Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - СТРАЖЕСКО Микола Дмитрович

Український лікар-терапевт

Народився 30 грудня 1876 р. в Одесі. Неабиякі здібності М. Стражеска виявилися ще в роки навчання в Одеській гімназії. У 1899 р. з відзнакою закінчив медичний факультет Київського університету.

Ще в студентські роки почав займатися наукою, працював у терапевтичній клініці, яку очолював професор В. Образцов. Був залишений на кафедрі спеціальної патології і терапії Київського університету, водночас інтерном терапевтичного відділення Київської міської лікарні.

Працюючи під керівництвом видатного клініциста В. Образцова, опанував передові тенденції Київської терапевтичної школи, яка сформувалася під безпосереднім впливом прогресивних ідей вітчизняних клініцистів і фізіологів.

З 1910 р. — професор кафедри діагностики і спеціальної терапії та завідувач відділення Київської міської лікарні. У цей період почалося формування його клінічної школи.

У 1919 р. М. Стражеска обрали професором терапевтичної клініки медичного факультету Одеського університету, де чимало сил він віддав громадській роботі: був консультантом воєнного шпиталю, працював у міській та губернській комісіях охорони здоров’я.

Після повернення у 1922 р. до Києва його було обрано професором Київського медичного інституту. З 1934 р. працював в Інституті клінічної фізіології АН УРСР. У 1936—1941, 1943— 1952 рр. — директор Українського науково-дослідного інституту клінічної медицини.

З 1934 р. — академік АН УРСР, з 1943 р. — академік АН СРСР, з 1944 — АМН СРСР, з 1934 р. — заслужений діяч науки УРСР.

Автор близько 300 праць з проблем клініки та лікування внутрішніх хвороб (діагностика захворювань черевної порожнини, органів кровообігу, опис »гарматного тону» при захворюванні серця). Найважливіші з них: »Атлас клинической гематологии» (1940), »Методи кисневого лікування» (1952), »О показаниях и противопоказаниях к переливанию крови» (1944),

У 1919 р. вперше у світі поставив діагноз »тромбоз вінцевих артерій серця» живій людині. Створив спільно з В. Василенком класифікацію серцевих хвороб, обґрунтував інфекційно-алергічну природу ревматизму, виявив зв’язок між сепсисом, ендокардитом та ревматизмом, досліджував шок, туберкульоз, геріатрію, клініку ревматизму.

Помер 27 червня 1952 р. в Києві.