Історія української преси - Животко А.П. - Загальноосвітні органи

З органів загальноосвітніх треба в першу чергу згадати відновлення часопису під назвою "Письмо з Просвіти". Початки цього органу Товариства "Просвіта" у Львові сягають 1877—1879 рр. Через брак фондів сталася перерва, що тяглася 15 років. Року 1894 приступлено до поновлення видання просвітнього органу, на цей раз під назвою "Читальня". Та недовго протримався і цей часопис. По двох роках мусив припинитися. Нова перерва тяглася 10 років. Щойно з початком 1907 р. пощастило відновити "Письмо з Просвіти" як літературно-популярний ілюстрований місячник за редакцією Я. Веселовського, а від 1910 р. — Ю. Балицького. Виходив двічі на місяць аж до 1914 р.

З вибухом першої світової війни завмерла вся діяльність Товариства "Просвіта". "Письмо з Просвіти" Перестало виходити, а його редактора, при обсадженню Львова російським військом, вивезено на Сибір.

Спроба продовжувати видання цього часопису була 1916 р. Появилося тоді одно число у місяці липні. Було воно інструктивного змісту. У грудні 1919 р. Товариство ухвалило видавати ілюстрований орган під назвою "Живописна Україна" за редакцією Ф. Федорціва. Однак знову брак фондів став на перешкоді. Щойно з 15 грудня 1921 р. щастить знову приступити до видання "Письма з Просвіти" як літературно-просвітнього тижневика за редакцією В. Дорошенка. З 1923 р. перетворюється цей часопис у місячник, присвячений позашкільній освіті під назвою "Народна Просвіта".

Тим часом відчувалася потреба в популярно-науковому органі, подібному до колишньої львівської "Зорі". Незважаючи на тяжкий матеріальний стан, що переживала "Просвіта", головний відділ все ж рішився приступити до видання такого часопису.

Перше число цього часопису під назвою "Життя і Знання" появилося у жовтні 1927 р. за редакцією М. Галущинського. Початки були досить тяжкі. Перший і другий роки принесли дефіцит. Щоб орієнтуватися у вимогах і бажаннях суспільства й читачів, редакція вирішила перевести анкету. У липні 1929 р. розіслано було понад 1.500 анкетних листків з 20-ма питаннями. Редакція дістала... 104 відповіді. Не багато. Але цінні і цікаві своїм змістом.

Пізніший редактор (1931—1933) І. Брик подає такі висліди: "Відповіді надійшли від поодиноких читачів, від читалень — 6, кооператив — 2 та від однієї гімназії. Були це відповіді вчителів — 21, селян — 19, священиків — 10, решта — інших станів.

Щодо освіти: з високою освітою — 25, учительські семінарії — 19, з середньою освітою — 2, решта з менше, ніж середньошкільною освітою. В цілому часопис усім подобався. Одним — без застережень, іншим — з деякими застереженнями. Але всі, майже одноголосно, стверджували, що часопис дуже потрібний і корисний.

Наслідком цієї анкети було те, що "Просвіта", не вважаючи на недобір, рішилася видавати журнал далі в надії, що усунувши хиби і взявши на увагу справедливі замітки читача, вивести його на гладку стежку.

Минули так ще два роки. Вмер перший редактор М. Галущинський, який вкладав до часопису все своє серце і душу. Його наступником став І. Брик (з листопада

1931 р.). Поставив він такі засади ведення часопису: "Ясний, популярний виклад, якнайкоротші і найрізнорідніші статті, зв'язок із життям минулим і відзивчивість на життєві питання, обмеження статей із техніки тощо".

Помалу пощастило зробити журнал популярнішим, з 1932 р. приніс він уже і рівновагу матеріальну, а в дальших роках почало "Житія і Знання" давати вже навіть деякий прибуток.

У листопаді 1933 р. редакцію перебрав проф. В. Сімович. Журнал ставав все більш популярним серед суспільства, здобув зрозуміння і прихильність. За одинадцять років став він скарбницею, до якої внесла свої вклади довга низка наукових сил, письменників, громадських діячів, згорнувши їх у таких відділах: 1) українська культура, письменство, національне життя; 2) українське минуле; 3) українські діячі — їх життя і праця; 4) старий і новий побут. Архівництво і музейництво; 5) українська історія; 6) давні люди і давні часи у світі; 7) українське краєзнавство; 8) мова і зокрема українська; 9) чужі краї, народи, культура, побут, діячі; 10) природознавство; 11) господарство; 12) медицина, гігієна; 13) техніка; 14) мистецтво; 15) педагогіка; 16) соціологія; 17) поезія і оповідання; 18) посмертні згадки, рецензії та дрібніші нотатки.

З квітня 1936 р. Товариство "Просвіта" приступило до видання нового місячника освіти, виховання і культури під назвою "Просвіта". Було це розгорненням попередньої "Народної Просвіти". Завданням своїм цей місячник ставив "створити постійний і безперервний зв'язок із усіма просвітніми працівниками в краю". Розгорнувся цей часопис в орган провідництва в просвітянській праці. Добре підібраний матеріал, поважність і любов до поставленої мети - все це пробивалося з кожного числа, з кожної сторінки. Цілий зміст розкладено в поодиноких відділах, що охоплювали все життя і працю Товариства "Просвіта" та його читалень на місцях.

Були тут відділи: І) "Читання" ~ матеріал для читання масового і одиночного; 2) "Молода Просвіта" — організація та виховання молоді під прапором "Просвіти"; 3) Бібліотека; 4) Мистецтво — організація зборів, театру тощо; 5) Порад ("Наука і поради") при влаштуванні просвітянських свят, освітніх занять, провадження зборів, розподіл обов'язків і т. д. З цим же відділом в'яжеться "Календарець праці" за порою року та огляду життя і праці "Просвіти" і 6) Відділ забав і розваги та листування з читачами.

Був це зразково поставлений журнал - порадник, журнал-виховник, цінність якого було підкреслено низкою органів преси як центральної, так і провінціальної. Всі вони підкреслювали поважність і корисність лектури, надзвичайно цікавий, різноманітний зміст, висловлювали надію, що часопис знайде дорогу "до сердець численних читачів". Таким відгуком зустріли цей орган "Діло", "Українські Вісті", "Новий Час", "Батьківщина", "Наш Прапор", "Шлях виховання і навчання", "Обрії", як також "Зборівські Вісті", "Думка" в Стрию, що писала про цей журнал як про "приятеля — інформатора, фахового дорадника і знаменитого учителя". Дуже сердечно зустрів вихід часопису і весь край, що виявилося в низці листів, якими відгукнувся він до редакції.

Подібно до видань "Просвіти" з метою прислужитися українській молодій селянській та робітничій масі на шляху освіти і знання, в 1937 за редакцією Р. Паладійчука видавництво "Дешева Книжка" почало видавати часопис масової освіти під назвою "Самоосвітник".

Був це новий тип журналу лекційного характеру з контрольними вправами. Виходив спочатку раз на місяць, а з ч. 9 став двотижневиком.

Лекції під заголовком "Університет суспільної освіти" обіймали такі галузі знань як землезнання, історія народів, українські землі, українське письменство, українська мова, історія української нації, суспільні рухи і течії і т. д. Тут же і практичні відомості з математики. Крім того — провідні статті на актуальні теми політичного і культурного характеру, статті з літератури, спомини і т. д. Все це надавало часопису різнобарвності, робило його цікавим. Цьому ж сприяло і добре оформлення його з багатьма ілюстраціями, фотографіями, карикатурами.

З інших освітньо-інформаційних органів треба згадати ще такі: ілюстрований двотижневик "Світ" та "Українська Ілюстрація".

Журнал "Світ" видавало видавництво "Друкар" у Львові в 1926—1927 рр. Ближчу участь в ньому брали М. Рудницький, М. Возняк, М. Галущинський, Р. Куп-чинський та інші. Крім оригінальних творів та статей на освітньо-інформаційні теми, знайомив він читача також з творами українських письменників з-під совєтської України та інформував про культурне життя на українських землях під совєтами.

"Українську Ілюстрацію" почав із січня 1934 р. видавати І. Тиктор як місячник, що ставив завданням "рятувати з минулого те, що ще є до врятування, а з сучасного закріплювати в картині те, що на увагу живих і пам'ять грядучих поколінь заслуговує".

Реалізуючи це завдання, часопис почав приносити крім фотографій барвну ілюстрацію з відповідним текстом. На жаль, доброму наміру не пощастило і часопис невдовзі перестав виходити.