Безпека життєдіяльності людини та суспільства - Мягченко О.П. - 9.2. Антропогенні небезпеки

Природно-техногенні небезпеки: кислотні опади - дощі, роси, сніги, тумани; пилові бурі, зсуви, селі, тектонічні явища, ерозія грунтів та зменшення їх родючості, процеси зпустелювання. Природно-соціальні небезпеки - епідемії інфекційних хвороб, захворювання венеричними хворобами та вірусними інфекціями людини. Соціально-техногенні небезпеки - професійний травматизм та захворюваність. Психічні відхилення та захворювання.

Антропогенні небезпеки, або комбіновані - це небезпеки в основі яких пусковим механізмом є діяльність людей, суспільства. Такі небезпеки можна називати антропогенними, або соціогенними. їх можна розділити на дві групи.

Перша - це природно-техногенні, коли через техногенну, виробничу діяльності проявляються дуже небезпечні природні явища у вигляді глобальних, регіональних екологічних проблем.

Друга - природно-соціальні, коли соціальна нерівність провокує епідемії інфекційних хвороб, зміни психічного стану людини.

Техногенна діяльність людини, суспільства породила соціальні небезпеки у вигляді професійних захворювань та травматизму (з-за низького рівня охорони праці, відсталих технологій), психічні розлади, захворювання, які часто набувають масового характеру (через стресові перевантаження).

Особливе занепокоєння викликає втручання у свідомість та підсвідомість людини за допомогою засобів масової інформації та технічних засобів - психотронна зброя (зомбування, навіювання).

Антропогенні катастрофи - це негативні природно-техногенні зміни природного середовища, довкілля - біосфери, викликані дією чинників якісного та кількісного характеру, породжених господарською діяльністю людини. Результати таких катастроф впливають на людей, тваринний і рослинний світ, навколишнє середовище в цілому.

Катастрофа (гр. - гибель, руйнування) - результат дії певних чинників, сил, через які об'єкт руйнується так, що його відновлення неможливе.

Сучасна прискорена деградація природного середовища - результат розвитку урбанізації, різкого розширення масштабів господарської діяльності людства, його споживчого відношення до природи.

В результаті збільшилася кількість надзвичайних ситуацій (НС) екологічного характеру - землетрусів, повінів, ураганів, зсувів в багатьох регіонах планети.

Наприклад, в грудні 1967 р. відбувся землетрус у 8 балів у районі водосховища на плато Декан (Індія) - загинуло 180 людей.

Відбулися землетруси від 5 до 7 балів у США на озері Мід, в Африці на водосховищі на річці Замбезі, у Китаї - водосховище Гуаньчжоу, у Таджикістані Нурекське водосховище на річці Вахш. Наведені, штучні землетруси на нафтових родовищах у США (м. Рейнджел, 4-5 балів), на вугільних шахтах Луганська (Україна) у 1995-1996 рр. потужністю 3-5 балів, на Стрілковому родовищі природного газу у Криму зареєстровано 10 поштовхів до 4 балів.

Надзвичайні стани екологічного характеру - це інтенсивна деградація грунтів через його забруднення важкими металами (нікель, кадмій, свинець, ртуть, хром) і агрохімікатами, забруднення всього довкілля шкідливими хімічними речовинами, шумом, електромагнітними, радіоактивними випромінюваннями, температурними інверсіями над промисловими містами. Все це передбачили Закони Українм "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" і " Про зону надзвичайної екологічної ситуації".

Забруднення, засмічення і виснаження всіх ресурсів не тільки знижують якість життя людей, але і загрожують життю. Через активну антропогенну діяльності проявляються негативні екологічні зміни або стани, які можна поділити на п'ять груп.

Умовно сприятливий стан - виникає в ландшафтах, які незначно змінені діяльністю людини, що не впливає на їх структуру, функції.

Друга група - задовільний екологічний стан, який характеризується змінами у навколишньому природному середовищі, що активно не впливають на існування його компонентів, не погіршують стан здоров'я людей, тварин, рослин

Третя група - напружений екологічний стан, для якого характерні активні негативні зміни в окремих екосистемах.

Критичий екологічний стан (четверта група) виникає при забрудненні грунтів, повітря, вод, для яких рівень параметричного забруднення (фізичні, фізико-хімічні фактори) та хімічного - шкідливими речовинами перевищує їх гранично допустимі значення (майже вся територія на сході України, її великі промислові міста). Для таких територій характерно руйнування екосистем, зникнення умов для подальшого існування живих компонентів - людей, тварин, рослин.

П'ята група - катастрофічний екологічний стан, при якому існування в незміненому, тобто нормальному стані людей, тварин, рослин (виникають шкідливі, летальні мутації) неможливо.

На території України в стані екологічної катастрофи знаходиться Чорнобильська зона. Тут нормальна діяльність людей буде неможливою на протязі десятків тисяч років, через забруднення радіоактивними речовинами.

За час свого існування людство безповоротно знищило біля 300 млрд т кисню, замінивши його шкідливими сполуками, з яких в процесі фотосинтезу кисень уже не може утворитися. В атмосферу щорічно надходить 800 млн т пилу, 200 млн т сполук сірки і 100-150 млн т оксидів азоту. Це сприяє виникненню кислотних опадів, які шкідливо впливають на всі живі організми, сприяючи руйнації металевих, мінерально-карбонатних об'єктів із мармуру, вапняку, туфу, прискорюючи їхню корозію, руйнацію.

Подолання цих негативних наслідків потребує великих матеріальних, моральних витрат. Орієнтовна економічна оцінка регіональних негативних антропогенних змін в Україні наведена в таблиці 6.

Отже, навмисне неграмотне, необгрунтоване втручання людей у природні процеси провокують надзвичайні ситуації. Прикладами цього є сучасні глобальні екологічні проблеми: руйнування озонового шару, парниковий ефект, кислотні опади - дощі, тумани, сніги, пилові бурі, збільшення площ пустель, деградація грунтів, зсуви, селі, землетруси, цунамі, урагани.

Таблиця 6

Прояви природно-антропогенних небезпек та їх оцінка

Отже, навмисне неграмотне, необгрунтоване втручання людей у природні процеси провокують надзвичайні ситуації. Прикладами цього є сучасні глобальні екологічні проблеми: руйнування озонового шару, парниковий ефект, кислотні опади - дощі, тумани, сніги, пилові бурі, збільшення площ пустель, деградація грунтів, зсуви, селі, землетруси, цунамі, урагани.

В результаті антропогенної діяльності температура атмосфери з початку XX сторіччя вже зросла приблизно на 2-3 градуси за Цельсієм. До 2050 року збільшиться ще на три, а в порівнянні з початком XX сторіччя ще на 6 градусів. Таке підвищення температури може призвести до повного зникнення льодових полів у Північному океані. Вже тепер, за останні 50 років рівень Світового океану підвищився на 10 см, а в ХХ1 ст. він буде зростати на 3-5 см за рік, якщо цей процес не буде зупинено. Для цього підписано ряд міжнародних договорів про зменшення викидів в атмосферу газів, які сприяють цьому ефекту.

Відбувається всепланетне забруднення і виснаження грунтів, які є літосферним утворенням і основою життя для всіх організмів. Грунт має всі властивості, характерні живій і неживій природі і складається з генетично пов'язаних структур. Грунт - верхній родючий шар літосфери.

Сучасна площа земель на планеті, придатних для ведення сільськогосподарських робіт складає не більше 7 млрд га, з яких вже використано найбільш родючих 4,5 млрд га (33 % суші), а це майже межа. За всю історію людства приведено в повну непридатність для ведення сільського господарства 1,5-2,0 млрд га раніше родючих грунтів.

За даними ООН щорічно до 57,5 млн кв. км пустель світу (47 % площі суші) додається по 7 млн га колишніх сільгоспугідь планети. А це означає втрату продуктів харчування, достатніх для харчування 21 млн людей на протязі року. Однією з причин руйнації грунтів є надмірне використання агрохімікатів. Вони зменшують кількість гумусу, погіршують якість грунтів, обумовлюють всі види ерозії (лат. еродере -руйнувати). Вітрова - виникають пилові бурі. Водна - через зменшення концентрації гумусу вода легко розмиває грунт, вимиваючи його з кожного гектара до 70 т, замулюючи водойми. Хімічна - за рахунок агрохімікатів зменшується якість і вміст гумусу, а отже і родючість. Цей вид ерозії посилює природні види ерозії (вітрова і водна), сприяє забрудненню природного середовища.

Іде страшна, катастрофічно швидка руйнація середовища життя людини в найбільш уразливому для його існування місці - педосфері - грунтовому покрову планети. Це в країні, де В.І. Вернадський створив вчення про біосферу і ноосферу, а В.В. Докучаєв дав людству нову науку - грунтознавство. "Усе починає земля..." - пророкував біля 2000 років тому древньоримський філософ Тит Лукрецій Кар.

Слід знати і про випадки недбалого, злочинного поводження з радіоактивними речовинами окремими особами, про ядерний тероризм. Так, на території Київа з 1962 р. існувало звалище радіоактивних відходів поряд з музеєм архітектури під відкритим небом. У 1979 р. на Краматорському каменедробильному заводі ампула з радіоактивним ізотопом (цезій-137) потрапила у щебінку, яку використали для виготовлення домової панелі, радіоактивний фон якої складав 200 Р/г, з-за чого загинуло 4 людини.

У 1991 р. таку ж ампулу було знайдено на території одного з київських санаторіїв, у 1993 р. затримані люди, які самі возили уран по Москві. В морському порту Одеси затримали групу з 6 чоловік, які намагалися вивезти 2 кг радіоактивної речовини. У 1995 р., після виводу військової льотної частини Бердянського гарнізону, було знайдено дві ампули з радіоактивним ізотопом цезію-137 на території військового містечка. До речі вони були знайдені випадково населенням за допомогою побутових дозиметрів.

В середині 1996 р. слухалося діло в Київському обласному суді про крадіжку з четвертого блока Чорнобильської АЕС урану, активність якого складала 2700 Р за годину. Отже, небезпеку може скласти і так званий ядерний тероризм і тому наявність у населення дозиметрів може запобігти цьому явищу.

Як правило антропогенні катастрофи - результат політики гігантизму, про що попереджали вчені ще на початку XX століття, зокрема В! Вернадський. Будь-яка система, яка складається з великої, критичної кількості взаємодіючих елементів - інтерактивна система стає некерованою.

Існує теорія самоорганізованої критичності, згідно якої складові елементи системи еволюціонують, самозмінюються до критичного стану під дією внутрішніх (наприклад механічні напруги, старіння матеріалу, генетичні зміни), зовнішніх причин (корозія, дія випромінювань).

Такими системами є не тільки складні механізми, їх комплекси, а і все народне господарство, його окремі галузі. Якщо прийняти за 100% деякий критичний рівень антропогенного навантаження, після якого відбуваються незворотні зміни, то близько 80% такого рівня досягли Луганська, Запорізька, Івано-Франківська області та Кримська автономна республіка.

Суспільство, цивілізація при сучасному стані технологій, можливостях біосфери, досягли критичної межі через перенаселеність планети при низькій комфортності заселених територій. Тому в 1992 р. з'явилася аналітична праця братів Герберта та Джона Медоузів "За межами", яка аналізує сучасний стан планети і висуває для невідкладного вирішення три проблеми. Перша - скоротити населення планети до 1 млрд людей, виділивши на 2020 рік квоту для кожної держави. Для Росії - 50 млн, для України - 10-15 млн Друга - державам третього світу заборонити розвиток промисловості по західному типу, а орієнтувати їх на "зелену революцію". Третя - всім державам скоротити матеріально-речовинні потреби, підвищивши духовні. Але чи можливо це за такий короткий час і чи не призведе це до різкого погіршення загального стану антропогенної системи, що може проявитися непередбачуваними наслідками.

Питання

1. Що таке антропогенні небезпеки, яка їх структура?

2. Як класифікують надзвичайні стани екологічного характеру?

3. Що таке ерозія, її види та небезпеки?

4. Які перспективи покращання безпеки в Україні?