США — правова держава з президентською формою правління. Класичний зразок взаємодії та незалежного існування на користь суспільства трьох основних підрозділів, що складають саму державну систему: судової, законодавчої та виконавчої гілок влади.
Вища судова інстанція — Верховний суд — складається з 9 суддів, які призначаються президентом "за порадою та згодою" сенату і залишаються ними, "поки ведуть себе бездоганно", довічно. Зміщення можливе тільки в порядку імпічменту. Судді незалежні. Керуються тільки законами і діють виключно в їх рамках.
Законодавчу гілку влади представляє конгрес, який складається з двох палат: сенату та палати представників. Кількість членів палати представників зафіксована в 1912 р. і становить 435 чоловік. Кожен член палати представляє 500 тис. виборців. Члени палати обираються строком на два роки. Сенат — 100 членів (по два сенатори від кожного штату). Обираються на шестирічний термін. Сенат кожні два роки обновлюється на 1/3.
Конституційні повноваження конгресу дуже широкі. Серед них найважливішими є прерогативи у фінансовій галузі — те, що в США прийнято називати "владою гаманця". Конгрес встановлює єдині для всієї території країни податки, мита, податні та акцизні збори, затверджує державний бюджет та виділяє кошти на всі без винятку державні акції, позичає гроші в кредит і виплачує борги від імені США, регулює зовнішню торгівлю і торгівлю між штатами тощо. "Влада гаманця" дає могутні важелі впливу на економіку і внутрішню політику країни, є потенційно важливим засобом формування зовнішньої та військової політики, здійснює контроль за діяльністю урядових установ та відомств тощо.
Виконавча влада — президент та структури управління. Президент обирається за складною схемою строком на чотири роки. Вибори — непрямі. Американські громадяни вдень виборів голосують не за президента, а за членів колегії вибірників. Кандидати у члени колегії вибірників висуваються єдиним списком комітетами політичних партій кожного з 50 штатів і округу Колумбія до дня президентських виборів. Комітет кожної партії у своєму штаті може висувати таку кількість вибірників, яка дорівнюватиме кількості сенаторів і членів палати представників, обраних від даного штату. Всього до складу колегії входять 538 вибірників. Учасниками колегії не можуть бути члени конгресу або особи, котрі перебувають на державній службі. Американські виборці, таким чином, голосують за членів колегії вибірників від тієї чи іншої політичної партії. Громадяни США цілком задоволені існуючою системою влади, управління та правосуддя. Вони переконані, що держава має стояти на сторожі конституції, законів і принципів свободи, створювати оптимальні умови для реалізації можливостей громадянина.
Варто зауважити, що політична система США позбавляє можливості прихильників крайніх поглядів займати ключові посади в уряді. Будь-який міністр має бути прийнятним для суспільства в цілому, інакше він не може розраховувати на підтримку конгресу. Публічний скандал майже автоматично призводить до негайної відставки високопоставленого чиновника, а порушення закону нерідко закінчується тюремним ув'язненням для впливової особи. Державний діяч не може стояти над законом — саме в цьому суть судового розгляду.
США — класична країна двопартійної системи. Однак обидві політичні партії — Демократична і Республіканська, — з погляду організаційної структури, мало схожі на своїх європейських побратимів. Вони не мають членства в загальному розумінні. Ніхто не платить членських внесків, відсутні членські квитки. Єдине, чим займаються партії, — це вироблення виборчої програми і організація передвиборної кампанії.
США — федеративна держава. Кожен з 50-ти штатів має свої конституцію і законодавчі органи (легіслатури). Виконавча влада належить губернаторові. Він забезпечує виконання законів і здійснює контроль за діяльністю адміністративного апарату.
Наприкінці Другої світової війни
Альтернативи повоєнного розвитку
Загострення політичної боротьби. Поворот у внутрішній політиці
Становище угорців у сусідніх країнах. Паризька мирна конференція
Становлення однопартійної тоталітарної держави
Реформаторські потуги імре Надя
Народне повстання й перервана революція 1956 р.
Придушення народного повстання радянськими військами
Угорщина за "ери Кадара"