Історія української преси - Животко А.П. - Українська преса на Волині та Холмщині

Зі станових часописів, зв'язаних з церковним життям, були такі: "Дяківські Відомості" — орган Товариства взаємної помочі дяків. Виходили раз на місяць у Львові в 1925-1932 рр.

"Дяківський Шлях" — ілюстрований становий орган, що виходив так само раз на місяць, в 1929—1930 рр. і, врешті, "Дяківський Прапор".

Проти двох цих останніх виступив митрополит-ординатор, забороняючи дякам не тільки передплачувати, але і читати їх взагалі. Повідомляв: "Хто з дяків єпархії поважився б читати дальше той орган ("Дяківський Прапор", як продовження "Дяківського Шляху"), тим самим наразив би себе на втрату посади церковного півця".

До останніх органів належав також часопис Союзу українських приватних урядників Галичини (СУПРУГА) під назвою "Службовик". Виходив він у Львові в 1920-1939 рр. за редакцією (хронологічно) В. Цмайла-Кульчицького, П. Подлевського, В. Полянського, О. Навроцького, А. Нивинського та інших. Розвинувся в добрий інформаційний орган з цінним і цікавим змістом.

Спеціальні часописи: музеєзнавчі, правничі та інші

З спеціальних часописів цієї доби в першу чергу треба згадати "Літопис Національного Музею", далі — "Вісник теорії права", що його з 1928 р. чвертьріч-но видавав Союз українських адвокатів та Товариство Українсько-руських правників у Львові за редакцією К. Левицького під назвою "Життя і Право", як також популярний місячник під назвою "Правні Поради", що з 1933 р. почав виходити у Коломиї.

Року 1935 у Львові почав виходити двічі на місяць "Практичний Порадник" для українських ремісників, що його видавало видавництво "Батьківщина".

Українське протиалкогольне Товариство "Відродження" видавало з 1927 р. свій часопис під тією ж назвою.

Разом з ним Українське гігієнічне Товариство в 1937 р. почало видавати у Львові ілюстрований місячник під назвою "Наше здоров'я".

Врешті, Товариство опіки над українськими емігрантами, що виїздять за океан, з 1927 р. видавало у Львові свій часопис під назвою "Український Емігрант". Поруч з питаннями переселенчого характеру відгукувався цей часопис і на поточне національно-господарське та культурне життя краю.

Українська преса на Волині та Холмщині

Року 1920 підписаний був договір між СССР і Польщею, згідно з яким Холмщина, Полісся, Підляшшя та частина Волині підпали під владу Польщі. Перебуваючи в цьому становищі до 1939 р., ця частина українських земель довго залишалася замкнутою в собі, зберігаючи в той же час свій національний характер, що відбилося і на пресі. Побіч з деякими рукописними часописами, що їх видавала молодь, наприклад, "Перші Кроки" (Кременець, 1921—1922), та "Хвиля" (там же, 1923) при найближчій участі У. Самчука (В. Данильченка), вже з 1920 р. народжується тут преса, розвиток якої іде по лінії суспільно-політичній, господарсько-кооперативній, церковно-релігійній та загальноосвітній.

При активній участі місцевих українських громадських діячів набирає ширшого розвитку преса суспільно-політичного характеру. Першими її органами стають "Громала", щоденна газета, що її в 1920 р. починає видавати Волинська "Громада", та "Наше Життя", крайовий тижневик у справах політичних, культурних і суспільних, що в 1921—1928 рр. виходить у Холмі за редакцією Войлока, а потім інженера С. Маківки.

В наступних роках аж до 1939 р. появляється ціла низка подібних органів, що ставили завданням задоволення потреб національно-політичних і культурних змагань та захисту господарсько-економічних інтересів.

Перед веде м. Луцьк ("Українське Життя", "Селянська Правда", "Селянська Доля", "Наш Стяг", "Голос Праці", одноднівка "Волинське Життя", "Вільна Думка", "Громада" — 1925—1926 р., "Волинське Слово", "Українська Громада", "Поступ" та інші). Окреме місце займає газета "Українська Нива", що в 1926—1928 рр. виходила у Варшаві для волинського населення, а з 1929 р. — у Луцьку. Редактором був П. Певний. З 1936 р. стає органом Волинського Українського об'єднання і виходить за редакцією інженера Тимошенка як перший рік видання.

. Від початку і до кінця цей часопис заступав місцеві українські інтереси, стоячи на ґрунті співпраці з поляками та так званого блоку безпартійних (ББ).

З інших треба згадати ще такі: тижневик "Українське Слово" (Рівне, 1920), двотижневик "Дзвін" (там же, 1923-1927), як також "Селянський Шлях", що в 1927—1928 рр. видавав у Холмі посол П. Васильчук як тижневик Українського соціалістичного об'єднання "Селянський Союз".

Серед найближчих і активних діячів усіх цих органів, крім вже згаданих, були такі представники громадсько-політичного волинсько-українського життя як сенатор М. Черкавський, посол М. Приступа, С. Маківка, А. Нивинський, В. Богацький та інші.

Так само представники господарського життя вже з 1922 р. приступили до організації своєї преси.

Почин в цьому зробила українська кооперація. Року 1922 Кременецький повітовий союз кооператив на чолі з К. Панькевичем приступив був до видання свого органу під назвою "Зоря Кращого". Побіч з місцевими силами взяли в ньому участь також такі діячі української кооперації, як М. Трепет, Я. Грабів та інші.

Довше протриматися цьому часопису не пощастило, появилося лише троє чисел. Після адміністративного вислання польською владою низки українських діячів за межі Волині до Польщі, серед яких були і згадані кооператори, часопис цей перестав виходити. Його місце зайняли кілька інших господарсько-кооперативних органів.

Так, 1924 р. у Здолбунові почав виходити кооперативно-господарський ілюстрований місячник під назвою "Супряга" як орган осередкового Союзу українських кооператорів.

Філія Товариства "Сільський Господар" у Луцьку з 1933 р. видавала місячник "Нова Скиба". У тому ж році у Луцьку агроном С. Дибенко починає видавати місячник "Рідний Колос".

Національно-визвольні почуття і змагання на Волині відбилися також на церковно-релігійному ґрунті в напрямі боротьби за українську мову в церкві та унормування правного становища і внутрішнього устрою православної церкви. Речниками цього руху стали спеціальні органи. Одним з перших був двотижневий часопис під назвою "На варті", що виходив у Володимирі-Волинському (1925— 1926) за редакцією відомого церковного діяча А. Гічинського як орган українського культурного і церковного відродження. Там же з 1927 р. почав виходити місячник "Рідна Церква", а в Кременці тижневик під назвою "Духовний Сіяч", що його видавала Волинська духовна консисторія за редакцією А. Вітенка.

З 1935 р. замість цього часопису почав виходити орган Консисторії, двотижневик "Церква і Нарід". Врешті, для волинських земель видавався ще один двотижневик у Варшаві (1924—1925) під назвою "Духовна Бесіда" за редакцією В. Островського.

Всі ці часописи приносили крім офіційної та інформаційної частин чимало матеріалів з історії Української церкви, з краєзнавства, як також дещо з красного письменства. Досить згадати тут хоч би такі з них: "З історії перекладів Св. Письма на українську мову", "Старовинні пам'ятки на Волині" священика Ю. Шумовського, "Археологічні пам'ятки на Волині"— його ж, "Церковна музика" М. Тележинського та інші ("Церква і Нарід"); "Містечко Орховок Володавського повіту на Холмщині", "Село Кульна Білгорайського повіту на Холмщині", "Село Шиховичі Грубешівського повіту" та "Село Хворостита Володавського повіту" ("Духовний Сіяч"); "Основний статут... св. Автокефальної Православної Церкви в Польщі", "Два плебісцити на Волині в справі богослужбової мови" ("Рідна Церква") та інші.

Врешті, було також кілька загальноосвітніх і літературних органів, наприклад, тижневик "Досвітня Зоря" у Володимирі-Волинському (1923-1927) та інші.

Тоді ж, старанням В. Островського у Варшаві, а потім у Луцьку, виходили такі ілюстровані двотижневики: "Наш Світ", "Наша Бесіда", що приносили на волинсько-холм-ську землю почуття та ідею єдності українського народу в його національно-культурних змаганнях.