернівецька "Буковина". Із східноукраїнських земель чується кваліфікація його, як "газети єдино розумної в Червоній Русі" (П. Куліш), а певні кола поспішають звідти через М. Ковалевського з матеріальною допомогою.

Симпатії "Народ" здобув, головним чином, завдяки ясно поставленій меті та поважному становищу щодо національних інтересів народу.

У першому році мав "Народ" 251 передплатників, а це було, як каже І. Франко, "на таку єретицьку газету аж надто багато". Крім передплати розходився "Народ" ще й в дрібному продажі і то в поважній кількості, наприклад, на березень першого року такий продаж дійшов до 200 примірників.

Цікаво, як розподілялася передплата. З 251 передплати припадало:

на західноукраїнські землі................. 197

на східноукраїнські землі.................... 22

поза океаном..................................... 16

Це було рекордною кількістю в порівнянні з передплатою інших часописів. Врешті, в кількості 15 примірників пробивався "Народ" до своїх земляків і прихильників поза українські землі в Росії, ба, навіть на заслання (Якутська область). Коли взяти на увагу, що в українські землі під Росією й до Росії "Народ" ішов нелегально, стає зрозумілим його популярність, що при нормальних умовах могла б дати далеко більшу кількість передплатників.

Проіснував "Народ" до 1895 р. Дня 15.4.1895 р. вийшло число 12 в жалобі і з повідомленням про смерть М. Драгоманова. Три місяці по тім всі свої числа присвятив він пам'яті покійного, закінчуючи його праці, публікуючи незакінчені, друкуючи вислови жалю і співчуття, що зі всіх кінців надходили до редакції, як відгук на не-віджалувану втрату. А на третій місяць ч. 17 принесло таку звістку від редактора М. Павлика:

"Через смерть небіжчика М.П. Драгоманова, головної підпори моєї і "Народа", а також через мою недугу — я отеє мушу перестати видавати "Народ".

Тут же він дав оцінку значення "Народу", вказавши, що при всіх своїх хибах він все ж не промине в житті українського суспільства безслідно. Не помилився. Дав він взірець доброго часопису, доступного для широких мас і цікавого для інтелігенції. Кладучи основи національного і соціального визвольного світогляду, вказував він той реальний напрям українського масового руху, на службу якому одночасно з ним стали такі часописи, як популярний "Хлібороб", що виходив в 1891—1893 рр. в Коломиї у веденню д-ра С. Даниловича — М. Павлика і за редакцією І. Франка та І. Герасимовича, і двомісячний журнал "Життє і слово", що виходив у Львові за редакцією І. Франка.