Козацькі вожді України - Сушинський Богдан - Петро Жицький, наказний гетьман козацького війська.

Наказний гетьман Петро Жицький був одним з найближчих сподвижників славетного Петра Сагайдачного. Біографічних даних його, по суті, не збереглося, але достеменно відомо, що в останні роки життя Сагайдачного наказний гетьман П. Жицький виконував майже всі важливі доручення гетьмана України, водив у похід бойові загони, активно займався державотворчими справами.

Під час відомої Хотинської кампанії (1621 р,), в якій Сагайдачний здобув славу видатного полководця і в час якої його поранено, Петро Жицький став одним із провідних командирів війська. Заживши довір'я гетьмана на полі бою, він не втратив репутації чоловіка, на якого можна покластися і за мирних часів. У легендарно-полемічній праці "Історія русів", що править за першоджерело для всіх сучасних дослідників, відверто сказано: повернувшись із-під Хотина гетьман Сагайдачний "ніяких інших (походів - Б.С.) не розпочинав, а при звичайних і повсякчасних майже тривогах і набігах прикордонних виряджав наказного гетьмана Петра Жицького і старшин генеральних, і полковників з корпусами і командами, залежно від потреби і потуги супротивної".

Оскільки ж чого-чого, а "потуги супротивної*"ніколи не бракувало, то неважко припустити, що перед наказним гетьманом поле діяльності розгорталося широке. Вже наступного року після битви під Хотином козаки, мабуть-таки, під командуванням П. Жицького, зробили похід на Молдову й Валахію. І дуже щасливо. Козаки повернулися з перемогою, побивши та порозганявши всі татарсько-турецькі загони, які пробували їх спинити. Похід призвів до різкого ускладнення відносин між Туреччиною та Польщею. Але про це запорожцям було байдуже. У червні 1622 року великий їхній загін на ста чайках знову вийшов у рейд - цього разу до берегів Кафи.

Проте наказний гетьман П. Жицький цікавий для нас іще одним, тим, що виводить його діяльність за межі бойових дій. Важко сказати, чи здобув він якусь спеціальну освіту, але, як з'ясовується з тієї ж таки "Історії русів", Петро Жицький був чоловіком " в архітектурі тямущим *>. Сагайдачний знав про це і вміло використовував його здібності та вподобання. Відомо, що гетьман України великої ваги надавав формуванню національної інтелігенції, захистові православ'я, розвиткові наук. Свого часу він сам навчався в Острозькій академії, а згодом, разом з усім козацьким кошем, записався до Київського богоявленського товариства, в якому формувалися духовні сили української нації.

Ще після свого московського походу - а може, й раніше - Сагайдачний замислив збудувати Київський братський монастир на Подолі. Але кому можна доручити таку делікатну справу? Звичайно ж, П. Жицькому. Під його безпосереднім керівництвом працювали архітектори й будівничі монастиря. Під його ж таки керівництвом та пильним наглядом споруджувалася - чи точніше було б сказати, поновлювалася - й братська школа, яка у 12 років після смерті Сагайдачного набула статусу Києво-Могилянської академії. І в усіх цих трудах Петро Жицький безпосередньо співпрацював з митрополитом Київським Петром Могилою.

Оскільки діяльність наказного гетьмана Петра Жицького тісно пов'язана з Києво-Могилянською академією, іншими культурно-духовними інститутами тогочасної України, варто було б і далі вивчати життя цього славного лицаря, відшукуючи ще якісь сліди його старань. А поки що можемо сказати: козацькі вожді такого масштабу, як П. Сагайдачний, Б. Хмельницький, І. Мазепа, дбали не тільки про збройну оборону рідної землі, а й про її національно-культурне відродження. Називаючи цих діячів, не забуваймо згадати в їхньому ряду і наказного гетьмана часів Сагайдачного Петра Жицького, в архітектурі так само тямущого, як і в справі військовій.