Історія української преси - Животко А.П. - "Радикал". Програма. Злиття з "Життєм і Словом"

На початку І. Франко, приступаючи до видання нового журналу, мав на думці дати йому назву — "Русалка". Зміст його мав би складатися з творів красного письменства, критичних статей та матеріалів літературно-історичних. В другій половині мали б бути матеріали фольклорного характеру. Але під впливом М. Драгоманова, як назву, так, до певної міри, і програму було змінено. На пропозицію Драгоманова журнал названо "Життє і Слово", а до програми додано відділ суспільного життя і політики.

Перше число появилося 1.II. 1894 р. в розмірі 10 аркушів у виданні О. Франкової. Впродовж трьох років опубліковано в цьому журналі багато надзвичайно цінних матеріалів, розвідок, листування та визначних творів красного письменства.

Вперше появилися тут такі твори І. Франка як "Основи суспільності", "Для домашнього вогнища" та "Зів'яле листя", що дали авторові славу лірика. Тут же твори Л. Українки ("Давня казка"), М. Коцюбинського,

A. Кримського та інших. Чимало матеріалів на історичні та літературні теми М. Драгоманова, О. Терлецького та інших. Багатий відділ суспільно-політичних праць та статей на політичні теми ("Нова ера", москвофільство, польсько-українські стосунки тощо), що їх подавали І. Франко,

B. Гнатюк, М. Павлик та інші. Тут же низка цінних листів М. Драгоманова, Огоновського, Куліша, С. Руданського, Костомарова, В. Барвінського, Борковського. Не менш багатий відділ етнографічний і врешті критика.

Особливою увагою журнал користувався серед молоді. Проф. В. Сімович в одній зі статей, присвяченій І. Франкові, свідчить, що політичні явища молодь оцінювала крізь призму "Життя і Слова", що находилося в кожній нелегальній середньошкільній громаді; що його передплачував кожний, хто тільки збирав бібліотеку.

Серед старшого громадянства журнал такою увагою не користувався. Через це в першому році кількість передплатників сягала ледве 220, що було недостатньою для самооплатності такого видання. Та незважаючи на це, журнал вступив до другого року видання. Але в цьому році відчув він тяжку моральну втрату — смерть М. Драгоманова. По цій втраті, закінчивши рік, "Життє і Слово" вступило до третього року вже не як періодичне видання, лише як збірник.

Цей збірник, як і сам журнал, відіграв роль гідного попередника такого органу як "Літературно-Науковий Вісник".

"Радикал". Програма. Злиття з "Життєм і Словом"

Після припинення "Народу" якийсь час поруч з "Життем і Словом" виходив під веденням В. Будзиновського часопис "Радикал". Як ціль, часопис ставив: "Усвідомити і зорганізувати в боєву політичну армію руський народ, котрий в головній часті становить кляса селянська, а в меншій — неспольонізована ще жменька міщанства і пролетаріят інтелеґенції".

Вказавши на те, що український народ галицьких земель є лише часткою українського народу, що в головній масі живе під Росією, "Радикал" вважав своїм обов'язком брати діяльну участь у визвольній праці й боротьбі українського народу східних земель.

"Тому ж "Радикал" буде також органом України, — підкреслювала ця ж стаття, — а власне тих українців, котрі у себе дома прямують до тої цілі, до котрої змагаємо ми"...

Виступаючи проти централістичних змагань російських політичних партій, клав він своїм обов'язком провадити з ними боротьбу, не зважаючи на їх консерватизм, чи радикалізм, чи навіть революціонізм. В цій боротьбі ча-сопис ставав на захист української національної самостійності під охороною федеративного устрою Східної Європи. По припиненню "Радикала" його спадщину перебрало "Життє і Слово", поширивши свої рамки на справи політичні по лінії, що її було визначено "Радикалом".