Історія України - Кормич Л.І. - УСПІХИ ОУН І УПА В БОРОТЬБІ З ОКУПАНТАМИ

На початку діяльність українських національних частий, що входили до УПА, обмежувалася нападами на німецькі продовольчі склади. Ця діяльність, як і діяльність радянських партизанів, значно посилилася з січня 1943 року.

На початку лютого відділи УПА перейшли до широкомасштабних операцій на два фронти: проти німців і проти радянських партизанів. УПА вирішили відтіснити радянських партизанів на північ, за річку Прип'ять і на схід за річку Случ.

Німців же УПА змушувала залишати опорні пункти і місцевості, які захищали нечисленні гарнізони. Захопивши певну територію, УПА хотіла покласти край новим німецьким каральним експедиціям проти сіл і взяти на себе повністю захист населення.

Як вже зазначалося, вперше з березня 1943 року в німецьких рапортах з окупованих територій говорилося в загальних рисах, шо в районі Сари-Костополя з'явилася "байда" з приблизно 1 тис. чоловік під командою Вороння і "групи бандитів" ОУН Бандери.

А вже в квітні служба ренхекомісара склала карти генерального округу Волинь-Поділля, на яких була показана справжня ситуація німецького управління. Починаючи віл лютого 1943 року, цей регіон був великою мірою контрольований рухом опору. Але генеральний округ Волинь-Поділля простягався аж до кордону з Білорусією і мав 80 506 кв. км, де проживало 4 мли. 212 тис. мешканців. Цей регіон мав велике значення з економічного погляду.

У більшості районів Волині німецька адміністрація існувала лише в районних або окружних центрах, а сільська місцевість була повністю в руках повстанців і частково (на півночі) в руках радянських партизанів.

В одному з німецьких рапортів підкреслювалося, що коли йдеться про український національний рух, тоді "треба повністю евакуювати місцеве населення з цих районів". Рапорт інформував, що повстанці часто вживали важку зброю, навіть гармати, які здобули "у словаків та інших".

У травні 1943 р. у Волинській, Подільській, Житомирській областях, тобто на території 145 308 кв. км (43% території

Рейхскомісаріату Україна) німці повністю втратили 32% орної землі, 17% виробництва хліба, 33% рогатої худоби тощо. Тоді як у 1942 р. Україна постачала для німців на фронті всю необхідну кількість м'яса, то тепер німці змушені були везти 6 тис. тонн м'яса з Рейху.

Це й не дивно, бо більшість територій Волині і Поділля, а також багато районів Житомирщини перебували в 1943 році в руках українського національного руху опору. До речі, цей рух опору за кількістю бійців перевищував у цей час радянський рух опору.

В українському націоналістичному русі опору існувало три течії:

1) ОУН Бандери, а саме УПА — весною було 8-10 тис. бойовиків, влітку їх число подвоїлося.

2) Партизанський рух Т. Бульби-Боровця — УНРА — 4 тис, але влітку більшість їх влилась в УПА.

3) ОУН Мельника — навесні 2-3 тис. повстанців.

Під час збройної боротьби проти двох диктатур, двох імперіал ізмів і двох окупаційних армій за волю і самостійність українського народу загинуло приблизно 20 тис. бойовиків УПА і членів збройного підпілля.

ЗВІЛЬНЕННЯ УКРАЇНИ ВІД НІМЕЦЬКО-ФАШИСТСЬКИХ ОКУПАНТІВ

В кінці грудня 1942 р. почалося вигнання німецько-фашистських окупантів з території України. Проте тільки після 50-ти денної Курської битви влітку 1943 р. почалося безповоротне вигнання фашистів з території України. Вже наприкінці вересня цього року Червона Армія контролювала 700 км2 лівого берега Дніпра. Почалося форсування Дніпра радянськими військами. Увесь жовтень командування Червоної армії підтягувало резерви і накопичувало війська на правому березі Дніпра, щоб взяти штурмом побудований німцями "Східний вал". Щоб підкреслити важливість цих дій і запалити війська на бойові подвиги, Ставка Верховного Головнокомандування перейменувала Воронезький, Степовий, Південно-Західній і Південний фронти відповідно в 1 -й, 2-й, 3-й, 4-й Український фронти. Це робилося заради агітації і пропаганди.

Трагедія ж цих визвольних днів в Україні полягає в тому, що за час боїв з фашистами так званими польовими військкоматами мобілізували цілими селами і без всякої підготовки і без зброї кидали на багнети німців українську молодь. Стратегічної потреби в цьому не було. Просто було всьому народові продемонстровано безжальне ставлення сталінської системи до свого народу.

1944 р. став роком визволення українських земель від німецько-фашистських окупантів. 8 жовтня 1944 р. від ворога було звільнено останній населений пункт УРСР у її довоєнних межах — село Лавочне Дрогобицької області. Офіційним днем визволення України вважалось 14 жовтня 1944 p., коли відбулося урочисте засідання в Києві. А Закарпатську Україну радянські війська очистили від ворога силами 4-го Українського фронту 28 жовтня 1944 р.

ВТРАТИ УКРАЇНИ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ

1) Більш 5,5 млн. цивільних жертв і 2,5 млн. загиблих на фронті — 8 млн. разом.

2) Демографічні втрати (убиті, померлі від хвороб і голоду, евакуйовані, емігранти, втрати у природному прирості) — 4 січня 1941 р. в Україні проживало 41,5 млн. осіб. А в 1945 р. — тільки 27,4 млн. осіб. Тобто, кількість жертв війни в Україні складає більше 14 млн. осіб.

Роль України у Другій світовій війні, — це була роль специфічної реактивної сили в мілітарній та економічній упряжці сталінського тоталітаризму, а сама війна, її страхітливий досвід мав служити для переплавлення мільйонів громадян України в горнилі "єдиної радянської спільності людей".

Джерела та література

Україна в другій світовій війні у документах.—Львів,1997.— Т. 1.

Бар М., Зеленський А. Війна втрачених надій: український самостійницький рух у 1939-1945 pp.— УЇЖ, 1992.— № 6.

Бачинский А.Д. Непокоренный Дунай.— Одесса, 1985.

Грімстед К.П., Боряк Г. Доля українських культурних цінностей під час другої світової війни: винищення архівів, бібліотек, музеїв.— Львів, 1992.

Довженко О. Господи, пошли мені сили.—Харків, 1994.

Коваль М.В. Україна: 1939-1945. Маловідомі і непрочитані сторінки історії.— К., 1995.

Косик Володимир. Україна і Німеччина в Другій світовій війні.— Париж, Нью-Йорк, Львів, 1993.

Мірчук П. Українська Повстанська Армія. 1942-1952 pp.— Львів, 1991.

Парсаданова В. Депортация населения Западной Украины и Западной Белоруссии в 1939-1941 гг.— Новая и новейшая история.— 1989.— №2.

Трофимович В. Україна в роки другої світової війни (1939-1945).— Львів, 1995.

Ярош Б.О. Тоталітарний режим на західноукраїнських землях. 30-50-ті роки XX століття.— Луцьк, 1995.