Основи журналістики - Михайлин І.Л. - Словник молодого журналіста

КРИТИКА (від гр. kritikos - здатність, мистецтво розбирати, судити) - розгляд, аналіз, обговорення яких-небудь явищ життя чи мистецьких творів з метою дати оцінку, з'ясувати сутність і природу явища. У суспільному житті критика - метод виявлення і пошуку шляхів подолання суперечностей і проблем, що об'єктивно виникають у дійсності. А відтак критика є важливою складовою журналістики і виявляється у всіх її тематичних напрямках: політичному, соціальному, економічному, культурному і т. д.

Питома властивість журналістики - бути в опозиції до влади, служити суспільному прогресові, контролювати дотримання в суспільному житті загальнолюдських норм. У великій мірі це досягається через критику неправомірних рішень і дій влади чи конкретних урядовців. Якщо за допомогою формування громадської думки і масових емоцій журналістам вдається домогтися виправлення ситуації, то це відразу підносить престиж їхнього видання і його тираж. А тому через ефективну критику виявляється результативність журналістики.

У сучасній масово-інформаційній ситуації в Україні через невідреґульованість вітчизняного законодавства журналістика не може повноцінно виконувати функцію соціальної критики ("сторожового собаки"). Поява матеріалів з наведенням негативних фактів і принципових коментарів до них дуже часто стає підставою для висунення судових позовів проти періодичного видання чи ТРК, у яких задля компенсації моральних збитків виставляються такі суми, що призводять до економічного банкротства газети чи журналу. Перший наслідок цього - майже цілковитий занепад в українському інформаційному просторі сатиричних жанрів журналістики, які є прямими носіями критичного змісту.

Важливе місце посідає в журналістиці мистецька критика, адже відділи культури чи навіть спеціально - критики і бібліографії містять, як правило, більшість загальних газет і журналів. Залежно від виду мистецтва, що аналізується в критичному матеріалі, критика може бути літературною, театральною, музичною, художньою, кінокритикою.

Суспільна критика має бути коректною, побудованою не на вимислах, а на точних, достовірних фактах, вестися з конструктивних позицій. Критикуючи діяча чи його вчинок, пам'ятайте, що критики не любить ніхто, тому вона повинна бути максимально доказовою, аргументованою, спертою на документальну базу. Критика явищ і постановка проблем повинна узгоджуватися з пошуком шляхів їх розв'язання і подолання конфліктів.

Мистецька критика є завжди одним із розділів певного виду мистецтвознавства (літературознавства, театрознавства, музикознавства і т д.). Предметом мистецької критики є сучасний мистецький процес або класичні надбання, сприйняті через призму сучасності. Головне завдання критики - давати інтерпретації (тобто витлумачення, пояснення) творам чи всьому мистецькому процесові, обґрунтовано показувати позитивні якості й хиби творів. Критика вчить розуміти твір, здійснює зв'язок між літературою й читачем.

ІНТЕРНЕТУ ГАЛАКТИКА - мережеве суспільство, яке утворило або незабаром утворить людство внаслідок поширення комунікацій через Інтернет, нагромадження загальнодоступної інформації в базах даних Інтернету, розвитком Інтернет-бізнесу, успішним застосуванням Інтернету для освіти, самоосвіти, здобуття нового знання.

Термін "Галактика Інтернету" ("Інтернет-галактика") запропонував уживати Мануель Кастельс (р. н. 1942) - професор Університету Південної Каліфорнії (Лос-Анжелес, США) - у книзі "Інтернет-галактика", яка вийшла в світ у жовтні 2001 р. і відтоді була перекладена на дванадцять мов. У передмові до книги він наголосив, що її назву та ідею подав йому Г. М. Ма-клюен своєю працею "Галактика Гутенберга" (1962). Див.: Гутенберга галактика.

"Ми живемо в Інтернет-галактиці, - проголосив М. Кастельс. - Інтернет-галактика є новим комунікаційним середовищем". Своє літочислення Інтернет-галактика веде від 1992 р., коли в центрі ядерних досліджень у Швейцарії (CERN) була розроблена всесвітня система World Wide Web (WWW), що зв'язала сервери Інтернету та забезпечила гіпертекстовий обмін інформацією.

Інтернет є результатом суспільного привласнення його технології користувачами-виробниками. Він не підконтрольний політикам, державним органам. Новітні мережеві технології забезпечують доставку контенту у реальному часі в будь-яку точку простору, надають можливість для миттєвого обміну повідомленнями. У мережі не тільки існують електронні часописи й електронні версії друкованих газет і журналів, але через Інтернет ведуть мовлення численні радіостанції й телевізійні канали. Інтернет - це світ безперервної інформації, достовірність якої гарантується свободою функціонування мережі, її доступністю для кожного, хто захоче викрити брехню, спростувати фальшиве повідомлення. В Інтернеті розміщені книжки, підручники, твори малярського й музичного мистецтва. Разом з тим Інтернет є середовищем спілкування, а не розваг, на що перетворилося телебачення. Комунікація в Інтернеті відбувається у формах, більш-менш бажаних для кожної окремої особи.

Завдяки Інтернету в суспільстві стає все менше осіб непоінформованих щодо дій влади, залишається все менше підстав і місця для корупції. Мережа забезпечує глобальне, вільне спілкування, метою якого є створення альтернативного до держави способу існування людства як саморегулівного громадянського суспільства.