Складна, драматична ситуація в Україні на поч. XX ст. знайшла яскраве відображення в літературі, де розгортається боротьба ідейних та художньо-естетичних течій. Набуває поширення модернізм, який шукає нових засобів мистецького відображення світу. Модернізм породжує нові стилі - імпресіонізм, символізм, неоромантизм, футуризм. Українські модерністи, змусивши українську літературу вирватись із кола побутописання, відмовитись від шаблонного патріотизму, звернути увагу на психологію вчинків, підняли тим самим літературу на якісно новий рівень.
Першим в українській літературі під гаслами модернізму виступив у 1901 р. пост М.Вороний. У 1907 р. оголосила свою мистецьку платформу група галицьких письменників "Молода муза" (П.Карманський, В.Печорський, С.Чарнецький, Луцький та інші). Молодомузівці шукали нових шляхів у літературі, входили в русло загальноєвропейського культурного розвитку. Дещо відмінні позиції займала група київських модерністів "Українська хата": вона проголошувала культ сильної особи, крайнього індивідуалізму.
Поряд з 1.Франком на чільне місце в українській поезії виходить Леся Українка, збагатили українську поезію твори -. Олеся, Б Лепкого, А.Кримського, М.Філянського, Г.Чупринки, поетів-молодомузівців.
Серед прозаїків-новаторів поч. XX ст. вирізняються постаті М.Коцюбинського, Кобилянської, В.Винниченка, В.Стефаника. На ниві української літератури плідно працював і ще чималий загін талановитих літераторів - М.Черемшина, Г.Хоткевич, С.Васильченко, А.Тесленко, Маковей, П.Грабовський, І.Нечуй-Левицький та інші.
Леся Українка
Театральне мистецтво
Важливі зміни відбулись в українському театральному мистецтві. Театр залишався важливим чинником культурного розвитку, тому в середовищі інтелігенції розгортається дискусія навколо театральних проблем: слід було шукати нові теми і форми, нові методи донесення до глядача основних ідей тієї бурхливої епохи. Головною була проблема нової драми. До її вирішення значних зусиль доклали Володимир Винниченко, Леся Українка та Олександр Олесь, створивши нову українську драматургію.
У Львові продовжував діяти театр "Руської бесіди", який у 1905-1906 рр. на чолі з його керівником М.Садовським та актрисою М.Заньковецькою здійснив постановку кращих творів вітчизняної та зарубіжної драматургії. 1907 р. М.Садовський заснував у Києві перший в Україні український стаціонарний театр. Широке визнання здобули Гуцульський театр, заснований Г.Хоткевичем, та Буковинський народний театр.
Музика
На поч. XX ст. почалася нова доба у розвитку української музики, яка впевнено ставала на професійну основу. Цілу плеяду талановитих музикантів і композиторів виховав Вищий музичний інститут, відкритий 1903 р. у Львові. Серед них виділявся С.Людкевич, який став одним із найвідоміших українських композиторів.
Велике значення для розвитку музичної культури мала музично-драматична школа видатного українського композитора М.Лисенка, заснована ним 1904 р. у Києві. Справу М.Лисенка продовжили відомі композитори київської школи К.Стеценко, М.Леонтович, Кошиць, Я.Степовий.
До найвищого рівня вокального мистецтва піднялися С.Крушельницька, Ми шуга, М.Менцинський, відігравши велику роль у пропаганді української музики.
Продовжували діяти різні музичні товариства, гуртки, хорові капели, здійснюючи постановку музичних п'єс, оперет, опер. Серед них особливою активністю відзначались Київське літературно-артистичне товариство, "Український клуб", Музичне товариство ім. М.Лисенка у Львові.
Музика
Образотворче мистецтво
Історичні джерела
Із доповіді голови слідчої комісії про недільні школи (20 серпня 1862 р.)
З обвинувачувальної справи Т.Г.Шевченка (26 травня 1847 р.)
Із Емського акту
Із програми Русько-української радикальної партії
Із програми Української соціал-демократичної робітничої партії
Із платформи Союзу визволення України (серпень 1914 р)