Історія української преси - Животко А.П. - Українська преса в Канаді. Її початки. Характер. Діячі.

До Канади українська еміграція масово почала йти и пізніше, а саме десь у 1890 роках. Тому і початки української преси тут датуються пізнішими роками. Першим українським часописом, що появився у Вінніпегу 1903 р. (5 листопада), був тижневик "Канадійський Фармер". Була це газета, що, властиво, служила інтересам англійської ліберальної партії. Редакція її одначе завжди була в руках українських. Наскільки було сил, можливостей та уміння, провадила вона як захист місцевих інтересів української еміграції, так і національно-культурне освідомлення її мас. Перейшла ця газета роки першої та другої світової війни й перестала існувати 1981 р., злившись із "Українським Голосом".

З ліберальної партії взяли приклад і політики консервативної партії, засновуючи подібний часопис українською мовою під назвою "Слово", що почав виходити у Вінніпегу в 1904-1905 рр., а пізніш "Канада"...

Довший час канадійські українці неспроможні були мати своєї, самостійної і незалежної від сторонніх політичних чинників, преси. Щойно в початках 1910-х років починає вона з'являтися, спираючись на українські організації чи установи. Першим такого роду часописом стає "Український Голос", що з 1910 р. почав виходити у Вінніпегу. Як просвітньо-економічна, політична і поступова газета-тижневик, проіснувала вона до наших днів. Побіч з оглядами місцевого характеру, організаційних справ чи полеміки, орган цей з перших же років присвячує свої сторінки змаганням на українських землях та світовим подіям. Провадить регулярно відділи: просвітньо-організаційний, господарський і лікарських порад. Має куток для дітей. Містив упродовж усього часу різного роду дописи, що подавали ширші інформації з історії та сучасного життя українського народу (зокрема З. Кузелі про Буковину). Щодо літературного відділу, то на початках і довший час пізніше тут містилися, як то можна бачити і в інших заокеанських часописах, головним чином передруки творів старокрайових письменників.

Тоді ж (1911 р.) у Вінніпегу почав виходити тижневик греко-католицької церкви (єпископ Будка) під назвою "Канадійський Русин".

Відтак постає тут соціалістична преса. Першим з'явився 1907 р. у Вінніпегу тижневик соціалістичної партії Канади під назвою "Червоний Прапор". Своє завдання формулював він словами: "Наша газета ставить собі завданням роз'яснювання та оборону інтересів робочої кляси й ідейне руководство нею"... Найактивнішим співробітником цього органу був М. Стечишин.

По припиненню "Червоного Шляху" (8.ІІІ.1908) за редакцією М. Стечишина з 1909 р. у Вінніпегу почав виходити раз на місяць орган українських соціалістів у Канаді та ЗДА під назвою "Робочий Народ". З 1910 р. став він органом української соціал-демократії, аз 16.11.1911 р. в Едмонтоні "Робітнича Видавнича Спілка" почала видавати свій центральний орган федерації української соціал-демократії в Америці під назвою "Нова Громада", що виходила за редакцією Кремаря, а потім Томашевського до 1913 р.

Упродовж часу до першої світової війни виходило в Канаді 24 назви різних часописів. Крім згаданих, решта мало чим різнилася від себе, хіба що більш чи менш виразніше відбивала на своїх сторінках ті чи інші напрямки місцевих груп, а тим часом і поодиноких осіб, що намагалися взаємно себе поборювати.

Українська преса в Бразилії.

Приблизно в тих часах, як і в Канаді, появляється українська преса в Бразилії. Першим органом стає двотижневик "Зоря", який 1907 р. почало видавати Товариство "Просвіта" в Курітібі. У першому числі зазначував цей часопис, що його програма є "ніщо інше, як моральна, просвітня й економічна робота..., ніщо інше, як єдинити і просвіщати, через то назвалисьмо товариством "Просвіта".

Своїм змістом цей перший українсько-бразилійський часопис мало чим різниться від своїх побратимів Канади і ЗДА. Серед літературних творів (переважно поезії) приносив він твори таких місцевих авторів як Г. Тандри, М. Бірецького, Г. Чорнія та перед руки творів українських письменників зі старого краю.

Часопис вживає всіх сил до свого поширення серед бразильської української еміграції. Як йшло це поширення, можна бачити з руху передплатників, що їх "Зоря" регулярно подавала на своїх сторінках.

Так, на 1908 р. цілорічних передплатників було 113, піврічних і чвертьрічних та інших часткових — 36. Хоч на місцеві умови спочатку кількість ця була ніби і поважною, але, як видко з тих же сторінок часопису, не була вона достатньою, щоб часопис міг фінансово утриматися.

Піднести кількість передплатників не пощастило і в 1909 р. "Зоря" примушена була припинити своє існування, її місце зайняв "Прапор". Був це так само двотижневик, що його впродовж двох років видавав "Комітет Народної Друкарні" спочатку в Курітібі, а потім в Приденто-полісі за редакцією колишнього редактора "Зорі" С. Пет-рицького та Клима Гутковського (1910—1911).

Врешті, 1913 р. в Придентополісі "Видавнича Спілка" почала видавати просвітній двотижневик під назвою "Праця", що з деякими змінами в напрямі та деякими перервами пережив до першої світової війни.