Історія України - Гарін В.Б - Розділ V. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА ПІД КЕРІВНИЦТВОМ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Україна до середини XVII ст

Одним з найбільш важливих моментів в українській історії стала національно-визвольна війна під керівництвом Богдана Хмельницького, яка почалася в 1648 р. Попереднє десятиліття поляки називали часом "золотого спокою". Козацтво в Україні практично було розгромлене, польська адміністрація контролювала всю територію країни, українські селяни нещадно експлуатувалися магнатами, приносячи їм нечувані прибутки, католицька церква повільно, але впевнено завойовувала все нові позиції в Україні. Здавалося, український народ остаточно поставлений на коліна, але це було "затишшям перед бурею". Ні козаки, ні міщани, ні селяни України не змирилися з іноземним гнітом і прагнули до створення вільної та процвітаючої батьківщини. Україна потребувала харизматичного лідера, великого політика, полководця й організатора, який зміг би очолити всенародну боротьбу за свободу. Таким лідером став Богдан Хмельницький.

Богдан Хмельницький. Хмельницький народився близько 1595 р. в сім'ї дрібного українського шляхтича. Його батько за свою багатолітню військову службу отримав маєток в Суботові на Черкащині. В молодості Богдан здобув блискучу освіту в єзуїтських школах у Львові та Варшаві. Він досконало володів основними європейськими мовами, а також латинською та грецькою і був одним із найосвіченіших людей свого часу. Бездоганні манери і чудова ерудиція відкрили йому двері в найпрестижніші будинки Польщі. Сам король Сигізмунд III особисто знав Богдана і відзначав його серед однолітків.

У 1620 р. Богдан разом зі своїм батьком взяв участь у битві з турками під Цецорою. Його батько загинув у цьому нещасному для поляків бою, а сам Богдан потрапив у полон до турків, які передали його потім кримським татарам. Польський король сам заплатив за Богдана викуп, і, повернувши молодого Хмельницького до Варшави, призначив його офіцером своєї гвардії. Вже у 1629 р. Богдан Хмельницький, діючи зі своїм загоном у Румунії, полонив двох місцевих князів і віддав їх королю. Це був його перший помітний бойовий успіх.

У 1638 р. Богдан Хмельницький отримує високу посаду писаря Запорізького війська. Польський уряд, що забороняв довгий час вибори українських гетьманів, вирішив, нарешті, ввести посаду наказного гетьмана, який призначається Варшавою. За задумом поляків це повинно було сприяти активнішій співпраці з ними українського козацтва. У 1646 р. таким наказним гетьманом був оголошений Іван Барабаш, в якому поляки були цілком впевнені. Генеральним писарем при гетьмані був призначений Богдан Хмельницький. У ці роки влада нового польського короля Владислава IV була до крайнощі обмежена волею сейму і шляхти. Молодий король мріяв про славну війну, але задоволені своїм життям магнати і не думали воювати. Задумавши війну проти турок, Владислав IV хотів за допомогою українських козаків спровокувати противника на виступ. У цьому випадку сейм вимушений був би оголосити війну Туреччині. У 1646 р. король провів таємну зустріч у Варшаві з козацькою старшиною, в числі якої були Барабаш і Хмельницький. Козаки отримали гроші, прапор і дозвіл короля на створення 12-тисячного війська, а також письмовий наказ бути готовими для виступу проти Туреччини та її союзника Кримського ханства. Крім того, прагнучи привабити на свій бік українське козацтво, Владислав IV написав грамоту, в якій підтверджував колишні козацькі вольності, але нарікав на те, що сам не в силах їх відновити.

У цей час із Хмельницьким сталися великі особисті неприємності. Його старий ворог Чаплинський, ставши черкаським підстаростою, напав на маєток Богдана Суботів, спалив дощенту, а навколишні землі оголосив своєю власністю. Хмельницький звернувся зі скаргою до Варшави, але польська влада підтримала дії Чаплинського. Це була остання крапля, що переповнила чашу терпіння. Богдан Хмельницький зважився на повстання проти поляків.