Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - КРУШЕЛЬНИЦЬКА Соломія Амвросіївна

Українська співачка, педагог

Народилася 23 вересня 1872 р. в с. Білявинці (нині Тернопільської області) у родині священика. З дитинства співала в сільському хорі, потім у Тернопільському хорі об’єднання »Українська бесіда». В 1893 р. закінчила Львівську консерваторію (клас співу проф. В. Висоцького) і вступила до трупи Львівського оперного театру, дебютувала партією Леонори (опера »Фаворитка» Г. Доніцетті). Того самого року виїхала до Мілану, де вдосконалювала вокальну освіту у проф. Ф. Креспі (опанувала школу бельканто). Особливо прихильно ставилася до оперної творчості Р. Вагнера, яку вивчала у Відні. Виступала в багатьох оперних театрах світу: у 1898—1902 рр. — у Варшаві (кожного року приїздила до Петербурга), з 1902 р. з великим успіхом гастролювала у Парижі (»Гранд-Опера», 1902), Неаполі (1903, 1904), Каїрі (1904), Бреше, Генуї, Мілані (1898, 1904, 1907, 1909, 1915), »Ла Скала» (1906 під керуванням А. Тосканіні) та в інших містах Європи, Америки.

Голос співачки (лірико-драматичне сопрано великого діапазону — близько трьох октав) був феноменальний за силою звучання. Актриса яскравого темпераменту, С. Крушельницька з однаковим успіхом виконувала як драматичні, так і ліричні партії. В її репертуарі було понад 60 партій, зокрема Тетяна, Ліза (»Євгеній Онєгін», »Пікова дама» П. Чайковського), Чіо-Чіо-сан (з однойменної опери Дж. Пуччіні), Галька (з однойменної опери С. Монюшка), Аїда, Дездемона (»АЗда», »Отелло» Дж. Верді), Рахіль (»Донька кардинала» Ф. Галеві), Джоконда (з однойменної опери А. Понк’єллі), Ельза, Єлизавета (»Тангейзер» Р. Вагнера), Соломея, Електра (з однойменних опер Р. Штрауса) та ін. На зламі століть світова критика порівнювала виконавство Крушельницької з мистецтвом Ф. Шаля піна, Е. Карузо, М. Батістіні. Виступала в Канаді, Німеччині. У середині 20-х років залишила сцену, присвятивши себе камерному виконавству, багато гастролювала. С. Крушельницька була чудовим інтерпретатором творів К. Монтеверді, К. Глюка, В. А. Моцарта, М. Мусоргського. Обов’язковими в її концертних програмах були українські народні пісні та твори українських композиторів: С. Людкевича, Д. Січинського, а також М. Лисенка, з яким співачку поєднувала творча дружба (композитор присвятив їй кілька романсів, які вона часто виконувала). Після смерті чоловіка, італійського адвоката Роччоніт, вона у 1939 р. повернулася до Львова, брала активну участь у музичному житті міста, викладала у Львівській консерваторії (1945—1952, з 1946 — професор). Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1951). Померла 16 листопада 1952 р. у Львові.