Прихід до влади в 1985 році М.Горбачова відкрив період так-званої "перебудови". Перетворення, що були започатковані у другій половині 80-х років, хоча й були необхідними, проводилися силами старої компартійної номенклатури, яка перешкоджала їм. Якщо політичні реформи М.Горбачова мали далекоглядні наслідки, то в галузі економіки шість років перебудови не дали жодного конкретного результату. Пошуки тих або інших елементів реформи відбувалися на звичних шляхах адміністративного управління єдиним народногосподарським комплексом.
Коли стало зрозуміло, що проголошена 1985 року політика прискорення провалилася, червневий (1987 р.) Пленум ЦК КПРС розпочав усе заново. Було схвалено низку партійно-державних постанов щодо докорінної перебудови управління економікою: Вважалося, що основною ідеєю реформи було поєднання централізованого директивного планування з наданням підприємствам певної свободи. Про заміну директивного управління ринковим механізмом не йшлося. У результаті економічна реформа 1987 року стимулювала процеси розбалансування в народному господарстві, поглиблення дефіциту державного бюджету, неконтрольованого зростання не забезпеченої товарами й послугами заробітної плати. Ринок товарів народного споживання розвалився.
Спроби підняти продуктивність праці та поліпшити якість продукції за допомогою введення "державного приймання" (держприйомка) теж не дали позитивних наслідків. Влітку 1989 року союзний уряд Миколи Рижкова вдруге розпочав усе заново. Були висунуті ідеї роздержавлення економіки, плюралізму форм власності, переходу до рийку. Та всі пі теоретичні новації уряд знову приніс у жертву новому п'ятирічному плану, який почав розроблятися випробуваними методами.
Екологічні проблеми.
Останніми десятиріччями в Україні склалась катастрофічна екологічна ситуація. Територія України складала всього 2,7 % території колишнього СРСР, але тут було зосереджено майже чверть його індустріального потенціалу. Екстенсивне ведення сільського господарства та промисловості, злочинна безпечність керівництва призвели до жахливого забруднення повітря (особливо в містах-промислових гігантах, таких, як Кривий Ріг, Запоріжжя, Донецьк, Маріуполь), пересихання річок, зневоднення грунтів (зникло багато мальовничих куточків Полісся).
Не маючи змоги забезпечити високопродуктивну працю в колгоспах і радгоспах, влада йшла шляхом розширення посівних площ. Було розорено 57% територій республіки. Це призвело до активізації ерозійних процесів. Щороку Україна втрачала 600 млн т родючих чорноземів. Грандіозні проекти зрошування півдня України та Криму обернулись екологічними бідами. Каховське водосховище перетворилось на застійне озеро; пуск першої черги каналу "Дунай-Дніпро" призвів до засолювання фунтів на Одещині, і Екологічна обстановка катастрофічно погіршилася після вибуху 26 квітня 1986 р. четвертого енергоблоку на Чорнобильській АЕС. Причиною цієї найбільшої в історії людства атомної катастрофи була обурливо низька якість проектування, виготовлення та обслуговування техніки. Як виявилось на судовому процесі, ні директор АЕС, ні головний інженер не були спеціалістами в ядерній енергетиці, керував випробуваннями, що призвели до вибуху, інженер- електрик об'єднання "Донтехенерго".
1990 року Верховна Рада УРСР оголосила Україну зоною екологічного лиха.
Перші громадські організації та політичні партії.
Протягом 1989-1990 рр. стався перехід від словесної критики до політичних дій. Небаченої гостроти досягла кампанія виборів до союзного з'їзду народних депутатів у 1989 р. У багатьох виборчих округах потерпіли поразку кандидати, що висувались партійними структурами по-старому (передові виробничники, безальтернативні кандидати). Проте не всі обрані депутати поспішали виконувати обіцянки. А деякі з них, вийшовши на загальносоюзний рівень, вже не повернулися в Україну, до своїх виборців. Напруженою була боротьба під час виборів до Верховної Ради України весною 1990 року. На виборах уперше виступили альтернативні громадсько-політичні об'єднання.
Відомі діячі зосередилися на критиці вад системи. Зокрема, падіння статусу української мови спонукало провідних письменників до виступів задля виправлення становища (Іван Драч, Павло Мов-чан, Володимир Яворівський; Дмитро Павличко). В Україні одна за одною виникали громадські організації та об'єднання. У вересні 1989 року з ініціативи київської організації Спілки письменників України та став робітником Інституту літератури АН УРСР утворено суспільно-політичну організацію "Народний рух України за перебудову Руху було обрано відомого поета Івана Драча. Відстоюючи своє право на існування, в умовах шаленого тиску компартійних сил, Рух був організатором багатьох масових акцій: мітингів, демонстрацій, відзначення Дня науки України (проведення Ланцюга єднання між Києвом і Львовом). Згодом мету своєї подальшої діяльності Рух визначив як утвердження свободи й незалежності У країн и.
У жовтні 1989 року у Києві створено екологічну асоціацію "Зелений світ", яку очолив письменник, народний депутат СРСР Юрій Щербак. Того ж року відбулася установча конференція Українського добровільного історико-просвітницького товариства "Меморіал", метою діяльності якого було проголошено збереження й увічнення пам'яті про жертви репресій, надання допомоги постраждалим від сталінської сваволі.
Виникли десятки інших демократичних організацій, зокрема, молодіжні (Спілка незалежної української молоді (СНУМ), Українська студентська спілка (УСС), Демократична спілка студентів (ДСС) та інші). Організовані студентами в жовтні Г990р. голодування та страйки, привели до відставки уряду Віталія Масола. В липні 1991 р. утворено Спілку офіцерів України (СОУ), яку очолив командир полку з Рівного (вірмен за національністю) В.Мартиросян. СОУ проголосила своєю метою створення Збройних сил України.
У квітні 1990 р. члени Української Гельсінської спілки(УГС) утворили Українську Республіканську партію (УРП) (очолив Л.Лук'яненко). Через два роки УРП налічувала 14 тисяч членів, але пізніше вона зазнала розколу.
6. Україна після проголошення незалежності