Інвестування - Гриньова В.М. - Розділ 11. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВЗАЄМОДІЇ СУБ'ЄКТІВ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

11.1. Інвестиційне середовище в Україні

В Україні намітилися певні позитивні зрушення в інвестиційному середовищі та поліпшився інвестиційний імідж держави. Водночас існує значний розрив між потенціалом виробництва і можливостями його фінансування, що є свідченням недосконалого інвестиційного середовища в країні. Інвестиційне середовище треба досліджувати та аналізувати як на макро-, так і на мікроекономічному рівні, і на це значно впливає інвестиційний клімат у державі. Йдеться про певні умови стимулювання або стримування процесу інвестування в цілому в окремих регіонах, галузях тощо. Система макросередовища формується залежно від внутрішнього та зовнішнього середовища: комплексної взаємодії та взаємовпливу різних світових ринків щодо інвестування, розвитку виробництва й просування товарів (задоволення потреб споживачів) у світовому масштабі, тобто системи міжнародного бізнесу в цілому. Аналіз макросередовища є першим необхідним етапом щодо оцінки та планування ефективної та зваженої інвестиційної діяльності^*36.

*36: {Барановський О.І. Інвестиційна безпека // Фінанси України. — 1998. — № 9. — С. 62—68.}

Мікроекономічне інвестиційне середовище — це стан економічних змінних, що сприяють (або не сприяють) інвестуванню в конкретні галузі економіки в певному регіоні чи на ринку. Для аналізу тенденцій зміни інвестиційного макросередовища підприємства використовують техніку аналізу PEST (political, economical, social, technological environment). Ця методика розроблена для ринкової економіки й передбачає вивчення чотирьох основних груп чинників, що впливають на діяльність суб'єкта: політичні, соціальні, економічні, технологічні^*37 .

*37: {Крупка І.М. Формування макроекономічного інвестиційного середовища в Україні // Фінанси України. – 2004. - №4. – С. 87-96. }

Суттєвий внесок у дослідження проблем інвестування й інвестиційного середовища, розробку державного регулювання інвестиційного процесу в сучасній науці зробили О.А. Пересада, І.М. Крупка, В.Л. Осецький, С.В. Захарін, О.Є. Кузьмін, А.А. Даниленко, Б.А. Карпінський, СМ. Васильченко, Т.О. Кізима та ін. У цих працях розглядають спеціальні питання, які комплексно чи системно висвітлюють проблеми інвестиційного процесу. Як вважають фахівці на сучасному етапі, слід звернути увагу на формування та використання інвестиційного потенціалу на всіх рівнях: держава — галузь — регіон — підприємство. І це пов'язано з гострою потребою поліпшення інвестиційного макросередовища щодо формування на сучасному етапі інвестиційного потенціалу України, яка зумовлює об'єктивну необхідність залучення поряд із внутрішніми інвестиціями іноземного капіталу на основі мінімізації ризиків.

Вивчення та дослідження різних поглядів на проблему інвестиційного макросередовища показало, що інвестиційний клімат — це наявність комплексу економічних, політичних, соціальних, правових тощо (відповідних) умов щодо здійснення інвестиційного процесу на всіх рівнях та забезпечення ефективного використання вітчизняних і, особливо, іноземних інвестицій.

За сучасної економічної ситуації в Україні для аналізу інвестиційного середовища слід враховувати також такі моменти, як правовий клімат, природне середовище, демографічна ситуація, культурне середовище та ін., що визначають стратегію підприємства. Інвестиційне середовище слід розглядати як систему, якій притаманні взаємодії та взаємозв'язки між елементами і які можна об'єднати у певні підсередовища (підсистеми), що характеризуватимуться своїми окремими показниками. І.М. Крупка виділяє складові інвестиційного макросередовища (табл. 11.1). їх характеристика сформована з урахуванням різних поглядів фахівців.

Таблиця 11.1. Елементи інвестиційного макросередовища економіки

Ринково-конкурентне середовище насамперед потребує постійного визначення впливу інфляції на інвестиційний процес (ціни), і для цього І.М. Крупка пропонує використовувати індекси цін, процентні ставки, індекси обмінного курсу національної грошової одиниці тощо. Вони необхідні для прогнозування і врахування в інвестиційних проектах у плановому періоді. Відома значна кількість показників, які можна використовувати у процесі аналізу цієї складової.

Ринково-державне середовище ґрунтується на узгодженості підприємництва й державного регулювання економіки і складається з певних частин (табл. 11.1) та відповідних важелів щодо їх адміністративного регулювання.

Ресурсна складова виконує одне з головних завдань в інвестиційному процесі й потребує особливої уваги. Насамперед йдеться про природні ресурси, капітал та трудові ресурси. Без наявних будь-яких видів ресурсів не можна впроваджувати інвестиції та, особливо, інвестиції за різними формами. Впровадження заходів оновлення виробничого потенціалу потребує аналізу та обґрунтування: визначення загального обсягу фінансових коштів; вивчення всіх можливих джерел інвестиційних ресурсів (власні, залучені та позикові); оптимізації власних, залучених та позикових коштів з погляду ефективності їх використання на всіх рівнях інвестиційної діяльності (держава — галузь — регіон — підприємство). Обсяг капіталу (засобів

виробництва), їх стан та впровадження новітньої технології є основним фактором економічної стабільності та зростання будь-якої країни. Це підтверджує світовий досвід та досягнення окремих розвинутих країн (Японії, Швеції, Франції, США, Великобританії та ін.). Слід враховувати світові процеси: економічні цикли та технологічні уклади і, зокрема, процеси постіндустріального розвитку.

Сучасний стан виробничого потенціалу України потребує негайного впровадження інноваційної моделі розвитку економіки. Визначення пріоритетних напрямків розвитку економіки та впровадження науково-технологічних розробок необхідно здійснювати за етапами, поступово за участю держави та координуючих органів на основі діючого інвестиційно-інноваційного механізму.

Сьогодення вимагає насамперед значної бази відповідної інформації для проведення аналізу, оцінки (об'єктивно-суб'єктивної) та прогнозування щодо впровадження інвестицій. У розвинутих країнах інформація перетворилася на самостійну галузь підприємництва. В умовах транзитивної економіки в Україні наявність інформації відіграє важливу роль і є основою для обґрунтування доцільності прийняття управлінського рішення. Треба створити ефективну сучасну систему інформаційного забезпечення для національної економіки. Тільки використання арсеналу інформаційних заходів щодо сприяння та стимулювання інвестиційної діяльності дозволять значно поліпшити стан інвестиційного макросередовища в Україні.

Політична складова потребує насамперед правового захисту та гарантій. Необхідно постійно стежити за рішеннями та намірами органів державної влади як законодавчої (парламенту), так і виконавчої (уряду). Це стосується законодавчо-нормативної бази (змін, доповнень, корегувань тощо), відповідних рішень та постав уряду; формування уряду, парламенту, різних політичних партій, блоків тощо. Потрібно зважити на особливості політичного характеру (кількість партій), ментальність населення, багато національність, територіальне розташування регіонів, відсутність досвіду щодо врегулювання партійних проблем тощо і тому треба враховувати ставлення населення до різних політичних сил та ін.

Правові норми відносин — основа застосування їх підприємствами чи організаціями будь-якої форми власності та організаційно-правової форми господарювання і визначення допустимих меж дій у взаємовідносинах з іншими суб'єктами щодо своїх прав та захисту власних інтересів на всіх рівнях. Менеджери повинні володіти та розуміти такі аспекти правової сфери: дієвість правової системи; традиції, що склалися в певній сфері; процесуальні аспекти практичної реалізації законодавства^*38. В Україні законодавчо-нормативна база не забезпечує повною мірою гарантії інвесторів та їх захист, і це є головною перепоною щодо залучення і внутрішніх, і зовнішніх інвесторів. Вкрай необхідно створити базу нормативних актів та відпрацювати механізм щодо забезпечення гарантій та захисту інвесторів як з боку держави, так і з боку суб'єктів господарювання. Треба укріплювати інвестиційний імідж держави, а не розвалювати його, бо саме довіра — запорука збільшення обсягів інвестицій в Україні. А довіра формується поступово, змінюється не за рік чи п'ять, а протягом десятків років. Яскравий приклад тому — довіра українського населення до банківської та страхової вітчизняної систем.

*38: {Крупка І.М. Формування макроекономічного інвестиційного середовища в Україні // Фінанси України . – 2004. - № 4. – С. 87-96. }

На думку фахівців, інвестиційна привабливість України значною мірою залежить від макро- і мікропоказників та від її іміджу на міжнародній арені (прозорість та ефективність роботи судів), неупередженості в господарських судових справах, справедливості судових рішень тощо. Усе це потребує системи моніторингу з боку держави для забезпечення реального ефективного дієвого механізму дотримання законодавчо-нормативної бази щодо прав інвесторів на території України та за її межами.

Впровадження інвестиційних та інноваційних проектів потребує бізнес-плану, в якому повинна приділятися особлива увага екологічному навантаженню щодо заходів оновлення чи поліпшення виробничого потенціалу підприємства, галузі. Бізнес-план повинен мати окремий підрозділ щодо забезпечення екологічної безпеки з боку підприємства, що здійснює інвестиції у будь-яких формах. Це проблема міжнародного рівня, і її треба вирішувати на всіх рівнях управління в межах країни та за її межами.

В умовах транзитивної економіки соціальна та демографічна складові потребують першочергового вирішення багатьох питань. Більшість населення в Україні живе за межею бідності, що було визнано і парламентом, і урядом, і, на жаль, процес поглиблюється. Від платоспроможності та економічних свобод населення залежить інвестиційна активність підприємств. Соціальні чинники прямо впливають на попит та можливості суб'єктів господарювання реалізувати продукцію, роботи чи послуги. Значне розшарування верств населення та розрив у розмірах заробітної плати (мінімальна та максимальна) негативно впливають на інвестиційне макросередовище в Україні. Відсутність ефективної пенсійної, соціальної систем захисту та медичної допомоги унеможливлюють зростання іміджу країни на сучасному етапі. Покращення інвестиційного середовища та соціальної системи захисту населення повинні здійснюватись паралельно, бо це дві складові одного процесу підвищення рівня задоволення потреб виробників та споживачів.

Кожна окрема система потребує не тільки наявних відповідних складових, які були розглянуті раніше, а також відповідної інфраструктури, яка могла б вирішувати питання щодо поліпшення інвестиційного середовища України на сучасному етапі. Ці структури мають формувати відповідні стратегії на державному рівні з відповідними підсистемами.