Безпека життєдіяльності людини - Лапін В.М. - Спостереження та контроль за станом навколишнього середовища, продуктів харчування та води

До медичних засобів захисту населення при надзвичайних ситуаціях у мирний та воєнний час відносять протиепідемічні, санітарно-гігієнічні й спеціально-профілактичні заходи, що здійснюються для запобігання або послаблення ураження населення.

Протиепідемічні мають на меті попередити поширення серед населення інфекційних хвороб. Вони передбачають:

— вивчення санітарно-епідеміологічного стану районів, де виникло або може виникнути інфекційне захворювання;

— проведення щеплень;

— проведення ізоляційних заходів та дезінфекції.

Санітарно-гігієнічні передбачають дотримання правил особистої гігієни, а також санітарний контроль за районами проживання людей, продуктів харчування, джерел води.

Спеціально-профілактичні — застосування протирадіаційних препаратів для зміцнення імунної системи людини у разі впливу іонізуючого випромінювання, отруйних та сильнодіючих отруйних речовин.

Укриття людей у захисних спорудах

Одним із основних засобів захисту населення при надзвичайних обставинах у мирний та воєнний час є укриття людей у захисних спорудах, розташованих за місцем проживання, роботи та навчання.

Захисні споруди, залежно від захисних властивостей, розподіляють на:

— сховища;

— протирадіаційні укриття (ПРУ);

— простіші укриття.

Евакуація населення з небезпечних районів

Евакуація — це організований вихід (виїзд) працівників підприємств та організацій, які припиняють або переносять свою діяльність у заміську зону, а також непрацездатного й незадіяного у виробництві населення. Для швидкого виходу (виїзду) населення евакуацію проводять комбінованим способом (рис. 4.5):

Рис. 4.5. Схема евакуації

Комбінований спосіб евакуації полягає втому, що населення покидає місто різноманітними засобами (метро, потяги, легкові та вантажні автомобілі, пішки тощо).

Зазвичай, транспортом вивозять робочі зміни, формування цивільної оборони, дітей і літніх людей, інвалідів, вагітних жінок.

Евакуація населення проводиться за територіально-виробничим принципом. Це означає, що вихід у заміську зону робітників і службовців, евакуйованих членів їхніх сімей, студентів ВНЗ, учнів шкіл та училищ організовується через підприємства, навчальні заклади. Решту населення евакуюють через ЖЕКи ібудинко-управління за місцем проживання.

Спостереження та контроль за станом навколишнього середовища, продуктів харчування та води

Спостереження запроваджується з метою своєчасного забезпечення населення, підприємств та організацій необхідними даними про загрозу і наявність радіоактивного, хімічного, біологічного зараження та впровадження заходів щодо захисту населення. Дані спостереження використовують органи державної влади для прийняття відповідних рішень щодо евакуації населення, встановлення режиму тощо.

Система спостережень за станом навколишнього середовища України має велику відомчу структуру. Режимні спостереження за станом природних ресурсів здійснюють десять міністерств та відомств.

Надану цими організаціями інформацію узагальнює та аналізує Міністерство екології та природних ресурсів України, щорічно її публікують у Національній доповіді про стан навколишнього природного середовища України.

Нагляд за навколишнім середовищем ведеться методом моніторингу впродовж доби і методом дозиметричного, хімічного, біологічного контролю, який здійснюють спеціальні структурні підрозділи Міністерства з надзвичайних ситуацій, Гідрометеоцентру, санітарно-епідеміологічних станцій тощо.

Моніторинг — це система повторних цілеспрямованих спостережень і контролю за параметрами навколишнього середовища у динаміці, тобто здійснюється нагляд, оцінка стану і прогноз можливих змін.

На основі зібраних даних про стан навколишнього середовища даються рекомендації щодо впровадження раціональних способів життєзабезпечення.

Є три рівні моніторингу:

1. Санітарно-токсичний. Забезпечує спостереження за станом якості навколишнього середовища, головним чином за ступенем забруднення природних ресурсів шкідливими речовинами та їх впливом на людей, рослин, тварин. Багато уваги приділяється контролю за вмістом в атмосфері окисів сірки, азоту, вуглецю, сполук важких металів, якості водних об'єктів, забрудненості їх різними органічними сполуками, нафтопродуктами.

2. Екологічний. Дозволяє визначити зміни у складі екосистем біогеоценозів, природних комплексів, а також контролювати, оцінювати і прогнозувати екологічний стан на об'єктах народного господарства, територіях, акваторіях, в атмосфері, у зонах розташування хімічно небезпечних підприємств.

3. Біосферний. Дозволяє визначити глобально-фонові зміни в природі, рівні радіації, вуглекислого газу, запиленості та інших токсикантів, погодно-кліматичні зміни на планеті.

Оскільки охорона навколишнього середовища є глобальною проблемою, 1975 року під егідою ООН було створено глобальну систему моніторингу. Нині міжнародне товариство об'єднує свої зусилля для втілення Програми ООН з охорони навколишнього середовища (ЮНЕП). Вона координує дії у справі проведення спільного моніторингу, обміну інформацією про природні зміни під впливом антропогенних факторів, яку дають станції глобального моніторингу. З 1991 року у межах України діє програма системного екомоніторингу (СЕМ), вякій беруть участь близько ЗО різних організацій.

Контроль (дозиметричний, хімічний, біологічний) проводиться для безпосереднього визначення ступеня зараження людей, місцевості, повітряної акваторії радіоактивними, отруйними речовинами і біологічними засобами, для порівняння отриманих даних з чинними гранично допустимими нормами та інформування населення.

Дозиметричний контроль робиться для своєчасного отримання даних про дози опромінення людей та ступеня зараження місцевості, техніки тощо, для вжиття заходів щодо зменшення небезпеки радіаційного ураження.

Контроль щодо опромінення людей здійснюється груповим та індивідуальним методами.

Індивідуальний контроль щодо опромінення проводиться з метою отримання даних про дози опромінення кожної людини за допомогою дозиметра кишенькового ДКП-50А, дозиметричних приладів або стаціонарного лічильника іонізації людини ЛІЧ-1.

Груповий контроль щодо опромінення застосовується для груп людей, які спільно діють в однакових умовах радіоактивного ураження, з метою отримання даних про працездатність. Він проводиться за допомогою вимірювача потужності доз радіації ДП-5В, комплекту індивідуальних дозиметрів ДП-24 або побутових дозиметричних приладів.

Груповий контроль визначається за середньою потужністю експозиційної дози (ПЕД) опромінення населення розрахунковим методом.

ПЕД у населених пунктах вимірюється через рівні проміжки часу: за першу добу з моменту ураження — через 0,5—1 год., за другу добу — через 1—2 год., за третю і наступні доби — через 3—4 год. Для вимірювання ПЕД використовують прилади ДП-5В, ВПД-21 (вимірювач потужності дози) та ін.

Розрахунок доз опромінення населення здійснюється за формулою:

Середня потужність експозиційної дози визначається за формулою:

Дози опромінення, що не спричиняють променеву хворобу, наведено в табл. 4.5:

Таблиця 4.5. Допустимі дози опромінення, бер

Ступінь радіоактивного ураження людей, техніки та інших предметів оцінюється шляхом вимірювання потужності експозиційної дози від них у мр/год.

Ступінь радіоактивного забруднення продуктів, води, фуражу та іншого визначається виміром активності продуктів шляхом поділу ланцюгових ядерних реакцій та вимірюється в Кі/л, Кі/кг.

Потужність експозиційної дози вимірюється за допомогою ДП-5В, а питома активність радіоактивних речовин — за допомогою лічильних установок ВПД-12 (Дії-100).

Для визначення питомої активності радіоактивних речовин за бета - й альфа-випромінюваннями відбираються проби продуктів і проводиться їх аналіз.

Контроль щодо радіоактивного ураження людей, техніки, транспорту здійснюють на ураженій місцевості і поділяють на суцільний і вибірковий. При суцільному контролі перевірці підлягають 100 % населення і техніки. При вибірковому — 2—3 людини з групи на підприємстві, б—10 % від складу бригади (цеху).

При вибірковому контролі техніки з кожних 10 одиниць техніки перевіряють 1—2.

Ступінь радіоактивного зараження людей, техніки за допомогою приладу ДП-5В визначається за такою послідовністю:

Контрольну потужність експозиційної дози забрудненої поверхні наведено у табл. 4.6:

Таблиця 4.6. ПЕД забрудненої поверхні, мР/год.

Ступінь радіоактивного забруднення продуктів харчування, води наведено у табл. 4.7:

Таблиця 4.7. Ступінь забруднення продуктів харчування та води радіонуклідами цезію і стронцію

Хімічний контроль проводиться для визначення факту та ступеня зараження отруйними речовинами та сильнодіючими отруйними речовинами засобів індивідуального захисту, одягу, техніки, споруд, води, продуктів харчування й іншого, можливості життєдіяльності населення без засобів захисту, повноти дегазації заражених об'єктів.

Хімічний контроль проводиться за допомогою приладів хімічної розвідки та у спеціальних хімічних лабораторіях.

За допомогою ВПРХ забезпечується можливість визначення типу ОР (СДОР) та їх концентрації у повітрі, на місцевості й техніці, а також взяття проб в уражених районах.

Хімічні лабораторії проводять аналіз проб, в яких визначають кількість ОР (СДОР), які містяться в продуктах харчування, у воді й на місцевості.

Біологічний контроль здійснюється для виявлення характеру та ступеня небезпеки зараженої місцевості, людей, продуктів харчування, води збудниками інфекційних хвороб та визначення заходів проти-біологічного захисту. Він включає: відбір проб зараженого повітря й елементів зовнішнього середовища, а також специфічної індикації, тобто виявлення виду збудника інфекційної хвороби в медичних закладах, лабораторіях.