Інвестування - Мойсеєнко І. П. - Детальний аналіз фінансового стану

Одним із ключових факторів, що впливають на вартість цінних паперів будь-якої компанії, є її поточний фінансово-господарський стан та перспективи розвитку. Тому фундаментальний аналіз на його завершальній стадії концентрується, насамперед, на вивченні стану справ в емітента. Як основні джерела інформації для цього використовуються:

— дані річних і квартальних звітів про діяльність компанії;

— матеріали, що компанія публікує про себе;

— зведення, які повідомляються в публічних виступах керівництва акціонерного товариства;

— дані, що надходять через канали електронних інформаційних систем;

— результати досліджень, виконаних спеціалізованими організаціями та іншими учасниками фондового ринку.

Конкретна схема аналізу результатів фінансово-господарської діяльності акціонерних товариств визначається: повнотою наявної інформації, особливостями діючої в тій чи іншій країні системи обліку і звітності, галузевою специфікацією, завданнями дослідження і деякими іншими обставинами.

На першому етапі аналізу стану справ у компанії, зазвичай, оцінюють її поточний фінансовий стан і перспективи зміни його в довгостроковому плані.

Зазначені показники порівнюються з аналогічними показниками інших підприємств, що належать до того ж сектора ринку, а так само із середніми показниками в цілому по національній економіці. Після визначення можливостей підприємства виконувати поточні зобов'язання, зазвичай, розглядають її фінансовий стан з урахуванням довгострокових факторів.

Підприємство може залучати капітал трьома основними способами: через випуск акцій, через одержання кредиту в різній формі і через використання доходів. Для обчислення загального розміру мобілізованого підприємством капіталу використовують показник капіталізації, що чисельно дорівнює сумі довгострокової заборгованості й акціонерного капіталу. Останній складається з номінальної вартості звичайних та привілейованих акцій, емісійного доходу, вартості акцій, придбаних самою компанією, і нерозподіленого прибутку, спрямованого на збільшення акціонерного капіталу.

Відношення одного з елементів показника капіталізації (вартості випущених в обіг облігацій, звичайних акцій, привілейованих акцій) до загальної його величини дозволяє обрахувати коефіцієнти капіталізації, що характеризують ступінь залучення фірмою тих чи інших власних і позикових джерел для формування своїх ресурсів. Компанія, що залучає капітал тільки через випуск звичайних акцій, має консервативну структуру капіталу. Ті ж фірми, що значну частину своїх пасивів формують за рахунок позикових засобів, мають спекулятивну структуру капіталу. Рівень довгострокової заборгованості, що перевищує ЗО—35 %, як правило, оцінюється як ризикований.

На другому етапі аналізу фінансово-господарської діяльності розглядають показники ефективності роботи підприємства. Для цього обчислюються рівні рентабельності як стосовно активів фірми, так і стосовно об'єму реалізованої продукції і зроблених послуг.

На третій стадії аналізу більш глибоко вивчається структура капіталу фірми. Зокрема, може бути встановлене співвідношення між величиною капіталу, що належить акціонерам, і загальною сумою активів компанії.

Нарешті, на заключному, четвертому етапі аналізу виробляється оцінка потенціалу акцій. Для цієї мети встановлюється система показників, що відображають якість цінного папера, суму дивідендів на одну звичайну акцію; співвідношення між ціною акції та її прибутковістю; співвідношення між бухгалтерською і ринковою ціною акції; співвідношення між дивідендами та дохідністю акцій. У ході аналізу порівнюються значення цих показників з даними за іншими підприємствами, а також з їхніми величинами, що склалися у попередні роки. При оцінці результатів використовують матеріали попередніх стадій аналізу, що дозволяють пояснити сформовану ситуацію.

При аналізі боргових інструментів, ціни на які визначаються не тільки станом справ у емітентів, але і станом позичкового ринку, багато хто з аналітиків використовує розробки рейтингових фірм. У США найбільш використовуваними є рейтинги компаній Standart & Poor's і Moody's. Вони дають оцінки великому числу облігацій та інших кредитних фондових цінностей. У Росії використовується рейтинг АК&М, який включає три показники: "Індекс акцій банків", "Індекс промислових підприємств" та "Зведений індекс".

В Україні використовують фондові індекси КАС — 20 (S) та КАС — 20 (W), які розраховує і представляє інвестиційна компанія. За базу індексів прийняті акції 20 компаній України (металургійний комплекс, хімічна промисловість, нафтогазовий комплекс, енергетика, машинобудування тощо).

Ринковий аналіз при формуванні фондового портфеля

Розглянемо послідовність дій при виборі простих акцій у процесі формування фондового інвестиційного портфеля.

Детальний аналіз фінансового стану

Детальний аналіз фінансового стану емітента передбачає розрахунок і аналіз великої кількості коефіцієнтів. Коефіцієнти об'єднуються двома способами.

Перший спосіб передбачає їх об'єднання за ознакою однорідності відображуваних явищ. У цій групі показники поділяються на:

• Коефіцієнти ліквідності (коефіцієнт абсолютної та загальної ліквідності, оборотності матеріальних запасів, середній період одержання дебіторської заборгованості).

• Коефіцієнти платоспроможності (коефіцієнт платоспроможності, загальна фінансова стійкість, рівень повернення довгострокових позик).

• Коефіцієнти прибутковості (прибуток на власний капітал, прибуток на продажі, прибуток на загальні активи).

• Коефіцієнти використання активів (продажі до матеріальних запасів, продажі до основних засобів та нематеріальних активів, продажі до активів).

Другий спосіб вимагає об'єднання показників за ознакою взаємодоповнення. При такому групуванні коефіцієнтів множення коефіцієнт більш низького рівня оцінки дає більш узагальнений показник, тобто ієрархія показників дає змогу системно оцінювати діяльність підприємства загалом. Показники оцінки фінансового стану підприємства в узагальненому вигляді представлені у табл. 11.4.