Інвестування - Мойсеєнко І. П. - Правове регулювання інноваційної діяльності

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про інноваційну діяльність" від 4 липня 2002 р. № 40—IV, законодавство України у сфері інноваційної діяльності базується на Конституції України і складається із законів України "Про інвестиційну діяльність", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про наукову і науково-технічну експертизу", "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків", "Про спеціальну економічну зону "Яворів", цього Закону та інших законодавчих актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Частина 1 ст. 41 Коінституції України проголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Стаття 54 Конституції України проголошує, що громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Кожен громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом.

Загальні поняття та засади інноваційної діяльності, порядок реалізації інноваційних проектів в Україні викладені у Законі України "Про інноваційну діяльність" від 4 липня 2002 р. № 40—IV.

Закон України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" від 16 січня 2003 р. № 433—IV визначає правові, економічні та організаційні засади формування та реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Україні. Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні — науково, економічно і соціально обґрунтовані та законодавчо визначені напрями інноваційної діяльності, спрямовані на забезпечення потреб суспільства у високотехнологічній конкурентоспроможній, екологічно чистій продукції, високоякісних послугах та збільшенні експортного потенціалу держави.

Поняття та порядок використання об'єктів авторського права (твори літератури, науки та мистецтва, комп'ютерні програми, бази даних) визначають Закони України "Про авторське право та суміжні права" від 2 листопада 2000 р., "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних" від 26 квітня 2000 р.,

"Про телебачення і радіомовлення" від 21 грудня 1993 р., "Про рекламу" від 3 липня 1996 р., "Про видавничу діяльність" від 5 червня 1997 р., "Про професійних творчих працівників і творчі союзи" від 7 жовтня 1997 р., "Про кінематографію"; Постанови Кабінету Міністрів "Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір" від 27 грудня 2000 р. № 1756, "Про затвердження положень з питань розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" від 13 жовтня 2000 р. № 1555, "Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати" від 18 січня 2003 р. № 71, "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав" від 18 січня 2003 р. № 72; Порядок виплати авторської винагороди за передачу виключних майнових прав на фільм і його використання, що створюється за державним замовленням Міністерства культури і мистецтв України, Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва дисків для лазерних систем зчитування.

Поняття та порядок використання об'єктів промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топографії інтеґральних мікросхем, фірмові найменування, знаки для товарів і послуг, зазначення походження товару) визначають Закони України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 12 липня 2000 р., "Про охорону прав на промислові зразки" від 1 липня 1994 р., "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" від 5 листопада 1997 р., "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 1 липня 1994 р., "Про охорону прав на зазначення походження товарів" від 29 січня 2000 р., "Про внесення змін до Закону України "Про підприємництво" щодо найменування суб'єкта підприємницької діяльності" від 4 серпня 2001 р.; Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності" від 22 травня 2001 р. № 543; Інструкція про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстру відомостей про передачу права власності на промисловий зразок (топографію інтегральної мікросхеми, знак для товарів і послуг, винахід (корисну модель) та видачу ліцензії на використання промислового зразка (топографії інтегральної мікросхеми, знаку для товарів і послуг, винаходу (корисної моделі), затверджені, відповідно, Наказами Міністерства освіти і науки України від 03.08.2001 р. № 574, 576, 521, Правила складання, подання та проведення експертизи заявки на реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару та (або) права на використання реєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару.

Поняття та порядок використання об'єктів права на науково-технічну інформацію (раціоналізаторські пропозиції, науково-технічна інформація, сорти рослин, породи тварин, нероз-крита інформація) визначають Закони України "Про охорону прав на сорти рослин" від 17 січня 2002 р., "Про племінну справу у тваринництві" від 26 січня 2000 р., "Про науково-технічну інформацію" від 1 липня 1993 р., "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 1 січня 1997 р., "Про захист економічної конкуренції" від 27 лютого 2002 р., "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р., "Про захист інформації в автоматизованих системах" від 5 липня 1994 р., "Про наукову і науково-технічну експертизу" від 10 лютого 1995 р.; Указ Президента України "Про затвердження тимчасового положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні" від 18 вересня 1992 р. (з 1994 р. чинне лише в частині раціоналізаторських пропозицій).

Згідно зі ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Міжнародні договори, учасницею яких є Україна: Конвенція, якою заснована Всесвітня організація інтелектуальної власності (14.07.1967 р.), 19.09.1968 р. (дата приєднання України); Всесвітня конвенція про авторське право (06.09.1952 р.), 23.12.1993 р.; Бернська конвенція про охорону літературних та художніх творів (24.07.1971 р.), 31.05.1995 р.; Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм (29.10.1971 р.), 15.06.1999 р.; Паризька конвенція про охорону промислової власності (20.03.1883 р.), 25.12.1991 р.; Договір про патентне право (01.06.2000 р.), 22.11.2002 р.; Договір про патентну кооперацію (19.06.1970 р.), 25.12.1991 р.; Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури (28.04.1977 р.), 01.11.1996 р.; Міжнародна конвенція по охороні нових сортів рослин (02.12.1961 р.), 02.06.1995 р.; Мадридська Угода про міжнародну реєстрацію знаків (14.04.1981 р.), 25.12.1991 р.; Договір про закони щодо товарних знаків (27.10.1994 р.), 13.10.1995 р.; Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків (15.06.1957 р.), 01.06.2000 р.; Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків (28.06.1989 р.), 29.12.2000 р.; Найробський договір про охорону Олімпійського символу (26.09.1981 р.), 13.03.1998 р.

Господарський кодекс України № 436—IV від 16 січня 2003 р., що набрав чинності з 1 січня 2004 р., містить окрему главу, присвячену правовому регулюванню інноваційної діяльності. Згідно зі ст. 332 Господарського кодексу України (Законодавство про інноваційну діяльність), відносини, що виникають у процесі здійснення інноваційної діяльності, регулюються цим Кодексом та іншими законодавчими актами. До вказаних відносин у частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Також Господарський кодекс України містить глави, присвячені використанню у господарській діяльності прав інтелектуальної власності та використанню у підприємницькій діяльності прав інших суб'єктів господарювання (комерційна концесія) [7].

Цивільний кодекс України № 435—IV від 16 січня 2003 р., що набрав чинності з 1 січня 2004 р., також містить окремі глави, присвячені розпоряджанню майновими правами інтелектуальної власності і комерційній концесії.