Безпека життєдіяльності людини та суспільства - Мягченко О.П. - 5.13. Основні методи долікарняної допомоги при ушкодженнях організму

Здоров'я - комплексний показник стану організму, який залежить від багатьох показників - стану середовища, умов життя, праці, соціального положення людини. Вивчає показники здоров'я валеологія - наука про здоров'я людини, як про об'єктивний стан і суб'єктивне почуття духовного, фізичного, психічного, репродуктивного і соціального комфорту на різноманітних рівнях екосистеми, вікових стадій і умов, що багато в чому збігається з визначення здоров'я Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Таке трактування важливе тим, що воно показує тісні зв'язки здоров'я людини від якісного стану навколишнього середовища.

До головних чинників здоров'я, або його ознак слід віднести: 1. Рівень освіченості - виховання, навчання, розвиток людини; 2. Рівень свідомості - вікового, групового, фахового, національного; 3. Рівень культури - почуттів, поводження, культури особистості, соціальної і санітарної; 4. Життєва позиція і спосіб життя особи - творча активність і розумний спосіб життя (нормальний, безпечний і здоровий), включаючи харчування - раціональне, збалансоване, безпечне та творчу діяльність - фізичну, розумову, комплексну; 5. Комплексна безпека - екологічна, соціально-економічна, військово-політична; 6. Адаптаційні (тобто пристосувальні) можливостіі людини до інформаційних, психічних, фізичних, хімічних і комплексних впливів. Ці можливості залежать від рівня імунітету, інтелекту людини, індивідуальних особливостей біохімічних реакцій в організмі, його генетичної стійкості.

Здоров'я забезпечує активне довголіття, яке включає такі важливі його аспекти: 1. Моніторинг, оптимізація і запобігання виникненню небезпечних чинників здоров'я, навколишнього середовища - руйнуючих, що забруднюють і заражають. 2. Діагностика, збереження і відновлення здоров'я при різноманітних захворюваннях - спадкових, придбаних і природне старіння. 3. Профілактика захворювань, дотримання вимог гігієни і продовження життя за допомогою адаптаційних можливостей. 4. Дії людини в надзвичайних обставинах з порятунку і наданню долікарняної допомоги постраждалим у небезпечних антропогенних, стихійних, аварійних і військових ситуаціях.

Ще наприкінці 19 століття засновник сучасної фізіології та психології І.М. Сєченов в наукове визначення організму включав і середовище, яке впливає на нього. Стан здоров'я населення України відображено на карті (рис. 3).

Рис. 3. Залежність стану здоров'я від екологічних характеристик

Найбільша залежність якості здоров'я від екологічного стану спостерігається у Львівській, Донецькій, Луганській областях, де високе техногенне навантаження.

Існує зв'язок між індивідуальним розвитком людини та якістю навколишнього середовища, перед усім його хімічним, фізико-хімічним забрудненням. Фізична інертність, малорухомий спосіб життя призводить до слабкості м'язової системи.

Отже, безпека людини залежить від природжених властивостей - генетичних, які характеризують її валеологічні характеристики та стану оточуючого середовища - екологічного. Середовище може бути нормальним ("здоровим") або ж забрудненим, а соціальні умови - сприятливими або несприятливими для збереження здоров'я людини, тобто комфортним або дискомфортним.

Питання

1. Що таке здоров'я, його види, ознаки?

2. Охарактеризуйте аспекти здоров'я, його чинники?

3. Що таке валеологія, її значення?

4. Охарактеризуйте основні аспекти довголіття.

5.13. Основні методи долікарняної допомоги при ушкодженнях організму

Науково-технічний прогрес неоднозначно впливає на умови праці. На жаль, поряд із полегшенням праці він найчастіше підвищує потенційну небезпеку травм і захворювань. Це пов'язано в першу чергу з появою більш складної і потужної техніки, підвищенням робочих швидкостей виробничих процесів, впровадженням інтенсивних технологій, застосуванням нових хімічних препаратів (часто з недостатньо вивченими токсичними властивостями), зростанням психічного навантаження на організм працівника.

Робітники, фахівці будь-якої сфери, всі люди повинні володіти прийомами долікарняної допомоги постраждалим при нещасних випадках (Додаток 2, табл. 9-12). Не слід вважати, що нещасні випадки характерні тільки для виробництва.

Співробітники Міністерства надзвичайних ситуацій стверджують, що "безглузда смерть" уражає тих, хто нехтує самими елементарними принципами безпеки. Велика кількість загиблих під час пожеж пояснюється не тільки небажанням людей бігти від вогню без усіх своїх речей, але і незнанням системи порятунку. Бігти потрібно на дах, відкіля людей могли б зняти. Саме через недотримання правил поводження в певних ситуаціях, з небезпечними об'єктами як у виробництві так і в побуті виникають екстремальні ситуації. Тому виникла потреба у формуванні екстремальної медицини - розділу сучасної медицини, основна мета якої - допомога терплячим біду.

При наданні першої долікарняної допомоги треба дотримувати послідовність дій. По перше - усунути вплив на постраждалого небезпечних і шкідливих чинників, що викликали нещасний випадок (звільнити від дії електричного струму, видалити із небезпечної зони, загасити палаючу одежу та інше).

По друге - виконати необхідні заходи щодо порятунку постраждалого: відновити прохідність дихальних шляхів, провести штучне дихання, зовнішній масаж серця, припинити кровотечу, накласти пов'язку, шину.

По третє - викликати швидку медичну допомогу, лікаря або організувати доставку постраждалого до лікувального закладу.

При необхідності треба використовувати медикаменти і засоби, що знаходяться в аптечці (вона повинна бути на кожному робочому місці, автомобілі, автобусі і дома).

Часто при нещасних випадках в результаті шоку, великої втрати крові, при електротравмуванні, утопленні, замерзанні, удушенні, завалюванні землею постраждалий потрапляє в термінальний (кінцевий) стан. Якщо в цей момент не провести реанімаційних (оживлючих) заходів, людина гине - термінальний (кінцевий) стан. Термінальний стан має три стадії: передагональний, агональний та клінічна смерть. У передагональному стані у постраждалого затемнена свідомість, пульс різко частішає і стає нитковидним, дихання поверхневе, утруднене, шкірні покрови бліді. При агонії пульс не прощупується. Дихання - у вигляді ковтання повітря, зіниці розширені. Під час клінічної смерті дихання і серцева діяльність відсутні, шкірні покрови холодні, зіниці розширені, на світло не реагують, але в організмі ще живуть інші органи, продовжуються біологічні процеси. В цей період ще можна врятувати людину, пізніше наступають незворотні зміни в тканинах і клінічна смерть переходить в біологічну, тобто кінцеву, після чого оживлення неможливе. Раніше всього гине кора головного мозку, тому що вона найбільш чутлива до припинення кровообігу, відсутності дихання і пов'язаному з цим кисневому голоді (гіпоксія).

Тривалість клінічної смерті, в залежності від температури навколишнього середовища, складає біля 6-8 хв. Але якщо в цей час проводити реанімацію (штучне дихання, масаж серця), тобто штучним шляхом подавати в організм повітря, то іноді вдається повернути постраждалого до життя через 20-30 хвилин і більше після настання клінічної смерті.

Втрата свідомості (непритомність) - людина насамперед потребує в посиленому притоці свіжого повітря. Але не поспішайте давати їй ліки, напої і навіть воду, бо вона може захлинутися. Нерідко втрата свідомості супроводжується блювотою. При перших її ознаках потрібно повернути голову хворого набік, щоб не допустити задухи. Якщо потерпілий знепритомнів, дихання важке, йому треба забезпечити напівсидяче положення. При різкій блідості покласти людину на спину так, щоб голова була трохи нижче тулуба, а ноги вище на 30-40 см.

Серцевий напад може бути викликаний різноманітними причинами, але в усіх випадках до приходу лікаря, хворого покласти, дати "серцеві" краплі: валеріанові, Зеленіна. Серцевий напад часто може бути викликаний спазмами судин. У цьому випадку потрібно дати валідол, нітрогліцерин.

Істеричний напад звичайно не супроводжується втратою свідомості і проходить тим швидше, чим сильніше виявиться вольовий вплив на психіку хворого. Істеричний припадок є свого роду наслідком тимчасового розслаблення волі. Корисно навіть прикрикнути на хворого, дати заспокійливі краплі (валеріанові), понюхати нашатирний спирт.

Кровотеча і поранення. Перші заходи повинні бути спрямовані на припинення кровотечі і захист рани від зараження інфекцією. На дрібні рани треба накласти лейкопластир, на відкриті рани антисептичні пов'язки, а якщо їх немає - чисту тканину, носову хустку. Кровотеча може бути внутрішньою і зовнішньою. Внутрішня кровотеча виникає при проникаючих пораненнях в черевну порожнину, при розривах внутрішніх органів у результаті сильного удару, падіння з висоти, здавленні. Кров при цьому накопичується у внутрішніх порожнинах тіла і виникають симптоми - блідість, слабкість, частий пульс, задишка, запаморочення, спрага і в результаті - непритомний стан.

На місце травми треба, при можливості, покласти холод (лід, сніг, примочки з холодної води) і терміново доставити в травмопункт. Внутрішня кровотеча може бути капілярною, венозною, артеріальною. Зупиняють кровотечу накладанням давлючої пов'язки з декількох прошарків марлі та туго бинтують. При венозній і артеріальній кровотечі на період підготовки перев'язувального матеріалу, кровоточущу судину треба притиснути вище місця поранення, застосовуючи згинання в суглобі (якщо кровотеча з кінцівки) і накласти вище рани гумовий джгут або закрутку (поклавши під них матерію, або прямо на одяг). Не можна тримати джгут або закрутку більш 1,5-2 годин, інакше може відбутися омертвіння тканини. При кровотечі з носа не слід лягати, треба сісти, відкинувши голову якнайдалі і покласти шматок льоду або холодну примочку.

Перша допомога при переломах зводиться до створення нерухомості (іммобілізації) кісток у місці перелому. Це необхідно для попередження їх зсуву, зменшення можливості ушкодження кровоносних судин, нервів і м'язів гострими краями кістки. Іммобілізацію проводять накладенням стандартних шин або з підручних матеріалів: палиць, дощок, гілля. При переломі хребта треба підкласти під спину широку дошку, щит, двері, щоб запобігти у постраждалого зсуву хребців і розриву спинного мозку. При переломі ребер (ознаки: біль при диханні, кашлі і руханні) груди під час видиху туго забинтовують і транспортують до лікарні. Небезпечним є ушкодження черепа.

Розтяг і розрив зв'язок частіше всього відбувається у гомілко-востопному суглобі - головним чином при різких рухах - ходьбі, невдалому стрибку. При цьому виникає різкий біль, пухлина. У таких випадках допомагає давляча пов'язка, поверх якої треба покласти пухир із льодом. Вивих - перша обов'язкова умова відпочинок, повна нерухомість ушкодженого суглобу і холод (примочка, лід) на місце вивиху.

Допомога утопаючому може бути ефективною, навіть в тому випадку, якщо людина пробула під водою довго (година і більше при низькій температурі води, наприклад взимку), навіть якщо вона зовнішньо не виявляє ознак життя. Після того, як постраждалий буде на землі його рот і ніс треба очистити від твані і бруду, язик потягнути, щоб він висувався з рота. Потім видалити воду з дихальних шляхів. Для цього людину кладуть животом униз, повернувши голову убік, підкласти під груди і живіт валик або пакунок одягу і міцно, але спокійно надавлюючи руками на спину, одночасно стискати грудну клітину з боків. Після цього постраждалого кладуть на спину і роблять штучне дихання, яке часто треба робити дуже довго, навіть протягом декількох годин. Важливо не поослаблювати процесу штучного дихання, не перериваючи його завчасно. Є ряд способів штучного дихання. Один з них - надавлювання на нижні ребра постраждалого на "раз, два, три". При цьому відведіть руки потерпілого вгору і плавно відведіть їх за його голову. Рахуючи - "чотири, п'ять, шість" знову притисніть його руки до грудей. Одночасно із штучним диханням необхідно зігрівати постраждалого, розтираючи його тіло, дати нюхати нашатирний спирт. Головне - наполегливість, завзятість, тверда рішучість повернути людину до життя. І тоді штучне дихання дасть бажаний результат.

Найпростіша серцево-легенева реанімація. Для неї є показання та протипоказання. Показання - рефлекторне припинення роботи серця під впливом емоцій у здорової людини, фібриляція шлуночків серця при враженні електричним струмом, утоплення здорової людини. Протипоказання - при явній нежиттєздатності організму, термінальна стадія невиліковної хвороби, якщо пройшло багато часу з моменту настання смерті і починають з'являтися трупні плями і трупне окоченіння. Необхідні вимоги для успішного масажу серця. 1. Оживляємого треба покласти горизонтально на спину, на жорстку поверхню. 2. Нижні кінцівки повинні бути підняті вище рівня тулуба. 3. Масаж серця здійснюється кистями обох рук, які треба покласти одна на одну так, щоб пальці були підняті, а тиск на нижню третину погруддя проводити зап'ястями. Руки повинні бути прямими, не зігнутими в ліктьових суглобах і в рухах повинні брати участь всі м'язи тулуба. При цьому необхідно використовувати свою вагу. 4. Натискати на межі середньої і нижньої третини погруддя по середній лінії. 5. Грудна клітина повинна прогинатися на 4-5 см. Частота компресій повинна бути 60-80 рухів у хвилину. Здавлювання грудної клітини повинно бути енергійним, але не грубим. При ефективному масажі серця з'являється пульсація на сонних і стегнових артеріях. Сприятливою прогностичною ознакою, що свідчить про збереження функцій головного мозку, є звуження зіниць і поява очних рефлексів - реакція зіниць на світло - їх розширення.

Необхідні вимоги для ефективної штучної вентиляції легенів складаються з семи умов. 1. Створити гарну прохідність дихальних шляхів. 2. Покласти хворого на спину і максимально закинути голову. При відкриванні роту відбувається відходження язика від задньої стінки глотки. 3. Нижню щелепу висунути вперед. 4. Герметично затиснути ніздрі. 5. Щільно охопити губами рот потерпілого, попередньо наклавши марльову серветку, хустку і зробити в нього 1-2 форсованих вдохи, після попереднього глибокого вдихання, при цьому видих постраждалого здійснюється пасивно. 6. Частота вдихання при чергуванні вдиху з масажем серця складає 10-12 разів у хвилину. 7. При неможливості вдихання повітря способом "рот в рот" (зціплені щелепи) потрібно спробувати застосувати спосіб "рот в ніс", при цьому щільно закрити рот хворого. Видих здійснюється в ніс постраждалого.

Якщо реанімацію проводить одна людина, то спочатку треба здійснити два швидких вдмухування повітря, а потім 14-15 компресій грудної клітки. Коли реанімацію проводять двоє, то один здійснює 4-5 здавлювань (компресій) грудної клітки, після чого інша людина здійснює одне вдмухування в рот або ніс людини, яку реанімують. Реанімацію, тобто оживлення, треба проводити до явних ознак життя - дихання, серцебиття. При відсутності ознак життя протягом години дії припиняють.

При ураженні електричним струмом треба ізолювати постраждалого від його дії і негайно застосувати штучне дихання. При цьому той хто допомагає повинен бути добре ізольований від землі надіти гумове взуття, стати на суху дерев'яну дошку, гумову ковдру. При знеструмленні електроустановки і звільненні постраждалого, необхідно пам'ятати, що не можна торкатися руками тіла постраждалого, щоб самому не потрапити під напругу. Якщо постраждалий знаходиться в непритомному стані, необхідно спостерігати за його диханням. При порушенні дихання через западання язика необхідно висунути нижню шелепу вперед і утримувати її в такому стані, поки не припиниться западання язика. При виникненні блювоти необхідно голову і плечі постраждалого повернути ліворуч. Постраждалому не слід дозволяти рухатися, продовжувати роботу, бо можливі внутрішні ушкодження. Негативні наслідки можуть проявитися навіть через багато годин і навіть діб.

Опіки - розрізняють чотири ступені. Перша - почервоніння і припухлість шкіри. Друга - утворення пухирів. Третя - відмирання тканин: шкіра чорніє, обвуглюється. Опіки, що охопили велику площу шкіри - смертельні. Перша допомога при опіках I і II ступеня -обпечене місце обливати холодною водою на протязі 10-15 хвилин, робити примочки розчином марганцевокислого калію, содовим розчином. Для запобігання інфекції необхідно дотримувати чистоти. Якщо на людині зайнявся одяг, треба "задавити" полум'я - повільно кататися по землі, не роздмухуючи полум'я, накинути ковдру. Як тільки полум'я вщухне треба облити постраждалою водою, розрізати одяг. Допомога повинна бути спрямована на захист обпечених ділянок від інфекції. Не слід торкатися обпалених місць руками, змащувати мазями, жирами, вазеліном. Не можна проколювати, розривати пухирі. Хворого загорнути в чисте простирадло та забезпечити спокій до прибуття лікаря.

При хімічних опіках кислотою або лугом уражену ділянку тіла звільнити від одягу, промити великою кількістю проточної води та нейтралізуючим розчином. При кислотному - мильною водою, або 3% розчином харчової соди (1 чайна ложка на стакан води); при лужному опіку - 2% розчином оцтової або лимонної кислоти. Після цього накладають антисептичну пов'язку або примочку з нейтралізуючого розчину. При влученні хімічної речовини в очі, їх інтенсивно промити водою і нейтралізуючим розчином.

Відмороження - ушкодження тканин під впливом низької температури - тривалий вплив холоду, вітру. Відмороження може наступити навіть при температурі 3-7оС. Найбільш схильні до відмороження пальці, кисті, стопи, вуха, ніс. Перша допомога - зігрівання постраждалого в теплій воді (20оС протягом 20-30 хвилин) для відновлення кровообігу. При відмороженні обмежених ділянок тіла -ніс, вуха їх можна зігрівати теплом рук. Після цього на уражене місце необхідно накласти стерильну пов'язку. Не можна уражені місця розтирати снігом, змащувати жирами, мазями.

Захитування на кораблі або літаку - цьому можна запобігти, або, у всякому разі, різко послабити, роблячи глибокі вдохи в момент, коли літак або судно падає у повітряну яму, і затримувати повітря в легенях до початку підйому нагору. Перед польотом треба уникати великої кількості їжі. Допомагає препарат "Аерон", м'ятні таблетки, лимони, апельсини.

Отруєння недоброякісними продуктами або отруйними речовинами проявляється нудотою, блювотами і болями в шлунку, спадом сил, іноді судомами. Для якнайшвидшого видалення отруйних речовин зі шлунково-кишкового тракту, потрібно дати випити якомога більше теплої води, розчин питної соди, змішаної з яєчним білком. Аналогічні дії при отруєнні грибами.

Отруєння алкоголем (Дод. 2, табл. 11) супроводжується втратою свідомості, чутливості, звуженням зіниць, зниженням температури, блювотами, уповільненим пульсом і диханням. Покласти хворого на живіт або набок так, щоб рвотні маси не закрили дихальне горло. Якщо вони вже є - їх треба видалити. Дати випити до п'яти літрів води, добавивши п'ять ложок питної соди і викликати блювоту, зробити клізму, дати нюхати нашатирний спирт, облити голову холодною водою. Коли людина прийде до пам'яті, треба напоїти її міцним чаєм, кавою.

Отруєння чадним газом викликає запаморочення, головний біль. Потім виникають шум у вухах, нудота, судороги. Треба обмити голову і груди холодною водою, натерти нашатирним спиртом скроні, потім тіло обкласти гарячими грілками, обгорненими рушниками. Потрібен кисень.

При отруєнні кислотами треба дати холодний розчин питної соди, збиті до піни яєчні білки з водою. Рідину потрібно пити частими, великими ковтками.

В разі отруєння лугами потрібно негайно дати невелику кількість води з лимонною кислотою. Якщо після отруєння пройшло багато часу, то треба дати холодне молоко разом із збитими у піну яєчні білки. При отруєнні лугами і кислотами викликати блювоту не треба. Надлишок отрути треба видалити зі шлунку його промиванням (3-6 літрів води) або введенням 30 г сольового послаблюючого, дати активоване вугілля (1 столова ложка).

При отруєнні сполуками важких металів слід випити водний розчин 1-3 яєчних білків. Ефективні при цьому молоко, мучний клейстер, розчин крохмалю. В разі отруєння органічними речовинами слід пити велику кількість розчину марганцевокислого калію (марганцівка). В разі отруєння органічними отрутами - дихлоретан, чотирьоххлористий вуглець, бензол та його похідні, фосфороорга-нічні сполуки не слід давати молоко, жири, бо вони сприяють їх засвоюванню організмом.

Отруєння сполуками ртуті. Симптоми отруєння проявляються через 8-24 години. Негайно випити 20-30 г активованого вугілля або збиті у піну яєчні білки з молоком, водою. Після цього дати проносне, викликати "Швидку допомогу". Отруєння вважається гострим при її концентрації 1,5 мг/л і більше. Часто отруєння відбувається при вдиханні парів ртуті, наприклад від розбитого термометра. Щоб цьому запобігти треба зібрати кульки ртуті за допомогою мідного проводу, після цього щілини, місце забруднення засипати порошком сірки. Пари ртуті в 100 разів токсичніші за хлор, в 2000 за пари аміаку.

В разі потрапляння радіоактивного йоду-137, наприклад при радіаційних аваріях, що було характерним для Чорнобильської аварії. Він може виділятися в значнах кількостях і дуже швидко поглинається щитовидною залозою. Тому необхідно по можливості зразу, після повідомлення про аварію, прийняти 100 мг йодиду калію або 15-20 крапель звичайної йодної настоянки з водою. Такі дії проведені за 6 годин до дії радіоактивного йоду послаблюють його негативний ефект у 100 раз, під час дії - у 90 разів, через дві години - в 10 разів.

При укусах тварин ранку продезінфікувати, промивши її міцним розчином перекису водню або марганцевокислого калію та присипати порошком білого стрептоциду. Якщо укус відбувся далеко від житла, і під рукою немає ніяких засобів, можна припекти ранку розпеченим ножем, цвяхом і навіть палаючим сірником.

Укуси отруйних змій (кобри, гадюки) супроводжуються виділенням у рану отрути, що надзвичайно небезпечно для життя людини. При цьому треба обмежити рухливість постраждалого, щоб уповільнити швидкість поширення отрути. Обов'язково треба обробити ранку антисептичним розчином, накласти антисептичну пов'язку. Постраждалому потрібно дати багато води, рідини, краще гарячого чаю. Ні в якому разі не можна накладати джгут на місце укусу (кінцівку), робити розтини для кращого відходження отрути. Транспортувати треба в лежачому стані. Найефективнішим засобом попередження отруєння організму від укусу змій - це якнайшвидше введення відповідної сироватки.

Термінові пологи - негайно викликати "Швидку допомогу", якщо можливо. В разі надзвичайних умов приготуватися до прийому дитини - кілька разів до ліктя вимити руки, протерти їх одеколоном або спиртом, приготувати кип'ячену воду, перев'язочний матеріал (чисті простирадло, рушник). Після народження дитини та закінчення пульсацій пуповини на відстані 5-10 см від пупка дитини перев'яжіть її у двох місцях і розріжте її між перевязками продезінфікованим на вогні ножем, бритвою. Після цього обмийте дитину і запеленайте в чисту тканину.

Епілептичний напад - ні в якому разі насильно не переривайте приступ, зразу між зубами просуньте металевий безпечний предмет обгорнутий тканиною, під голову хворого підкладіть м'який предмет, розстебніть сорочку, викликайте "Швидку допомогу". Після приступу хворий засинає і будити його не можна. Часто такі прості заходи допомоги дозволяють врятувати життя людині у різних ситуаціях.

Питання

1. Що таке екстремальна медицина, її завдання?

2. Яка послідовність дій при наданні допомоги постраждалому?

3. Охарактеризуйте ознаки агонії, клінічної та біологічної смерті.

4. Охарактеризуйте основні методи надання першої допомоги постраждалому

5. Які Ваші дії при наданні допомоги при отруєнні алкоголем, чадним газом?

6. Як допомогти людині при епілептичному нападі

7. Яка послідовність дій при допомозі постраждалому від електричного удару?