Вібрація - механічні коливання, що виникають у пружних тілах та передаються на тіло людини.
Людина може відчувати вібрацію у діапазоні частот від частки герца до 8000 Гц. Вібрація зі ще вищою частотою сприймається як теплове відчуття. При підвищенні частоти коливань до 16 Гц вібрація супроводжується появою шуму.
Основними характеристиками гігієнічної оцінки вібрації є середньогеометричні частоти /, Гц, у третинооктавних та октавних смугах і відповідні їм середньоквадратичні значення віброприскорення а, м/с2, або віброшвидкості V, м/с, а також їх логарифмічні рівні:
Логарифмічні рівні віброприскорення La, дБ, і віброшвидкості Lv, дБ, визначають за такими формулами:
де а - середньоквадратичне значення віброприскорення, м/с2; а0 - опорне значення віброприскорення, що дорівнює 10 у -6 ступені м/с2;
де V - середньоквадратичне значення віброшвидкості, м/с; И - опорне значення віброшвидкості, що дорівнює 5-10 у -8 ступені м/с.
При оцінюванні вібраційного навантаження на оператора кращим параметром є віброприскорення.
Шкідливі наслідки вібрації зростають зі збільшенням швидкохідності машин та механізмів, оскільки енергія коливального процесу зростає пропорційно квадрату частоти коливань (або частоти обертання вала машини).
За способом передавання на людину відрізняють загальну та локальну вібрації.
Загальна вібрація передається через опорні поверхні (ступні ніг або сідниці) на тіло людини, яка сидить або стоїть.
Локальна вібрація передається через руки людини.
Організм людини є особливо чутливим до вертикальних струсів, коли людина стоїть і коливання поширюються від ніг до голови.
За напрямком дії вібрація поділяється відповідно до напрямків осей ортогональної системи координат (рис. 3.12).
Залежно від тривалості, інтенсивності дії, частоти, а також умов праці вібрація спричиняє стійкі патологічні зміни в нервовій системі (порушення процесів збудження та гальмування), опорно-руховому апараті (деформація суглобів, втрата сили м'язів) та кровоносній системі (звуження або розширення периферійних судин).
Особливо небезпечними для людини є коливання з частотою 4-8 Гц, що збігаються з власною частотою коливань ряду внутрішніх органів, які пружно закріплені на скелеті (серце, печінка, нирки та ін.), і близько 30 Гц (частота власних коливань тіла людини).
Найбільш шкідливим для людини є одночасний вплив вібрації, шуму та низької температури, а оскільки у виробничих умовах шум та вібрація є супутниками, то їхній спільний вплив може призвести до професійного захворювання - віброшумової хвороби. Ця хвороба тяжко піддається лікуванню і може стати причиною інвалідності. Особливо небезпечною ця хвороба є для жінок через ризик втрати репродуктивної функції. Гігієнічне нормування вібрації проводять згідно з ГОСТ 12.1.012-90 окремо для загальної та локальної вібрацій.
Нормований діапазон частот встановлюється:
• для локальної вібрації у вигляді октавних смуг із середньогеометричними частотами 1; 2; 4; 8; 16; 31,5; 63; 125; 250; 500; 1000 Гц;
• для загальної вібрації - октавних та 1/3-октавних смуг із середньогеометричними частотами 0,8; 1,0; 1,25; 1,6; 2,0; ...; 50; 63; 80 Гц.
Нормованими параметрами вібраційного навантаження на оператора на робочих місцях у процесі праці є: а) одночислові параметри:
• коректоване за частотою значення контрольованого параметра (0) або його логарифмічний рівень (Ь0):
де Uі та LUi - середньоквадратичне значення контрольованого параметра вібрації (віброшвидкість або віброприскорення) та його логарифмічний рівень в і-й частотній смузі; ki та LКі - вагові коефіцієнти для i-ї частотної смуги для середньоквадратичного значення контрольованого параметра або його логарифмічного рівня;
• доза вібрації
де Ũ(t) — коректоване за частотою значення контрольованого параметра у момент часу м/с2 або м/с; Т - час дії вібрації, с; m — показник еквівалентності фізіологічного впливу вібрації; • еквівалентне коректоване значення:
б) спектр вібрації.
Норма вібраційного навантаження на оператора встановлюється для кожного напрямку дії вібрації тривалістю 8 годин.
Для забезпечення вібраційної безпеки праці запроваджені наступні критерії оцінки несприятливого впливу вібрації:
1) критерій "безпека", який забезпечує непорушність здоров'я оператора, а також виключає можливість виникнення травмонебезпечних або аварійних ситуацій унаслідок впливу вібрації. Застосовується для транспортної вібрації;
2) критерій "зниження" продуктивності праці", що забезпечує підтримку нормативної продуктивності праці оператора, яка не зменшується внаслідок розвитку втоми під впливом вібрації. Застосовується для транспортно-технологічної та технологічної вібрації;
3) критерій "комфорт", який забезпечує оператору відчуття комфортності умов праці при повній відсутності впливу вібрації, який заважає. Застосовується для вібрації на робочих місцях працівників розумової праці та персоналу, що не займається фізичною працею.
Засоби захисту від вібрації поділяються на колективні та індивідуальні. Засоби колективного захисту, у свою чергу, бувають: 1) ті, що впливають на джерело збудження: 2) засоби захисту від вібрації на шляхах її поширення.
До першої групи належать такі засоби захисту: динамічне зрівноважування; антифазна синхронізація, змінювання характеру збурюючих впливів; зміна конструктивних елементів джерела збудження; зміна частоти коливань. Вони використовуються, як правило, на етапі проектування або виготовлення машини.
Засоби захисту від вібрації на шляхах її поширення (рис.3.13) можуть бути закладені у проекти машин та виробничих ділянок, а можуть бути застосовані на етапі їх експлуатації.
Вібродемпферування. Це процес зменшення вібрацій захищуваного об'єкта шляхом перетворення енергії механічних коливань якоїсь коливальної системи на теплову енергію.
Збільшення втрат енергії у системі може бути пов'язане з:
• використанням конструктивних матеріалів із великим внутрішнім тертям;
• нанесенням на вібруючі поверхні шару пружнов'яаких матеріалів, що мають великі втрати на внутрішнє тертя;
• застосуванням поверхневого тертя (при коливаннях згину двох пластин, які скріплені та щільно прилягають одна до одної);
• переведенням механічної коливальної енергії в енергію струмів Фуко або електромагнітного поля.
Віброізоляція, Цей спосіб захисту полягає у зменшенні передачі коливань від джерела збудження захищуваного об'єкта за допомогою пристроїв, що розташовуються між ними. Віброізоляція здійснюється введенням до коливальної системи додаткового пружного зв'язку, який перешкоджає передаванню вібрацій від машини — джерела коливань - до основи або суміжних елементів конструкції; цей пружний зв'язок може також використовуватися для послаблення передавання вібрації від основи на людину або на захищуваний агрегат. Ефективність віброізоляції визначають коефіцієнтом передачі КП, який має фізичний зміст відношення амплітуди вібропереміщення, віброшвидкості, віброприскорення захищуваного об'єкта або діючої на нього сили до такої самої амплітуди джерела збудження при гармонічній вібрації, наприклад:
де Fk - змушуюча сила; Fm - збурююча сила.
Динамічне віброгасіння найчастіше проводиться шляхом установлення агрегатів на фундаменти або обладнанням динамічних віброгасителів.
Масу фундаменту підбирають таким чином, щоб амплітуда коливань підошви фундаменту в будь-якому разі не перевищувала 0,1-0,2 мм, а щодо особливо важливих споруд - 0,005 мм. Приклад улаштування фундаменту наведено на рис. 3.14.
Серед динамічних віброгасників найбільшого поширення у машинобудуванні набули ті, що зменшують рівень вібрації захищуваного об'єкта за рахунок дії на нього реакції віброгасника. Динамічні віброгасники — це додаткова коливальна система, власна частота якої настроєна на основну частоту коливань агрегата.
Віброгасник жорстко закріплюється на агрегаті, що вібрує, тому в ньому будь-якої миті збуджуються коливання, які перебувають у протифазі з коливаннями агрегата (рис. 3.15).
До засобів індивідуального захисту від вібрації належать засоби захисту рук: рукавиці, рукавички, а також віброзахисні прокладки або пластини, які кріпляться до рук. При роботі в умовах загальної вібрації використовується спецвзуття на товстій підошві.
Із метою профілактики віброшумового захворювання для працівників з обладнанням, що вібрує, рекомендується спеціальний режим праці (обмеження часу контакту з віброінструментом, додаткові перерви тощо).
Контрольні завдання та запитання
1. Що називається шумом та які його основні параметри?
2. Як шум впливає на організм людини?
3. Назвіть методи нормування шуму.
4. Опишіть засоби захисту від шуму.
5. Які особливості мають інфразвукові коливання? їхній вплив на людину?
6. Нормування інфразвуку.
7. Захист від інфразвуку.
8. Опишіть особливості ультразвукових коливань та їх вплив на людину.
9. Нормування ультразвуку.
10. Захист від ультразвуку.
11. Охарактеризуйте особливості вібрації та її вплив на людину.
12. Нормування вібрації та засоби захисту від неї.
3.5.1. Джерела електромагнітних полів
3.5.2. Характеристики електромагнітних полів
3.5.3. Вплив ЕМП на організм людини
3.5.4. Нормування електромагнітних випромінювань
3.5.5. Методи захисту від БМП
3.6. Захист від радіоактивних випромінювань
3.6.1. Природа іонізуючих випромінювань та їхня біологічна дія
3.6.2. Джерела радіоактивного забруднення. Принципи нормування і захисту навколишнього середовища
3.6.3. Організація робіт із радіоактивними речовинами й іншими джерелами іонізуючих випромінювань