Банківський нагляд - Васюренко O.B. - Методологічні основи банківського нагляду в Україні.

Останнім часом Національним банком України активно впроваджуються міжнародні підходи та стандарти щодо банківського регулювання та нагляду, вдосконалюється нормативна база, але форми контролю залишаються незмінними (рис. 1.8).

Національний банк України відповідно до "Положення про службу банківського нагляду Національного банку України", затвердженого наказом Голови Правління Національного банку України від 12 липня 1994 р. № 110, здійснює такі форми контролю:

Рис. 1.8. Форми контролю, які здійснює Національний банк України

— вступний контроль — здійснюється з метою чіткого і повного визначення вимог для отримання ліцензії на проведення банківських операцій;

— попередній контроль — здійснюється з метою дотримання вимог розумного (з оптимальним ризиком) ведення справ, заборони або обмеження окремих видів діяльності, відрахувань до резервів страхування активних операцій банків, які гарантують безпеку й стабільність банку та захист інтересів його вкладників і кредиторів;

— поточний контроль — здійснюється шляхом інспектування, проведення комплексних та тематичних перевірок поточної діяльності банків та їх установ, а також розроблення і вжиття заходів Щодо їх організаційного зміцнення та фінансового оздоровлення.

Вступний контроль здійснюється на етапі реєстрації та ліцензування банківської діяльності. Вступний контроль здійснюють Департамент реєстрації та ліцензування банків Національного банку України та відділи банківського нагляду при територіальних управліннях Національного банку України.

Реєстрація банків здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків, після чого банк набуває статусу юридичної особи. Створення та реєстрація банків в Україні відбувається згідно з "Положенням про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 31 серпня 2001 р. № 375 (зі змінами та доповненнями).

Ліцензування банків полягає в наданні банкам офіційного дозволу на здійснення певних банківських операцій. Банк має право здійснювати банківську діяльність лише після отримання банківської ліцензії. Порядок ліцензування банків визначається відповідно до "Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. № 275 (зі змінами та доповненнями).

Попередній контроль запроваджується з метою захисту інтересів вкладників та кредиторів і забезпечення фінансової надійності банків. Попередній контроль здійснюють Департамент безвиїзного банківського нагляду Національного банку України та відділи банківського нагляду при територіальних управліннях Національного банку України.

У межах цього виду контролю Національний банк встановлює для банків обов'язкові економічні нормативи: нормативи капіталу, нормативи ліквідності, нормативи кредитного ризику, нормативи інвестування, ліміти ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції банку. Граничні рівні зазначених нормативів та методика їх розрахунків регламентуються "Інструкцією про порядок регулювання діяльності банків в Україні", затвердженою постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 р. № 368 (зі змінами та доповненнями).

Контроль за дотриманням банками встановлених економічних нормативів здійснюється на постійній основі. Дані для проведення аналізу містяться в обов'язкових формах фінансової та статистичної звітності банків. Порядок складання та подання форм банківської звітності наведено в "Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України", затвердженій постановою Правління Національного банку України від 7 грудня 2004 р. № 598 (зі змінами та доповненнями). Вимоги щодо порядку складання та подання банками форм статистичної звітності регламентують "Правила організації статистичної звітності, що подається банками до Національного банку України", затверджені постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2003 р. № 124 (зі змінами та доповненнями).

Поточний контроль здійснюється з метою визначення ризиків, притаманних банку, рівня безпеки і стабільності його операцій, достовірності звітності банку і дотримання банком законодавства

України, а також нормативно-правових актів Національного банку України. Поточний контроль здійснюють Департамент інспектування банків Національного банку України та відділи банківського нагляду при територіальних управліннях Національного банку України.

Види перевірок, порядок їх планування, періодичність і порядок проведення, права та обов'язки інспекторів регламентує "Положення про планування та порядок проведення інспекційних перевірок", затверджене постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. № 276 (зі змінами та доповненнями).

Для узагальнення результатів інспекційних перевірок Національним банком використовується рейтингова система CAMELS, яка дає можливість оцінити загальний стан та стабільність банківської системи та визначити, як керівництво банку ставиться до ризиків і як здійснює управління ними ("Положення про порядок визначення рейтингових оцінок за рейтинговою системою CAMELS, затверджене постановою Правління Національного банку України від 8 травня 2002 р. № 171) (зі змінами та доповненнями).

Поглибленим продовженням наглядової функції, що ґрунтується на ризиках, є нагляд на основі оцінки ризиків. Застосовуючи такий підхід, Національний банк визнає різні рівні складності ризику, на який наражаються банки ("Методичні вказівки з інспектування банків "Система оцінки ризиків", схвалені постановою Правління Національного банку України від 15 березня 2004 р. № 104).

У разі порушення банками вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку або здійснення ними ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк застосовує заходи впливу адекватно допущеним порушенням у порядку, встановленому "Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства", затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 р. № 369 (зі змінами та доповненнями).

Національний банк України може здійснювати також особливий контроль за діяльністю банків (особливий режим контролю).

Особливий режим контролю встановлюється для введення щоденного контролю за діяльністю банків і виконання ними вимог Національного банку щодо усунення допущених порушень. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із застосуванням заходів впливу у разі виникнення в банку некерованої ситуації.

Національний банк України встановлює особливий режим контролю відповідно до "Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства".

Оцінка впровадження Базельських принципів ефективного банківського нагляду. У 2007 р. Спільна місія Міжнародного валютного фонду та Світового банку в рамках Програми оцінки фінансового сектору України здійснила оцінку виконання Україною Основних принципів ефективного банківського нагляду. Важливо зазначити, що Україна була першою серед країн Східної Європи, у якій проводилася оцінка дотримання Базельських принципів за оновленою версією. За результатами роботи Місії відзначено, що Національний банк України з часу попередньої оцінки дотримання Базельських принципів (2002 р.) зробив значні кроки в напрямку ефективного впровадження у наглядову діяльність стандартів Базельського комітету та кращої світової практики.

Разом з тим Місія зазначила позитивні зміни в діяльності банківського нагляду за такими напрямами:

— зміцнення нормативно-правового забезпечення пруденційно-го регулювання, а саме: підвищення нормативу адекватності регулятивного капіталу, встановлення більш жорстких економічних нормативів, що регулюють кредитні операції з пов'язаними особами (включаючи кредитування на пільгових умовах), більш жорстких вимог до формування резервів за кредитними операціями (принципи 6—17);

— доведення до банків конкретних вимог до систем управління ризиками, а також упровадження системи оцінки ризиків під час здійснення нагляду (хоча процеси запровадження в банківському секторі адекватних систем управління ризиками та оцінки ризиків ще не завершені) (принципи 7—16, 19, 20);

— створення законодавчої та нормативно-правової бази з питань боротьби з відмиванням грошей, одержаних злочинним шляхом та фінансуванням тероризму, яка відповідає міжнародним стандартам (принцип 18).

Досягнення більш повного дотримання Базельських принципів значною мірою залежить від прийняття Верховною Радою України відповідних законопроектів, а також розроблення та прийняття змін до законодавства України, що дасть змогу, зокрема, урегулювати такі питання:

— забезпечення повноважень Національного банку України щодо відмови у видачі банківської ліцензії або дозволу на придбання істотної участі в банку в разі неможливості визначення структури власності та реальних власників банку (принципи 3, 4);

— установлення на законодавчому рівні вимог до банків щодо систем їх ризик-менеджменту та засад корпоративного управління (принципи 3, 7, 17, 22);

— установлення вимоги до материнських компаній фінансових груп щодо подання звітності на консолідованій основі та про діяльність окремих учасників групи, а також забезпечення ефективного управління ризиками як на рівні групи, так і на рівні окремих її членів (принципи 21, 24).

За результатами аналізу виконання Базельських принципів ефективного банківського нагляду Національним банком розроблені пріоритетні напрями розвитку і регулювання банківської діяльності та нагляду на період до 2010 р.