Новітня історія країн Європи та Америки - Газін В.П. - Німецько-українські стосунки

Свою зовнішню політику уряд Шрьодера будує, виходячи з курсу, який забезпечується демократичним розвитком суспільства, членством у НАТО, ефективною і могутньою економікою. У другій половині 90-х років Німеччина почала брати активну участь у миротворчих операціях. Юридичним обґрунтуванням цього кроку була постанова Федерального конституційного суду від 12 червня 1994 p., яка узаконювала участь країни у миротворчих акціях (німецькі солдати можуть залучатися до акцій "блакитних шоломів"). Бомбардування Югославії (1999) стало першою акцією, в якій після Другої світової війни були задіяні німецькі збройні сили. У 2001 р. в антитерористичній міжнародній операції в Афганістані брали участь близько 4 тис. військовослужбовців бундесверу. ФРН активно підтримує ідею поширення НАТО на Схід, ідею європейської колективної безпеки і консенсусу.

Однак у зовнішню політику соціал-демократи внесли певні, адекватні часові, нюанси. Новий міністр закордонних справ Йошка Фішер заявив, що його партія проповідує принципи "реальполітік". А бундесканцлер Шрьодер дав зрозуміти, що буде обережнішим, аніж його попередник, у наданні фінансової допомоги країнам, що звільнилися від комунізму і стали на шлях демократії. "Всі кредити, які ми надали Росії, були розтринькані на Лазурному березі, ми повинні надавати кредити Москві тільки за умови, що вони підуть на піднесення промисловості", — заявив він.

Важливими напрямами зовнішньої політики Шрьодера було зміцнення позицій ФРН у Європі, звідси заінтересованість у розширенні ?С і створенні валютного союзу через запровадження європейської валюти — євро. До 2000 р. на підтримку кандидатів у нові члени ЄС Німеччина витратила близько 58 млрд. марок. Економічно сильна Німеччина, яка займає провідне місце у Євросоюзі (щорічний внесок до ЄС становить 22 млрд. марок) як країна з великою часткою експорту у ВВП, проявляє особливий інтерес до розширення ринків збуту, особливо вільних від митних бар'єрів. Тим більше, що після краху комунізму у Східній Європі і розпаду Радянського Союзу, геополітичні позиції Німеччини зміцнилися.

Виважена зовнішня політика німецьких соціал-демократів стала найважливішим позитивом на виборах до бундестагу 22 вересня 2002 р. Бундесканцлером знову став Г. Шрьодер.

Німецько-українські стосунки

Уже 26 грудня 1991 р. Німеччина визнала незалежну Україну, а 17 січня 1992 р. встановила з нею дипломатичні відносини. Важливою формою співпраці обох країн стали консультації на найвищому рівні, в яких широку участь беруть також міністерства. Коло питань — економіка, політика, європейська безпека тощо.

У 90-х роках поступово, але неухильно розвивалися німецько-українські стосунки, договірно-правову базу яких складають на сьогодні близько п'ятдесяти різних договорів і домовленостей. Існування незалежної і сильної України для демократичної Німеччини, яка повною мірою пізнала на собі тиск тоталітарної комуністичної системи, є головною гарантією від небезпеки відтворення нової наддержави на сході Європи. Для незалежної України Німеччина — серйозна опора в розбудові ринкової економіки і демократії, країна, без підтримки якої неможливе, по суті, входження України до європейських структур. Основою зміцнення взаємних стосунків є співпраця у багатьох сферах суспільного життя. Так, станом на 1998 р. німецькими фірмами інвестовано в українську економіку близько 3 млрд. марок. В Україні функціонують понад 180 офісів німецьких фірм і 560 українсько-німецьких спільних підприємств, що в цілому не відповідає реальним можливостям обох країн. Необхідною умовою зміни ситуації є створення інвестиційного клімату,

від чого виграють обидві країни. Про перешкоди на шляху інвестицій і торгівлі йшлося на шостому засіданні німецько-української ради з питань співробітництва, що відбулося наприкінці липня 2001 р. в Одесі. Близько 50 німецьких підприємців обговорювали зі своїми українськими партнерами питання економічної співпраці в галузі енергетики, вуглевидобутку, будівництва, туризму тощо.

Об'єктом значних німецьких інвестицій є аграрно-промисловий комплекс України. Про це свідчить, зокрема, виробництво нових тракторів на Харківському тракторному заводі, на які ставляться німецькі двигуни "Дойтц".