Перехід до ринкової економічної системи, докорінна зміна принципів соціальної політики багатократно загострюють проблеми стратифікації суспільства. Українське суспільство зазнало істотних змін.
1. Поглиблення соціальної поляризації
Сформувалося помітне майнове розшарування. Якщо у 1990 р. середній дохід 10% найзаможніших громадян України в 4 рази перевищував відповідний показник 10% найбідніших, то в 1999 р. - у 12 разів. В умовах України, суспільство якої (за невеликими винятками) не припускає самої наявності у своєму складі багатих людей і в цілому має низький рівень добробуту, не вірить у можливість некримінального походження "багатства", з одного боку, і водночас спостерігає абсолютно беззастережну похвальбу багатством з іншого, пріоритетне значення має рівень майнового розшарування, який, вочевидь, загрожує серйозними соціальними проблемами. Мабуть, не випадково майже третина дорослого населення країни вважає реальною перспективу виникнення конфліктів між багатими та бідними. Слід зазначити, що уявлення широкого загалу про природу майнового розшарування багато в чому збігаються з оцінками експертів, які вважають, що 10% населення України концентрують 40% доходів, причому три чверті цих доходів мають кримінальне походження.
2. "Розмивання" середнього класу
Істотних змін зазнав середній клас, значна частина якого перебуває у постійній небезпеці зниження свого соціально-економічного статусу. Аналізуючи зміни у складі середнього класу протягом перехідного процесу, слід підкреслити, що "доперебудовний" середній клас складався переважно з науково-технічних працівників та службовців. Статус його представників визначався, переважно, рівнем освіти та способом життя, а не привілейованим економічним становищем. Під час формування нової системи тільки частина цих фахівців зуміла зберегти посади, переважна ж більшість зіткнулася з різким зниженням свого благополуччя (дуже часто навіть маргіналізацією) і соціального статусу.
3. Зростання бідності
Поширились масштаби бідності, яка охопила практично всі верстви населення, незалежно від професійних, освітніх та демографічних ознак. Якщо раніше бідними були переважно люди з низьким рівнем освіти, поганим здоров'ям або такі, що з різних причин не працювали, багатодітні сім'ї тощо, то протягом останніх років не тільки погіршилось становище тих людей, які й раніше фактично жили в бідності, але збідніли ті прошарки населення, які за своїми соціально-демографічними ознаками начебто були найбільше захищені від такого ризику: молодь з високим рівнем професійно-освітньої підготовки; люди 30-50 років, що мають не тільки високу професійно-освітню підготовку, а навіть і роботу; пенсіонери за віком, які раніше отримували максимальну пенсію; діти.
4. Незареєстрована зайнятість
Значних масштабів набула незареєстрована зайнятість (що часто межує з кримінальною) як основна стратегія виживання для багатьох людей. Аналіз даних про розшарування населення за рівнем доходів, витрат та реального споживання свідчить про те, що переважна частина населення України споживає набагато більше, ніж дозволяють доходи. Пояснюється це, головним чином, поширенням незареєстрованої зайнятості практично серед усіх верств населення. Різниця полягає тільки в тому, що одні групи вдаються до такої діяльності тому, що це - єдина можливість хоч якось прожити (і це, як правило, діяльність, котра не дає значних доходів, але не має відверто кримінального характеру), а інші (це стосується найбільш заможних) саме за рахунок порушення законодавства отримують високі та надвисокі доходи.
5. Маргіналізація суспільства
Сформувався помітний прошарок з людей різного освітнього та професійного рівня, яких за ознаками добробуту, соціальних настанов та суспільної поведінки, наявних перспектив можна кваліфікувати як маргіналіє. До цієї групи належать люди, які через різні обставини опинилися на узбіччі суспільства, втратили або втрачають зв'язок з його основними інституціями, відчувають глибокі деструктивні зміни свого соціального та психологічного стану. Вони неминуче починають створювати нову, соціально відокремлену систему цінностей, якій притаманні глибока ворожнеча до сучасних суспільних інституцій, антагоністичні форми соціальної нетерпимості, схильність до спрощених і здебільшого радикальних рішень, крайній індивідуалізм або відчуття групової "стадності" тощо. Посилення маргіналізації призводить до того, що властива цим верствам система цінностей перестає бути локальною і починає поширюватись на широкі суспільні верстви.
10.4. Зовнішня політика України