Банківський нагляд - Васюренко O.B. - Організаційне та функціональне забезпечення ризик-менеджменту в банках.

Діяльність з управління ризиками здійснюється через організаційну структуру, яка підлягає періодичному уточненню та вдосконаленню, враховуючи зміни ситуації та середовища.

Організаційну структуру визначають культура організації, розмір і складність відповідних бізнес-операцій, види ризику, що приймаються, та суттєвість можливих негативних наслідків. Таким чином, у різних банках практична реалізація методів управління ризиками може відрізнятися.

Процес ризик-менеджменту в банку має охоплювати всі структурні рівні — від управлінського (спостережної ради та правління) до рівня, на якому безпосередньо приймаються та генеруються ризики.

До процесу ризик-менеджменту мають залучатися такі функціональні та структурні підрозділи банку: спостережна рада, правління банку, підрозділ із ризик-менеджменту, бек-офіси, фронт-офіси (рис. 4.20).

Рис. 4.20. Організаційне та функціональне забезпечення ризик-менеджменту в банках

Функції зазначених підрозділів мають бути чітко визначені та задокументовані, а банк має зробити все належне для уникнення конфлікту інтересів між ними.

Виходячи з особливостей побудови організаційної структури, банкам рекомендується:

— створювати на рівні вищих колегіальних органів банку окремі профільні комітети;

— залучати незалежних експертів та інших спеціалістів для побудови систем внутрішнього контролю та оцінки їх адекватності;

— залежно від обраної організаційної структури банку, а також обсягу та рівня складності операцій вирізняти підрозділи та проводити розподіл функцій між ними на рівні територіальних чи інших підрозділів (філій, відділень, департаментів, управлінь тощо).

Водночас кожному банку рекомендується розробити систему внутрішньобанківських нормативних документів щодо ризик-менеджменту, необхідно забезпечити своєчасну актуалізацію внутрішньобанківської нормативної бази у разі зміни вимог законодавчого, регулятивного чи нормативного характеру, організаційної структури банку та зміни рівня толерантності банку до ризику.

Банк має забезпечити доведення внутрішньобанківської нормативної бази до відома всіх відповідальних виконавців, у тому числі через періодичне навчання та підвищення кваліфікації. З метою підвищення ефективності процесу створення внутрішньобанківської нормативної бази банку рекомендується залучати членів спостережної ради до ключових етапів створення регламентних документів банку, які мають затверджуватися на рівні спостережної ради.

Рекомендовано, щоб у внутрішньобанківських нормативних документах банків відображалися: місія; цілі, завдання та стратегія роботи банку щодо управління ризиками; концепції управління ризиками в банку; політики щодо управління окремими категоріями ризиків та бізнес-плани їх впровадження; регламентні документи колегіальних органів, функціональних і територіальних підрозділів, посадові інструкції, ліміти та повноваження. Рекомендується, щоб місія банку розроблялася спостережною радою і затверджувалася загальними зборами акціонерів.

Цілі, завдання та стратегію роботи банку щодо управління ризиками доцільно затверджувати рішенням спостережної ради банку.

Рекомендується, щоб концепція управління ризиками банку також затверджувалась рішенням спостережної ради та вміщувала такі аспекти: мета і основні завдання концепції; межі застосування концепції; сутність процесу управління ризиками; карта та визначення основних категорій ризиків; визначення основних принципів управління ризиками; визначення рівня толерантності банку до ризиків; перелік обов'язкових політик банку щодо управління основними категоріями ризиків; організаційна структура, делегування повноважень та прийняття рішень у процесі управління ризиками; встановлення єдиних принципів ідентифікації і оцінки ризиків банку; встановлення ефективної системи підтримання прийняття управлінських рішень з урахуванням рівня ризиків, з якими працює банк; передбачення вимоги щодо дотримання встановлених політик, процедур і регламентів під час проведення банківських операцій; забезпечення життєздатності банку в кризових ситуаціях (у разі системної кризи або стану, близького до системної кризи).

У бізнес-планах, політиках, положеннях та процедурах рекомендовано зазначати реальні шляхи досягнення встановлених цілей і виконання передбачених процесів. Основною вимогою до цих документів є їх узгодженість між собою та стратегічними документами банку. Також рекомендується, щоб політики управління основними категоріями ризиків затверджувалися спостережною радою або правлінням банку та мали таку структуру викладення: загальні положення та визначення ключових термінів; цілі документа; межі застосування політики; карта ризиків (у цьому розділі доцільно навести перелік і визначення ризиків, на які поширюється політика); положення політики (у цьому розділі доцільно визначити принципи управління ризиками, розподіл повноважень і взаємодію між учасниками процесу управління ризиками, структуру лімітів, моделі оцінки і прогнозування ризиків тощо); звітність (розділ має містити ключові елементи процесу підготовки і подання звітності, форми звітності слід навести в додатках); системи інформаційної підтримки (розділ має визначати системи інформаційних технологій для ризик-менеджменту й основні вимоги щодо розроблення нових систем); супровід політики (у цьому розділі можна зазначити перелік підрозділів, які мають супроводжувати політику і системи інформаційної підтримки); заключні положення (у цьому розділі можна навести строки перегляду політики і визначений регламент унесення змін); додатки (у додатках мають бути представлені інформація щодо методик, регламентів, інструкцій, техніка оцінки ризиків, теоретичного обґрунтування моделей, процедури перевірки адекватності моделей, приклади звітів тощо).

Регламентні документи колегіальних органів, функціональних і територіальних підрозділів, посадові інструкції, ліміти та повноваження розробляються і доводяться до відома для виконання відповідно до практики корпоративного управління в банку і забезпечують здійснення банківських операцій.

Спостережна рада банку обирається з учасників банку або їх представників, які мають бездоганну ділову репутацію. Рекомендується, щоб мінімальна кількість членів ради становила 5 осіб. Кількість членів спостережної ради має відповідати розмірам та потребам банку. Члени спостережної ради банку повинні:

— розуміти значні ризики, на які банк наражається, та які можуть надалі виникнути в діяльності банку;

— розуміти потреби банку в капіталі;

— аналізувати хід виконання планів щодо операційної та фінансової діяльності банку і вимагати від виконавчих органів пояснення розходжень між запланованими і фактичними рівнями показників діяльності банку;

— використовувати власне судження під час здійснення загального нагляду за операціями банку, діяти незалежно від правління в інтересах власників банку та стабільної і довготривалої роботи банку;

— оцінювати на регулярній основі ефективність і обережність дій правління щодо управління операціями банку і ризиками, на які наражається банк.

Рекомендується також, щоб принаймні один член спостережної ради мав досвід роботи в банківській сфері на керівних посадах або в іншій сфері, пов'язаній з банківською.

Залежно від рівня складності та обсягів операцій банку, а також ризиків, на які наражається банк, та які надалі можуть виникнути в діяльності банку, спостережна рада може прийняти рішення про формування з членів спостережної ради Комітету з ризик-менеджменту.

Спостережна рада банку відповідно до своїх функцій та загальновизнаних принципів корпоративного управління має визначати основні засади організаційної структури банку. З цією метою спостережна рада має:

— визначати основні засади організаційної структури банку, у тому числі кількість, обов'язки і повноваження комітетів спостережної ради і правління, а також порядок їх підпорядкування та підзвітність;

— забезпечувати в організаційній структурі банку відокремлення системи управління ризиками від системи внутрішнього нагляду (внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту);

— забезпечувати наявність необхідних заходів адміністративного та іншого контролю, які гарантували б виконання підрозділами ризик-менеджменту і внутрішнього нагляду (внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту) своїх завдань неупереджено та незалежно один від одного.

З метою дотримання принципів корпоративного управління та забезпечення стабільної роботи банку спостережна рада банку має додатково здійснювати такі заходи:

— погоджувати основні засади організаційної структури банку;

— погоджувати призначення та звільнення керівників окремих найважливіших виконавчих, функціональних або територіальних підрозділів банку;

— планувати наступництво керівників (забезпечувати наявність кадрового резерву щодо керівників) банку;

— на регулярній основі проводити оптимізацію організаційної структури банку стосовно систем ризик-менеджменту та внутрішнього контролю на підставі рекомендацій внутрішнього та зовнішнього аудиту, служби банківського нагляду Національного банку.

Спостережна рада банку як орган банку, який представляє інтереси його власників, несе відповідальність за визначення стратегії роботи банку в цілому. Для виконання цього завдання спостережна рада має:

— визначати місію, цілі та завдання банку;

— визначати і затверджувати стратегію діяльності банку і його бізнес-плани, здійснювати періодичну (як мінімум щорічну) оцінку адекватності стратегії діяльності банку напрямам і темпам його розвитку та вносити необхідні зміни і корективи;

— чітко визначати стратегію банку в частині ризик-менеджменту;

— брати участь у розробленні та затвердженні політики управління капіталом з урахуванням значних операцій банку, у тому числі положення щодо кількості та якості капіталу, необхідного для забезпечення поточних і запланованих операцій банку, а також періодично (принаймні раз на рік) переглядати її;

— брати участь у розробленні та затвердженні необхідних стратегій і положень щодо контролю діяльності банку та періодично (як мінімум щорічно) розглядати результати їх впровадження і вживати заходів щодо створення і підтримання ефективної системи внутрішнього нагляду (внутрішнього аудиту та внутрішнього контролю) і системи управління ризиками відповідно до організаційної структури та цілей діяльності банку.

З метою оптимізації процесів банку та забезпечення їх стабільності спостережній раді доцільно додатково вживати таких заходів щодо забезпечення визначення стратегії роботи банку:

— забезпечити, щоб усі політики, положення та інші регламентні документи банку, які визначають його "апетит до ризику", були виваженими, обережними та відповідали поточній ситуації в банку та в економіці;

— забезпечити частіший перегляд регламентних документів та актуалізацію у разі потреби для їх адекватності поточній та очікуваній діяльності банку, його економічному оточенню, ресурсам і досягнутим результатам;

— передбачити в регламентних документах банку щодо ризиків чіткий взаємозв'язок між рівнем ризику, на який готовий іти банк, та мінімальним рівнем потрібної дохідності, а також між рівнем ризику банку та рівнем його капіталу (процедури алокації капіталу);

— здійснювати регулярні заходи щодо отримання підтвердження наявності в банку безперервного, адекватного та ефективного процесу управління ризиками та капіталом.

Спостережна рада банку має дбати про відсутність у банку конфлікту інтересів, який може зашкодити його надійній роботі та подальшому існуванню. Для цього спостережна рада, як мінімум повинна:

— забезпечити уникнення будь-якого конфлікту (а також його видимості) між приватними інтересами керівників і працівників банку та комерційними інтересами банку або конфлікту між іншими посадами, які можуть обіймати члени спостережної ради і правління та комерційними інтересами банку;

— установити норми діяльності та етичної поведінки для членів спостережної ради, правління і персоналу банку, а також отримувати на регулярній основі достатні підтвердження дотримання цих норм.

Оскільки настання конфлікту інтересів є серйозним порушенням системи внутрішнього контролю, що може поставити під загрозу не тільки ефективність роботи банку, а й його існування взагалі, рекомендується:

— запровадити вимоги до працівників банку, у тому числі керівників, щодо самостійного повідомлення про наявність конфлікту інтересів;

— включати питання виявлення конфлікту інтересів до програми перевірок службою внутрішнього аудиту;

— направляти звіти про результати виявлення конфлікту інтересів до спостережної ради з метою вжиття заходів щодо їх уникнення.

У разі створення комітету з ризик-менеджменту спостережної ради доцільно покладати на цей комітет зазначені нижче завдання та функції. До складу комітету мають входити принаймні три члени спостережної ради. Його обов'язки мають визначатися спостережною радою. Члени комітету з ризик-менеджменту повинні:

— мати достатнє розуміння процесів ризик-менеджменту, у тому числі методів та прийомів виявлення і кількісної оцінки ризиків;

— розуміти всі ризики, на які банк наражається або які можуть з'явитися у діяльності банку надалі;

— передбачати і планувати потреби банку у капіталі, виходячи з його поточного та очікуваного профілю ризиків.

Також комітет з ризик-менеджменту має:

— проводити регулярні наради з метою загального спрямування процесу управління ризиками, у тому числі із заслуховуванням рекомендацій внутрішніх та зовнішніх аудиторів, а також наглядових органів у частині вдосконалення цього процесу;

— принаймні щоквартально звітувати перед спостережною радою та мати повноваження у разі потреби скликати позачергове засідання спостережної ради;

— готувати проект рішення спостережної ради щодо організаційної структури банку в частині: визначати підрозділи, задіяні в процесі ризик-менеджменту; забезпечувати незалежність функцій ризик-менеджменту від функцій внутрішнього нагляду (внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту); контролювати підготовку внутрішньобанківської нормативної бази щодо ризик-менеджменту; готувати проект рішення спостережної ради щодо визначення стратегії банку в частині ризик-менеджменту; здійснювати контроль за уникненням конфлікту інтересів у банку; вимагати від правління банку вжиття заходів щодо реалізації отриманих рекомендацій стосовно покращання ризик-менеджменту та систем внутрішнього нагляду, а також контролювати хід їх виконання. До функцій комітету рекомендується включити такі:

— забезпечення отримання інформації щодо: рішень правління, профільних комітетів банку; ризикової позиції банку в усіх визначених сферах ризику; результатів моделювання, стрес-тестування, бек-тестування, а також відповідних висновків; співвідношення ризику — винагороди для всіх продуктів, послуг;

— розгляд усіх звітів, підготовлених підрозділом з ризик-менеджменту, підрозділом внутрішнього аудиту, зовнішніми аудиторами та органами банківського нагляду;

— щоквартальне звітування перед повним складом спостережної ради про діяльність за попередні три місяці; стан ризикової позиції банку за продуктами, послугами; факти недотримання положень та встановлених лімітів, а також надання рекомендацій та вжиття заходів щодо удосконалення процесу управління ризиками банку;

— заслуховування звітів правління банку з питань, що стосуються ризик-менеджменту.

Правління банку як виконавчий орган банку, що підзвітний спостережній раді банку, має взаємодіяти зі спостережною радою з питань ризик-менеджменту, виходячи із загальноприйнятих принципів корпоративного управління та ієрархії процесів управління ризиками. Така взаємодія має складатися як мінімум із двох частин — звітування та надання рекомендацій.

У частині звітування перед спостережною радою (або комітетом) правління банку повинне:

— визначати суттєвість наявних ризиків та ризиків, які можуть виникнути у перспективі;

— подавати своєчасні, змістовні, точні і повні звіти щодо реалізації стратегії діяльності банку і його бізнес-планів, щодо фактичних операційних та фінансових результатів банку порівняно з прогнозними;

— подавати своєчасні, змістовні, точні і повні звіти щодо управління значними ризиками і щодо процедур та засобів контролю за управлінням цими ризиками;

— інформувати про будь-які виявлені факти конфлікту інтересів.

У частині надання рекомендацій спостережній раді (або комітету) правлінню рекомендовано: розробляти і подавати на розгляд і затвердження проекти завдань, стратегії діяльності і бізнес-планів банку, а також зміни до них. При розробленні цих документів доцільно враховувати економічне оточення банку, його фінансовий стан і ризики, на які він наражається або наражатиметься під час проведення поточних і запланованих операцій.

Додатково правлінню банку рекомендується:

— принаймні один раз на рік переглядати завдання, стратегію діяльності та бізнес-планів банку з метою визначення їх відповідності поточним реаліям, а також надавати рекомендації спостережній раді щодо внесення необхідних змін до цих документів;

— звітувати перед спостережною радою (або комітетом) за всіма ризиками, на які наражається банк або які можуть з'явитися у його діяльності надалі, у тому числі в розрізі нових продуктів та послуг, нових сегментів ринку чи напрямів діяльності;

— у разі потреби надавати спостережній раді консультації та роз'яснення щодо процесів і методів управління ризиками;

— здійснювати процес звітування у формі офіційних зустрічей або нарад із залученням всіх членів спостережної ради.

Правління банку є виконавчим органом банку, який несе відповідальність за безпосередню організацію та реалізацію процесу ризик-менеджменту в банку, тобто за забезпечення виявлення (ідентифікації), оцінки, контролю та моніторингу ризиків, ураховуючи взаємний вплив ризиків. Для реалізації цього завдання правління банку має:

— розуміти всі без виключення ризики, з якими банк працює або планує працювати, а також взаємний вплив різних ризиків;

— забезпечити розроблення та відображення у внутрішньобанківських нормативних документах власне бачення класифікації ризиків та їх визначень (карту ризику) і періодично (не рідше одного разу на рік) здійснювати перегляд цих документів з метою їх актуалізації;

— забезпечити розроблення та затвердити внутрішньобанківські нормативні документи щодо управління окремими ризиками (як мінімум всіма значними для цього банку), у тому числі щодо їх прийняття, обмеження, уникнення, страхування та хеджування, а також забезпечити постійну адекватність і ефективність цих документів внесенням до них відповідних змін у відповідь на зміни зовнішніх або внутрішніх факторів;

— забезпечити розроблення та затвердити внутрішньобанківські положення і процедури щодо кількісної та якісної оцінки ризиків; забезпечити здійснення періодичного перегляду (не рідше одного разу на рік) цих процедур та положень з метою їх актуалізації та врахування останніх методичних та програмних розроблень у практиці ризик-менеджменту;

— устанавлювати і застосовувати належні й ефективні процедури і засоби контролю за процесом управління ризиками, забезпечувати здійснення моніторингу дотримання цих процедур і засобів контролю, а також їх постійну адекватність та ефективність шляхом перегляду та внесення потрібних змін;

— забезпечити розроблення та доведення до відома відповідних працівників банку планів на випадок кризових обставин з метою поінформування їх про можливі додаткові обов'язки та порядок дій у кризових ситуаціях.

Виходячи з кращої світової та вітчизняної практики організації процесу ризик-менеджменту, додатково рекомендується:

— залучати до процесу розроблення внутрішньобанківської нормативної бази щодо управління ризиками та розроблення методик кількісної та якісної оцінки відповідних висококваліфікованих працівників підрозділу з ризик-менеджменту, а також зовнішніх експертів;

— залучати до процесу розроблення процедур та заходів контролю і моніторингу процесу управління ризиками консультантів, висококваліфікованих працівників підрозділу внутрішнього аудиту банку, а також зовнішніх експертів;

— сформувати план на випадок кризових обставин у формі збірника рекомендацій та забезпечити наявність цього збірника у відповідних працівників банку, у тому числі своєчасну заміну старих його варіантів на нові;

— забезпечити постійне підвищення кваліфікації керівного складу та працівників банку щодо ризик-менеджменту.

Одним із найголовніших завдань правління банку є формування тактики роботи щодо ризик-менеджменту в світлі затверджених місії, цілей та завдань банку, а також його стратегії поводження з різноманітними ризиками. Під час виконання цього завдання правлінню рекомендовано:

— контролювати роботу підрозділу з ризик-менеджменту, а також бути обізнаним у справах колегіальних органів банку, які у той чи інший спосіб залучені до процесу прийняття чи управління ризиками (наприклад, кредитного комітету, комітету з управління активами та пасивами тощо);

— у межах вимог законодавства, нормативно-правових актів та внутрішньобанківських нормативних документів самого банку здійснювати планування діяльності банку і контролювати досягнення запланованих показників його діяльності;

— аналізувати на сукупній основі ризики, з якими банк працює або планує працювати, у розрізі окремих контрагентів, груп контрагентів, галузей (видів діяльності) та географічних регіонів тощо.

У процесі ризик-менеджменту правління банку може делегувати частину своїх функцій, повноважень створюваним ним профільним комітетам (комітету з управління активами та пасивами, кредитному комітету, тарифному комітету тощо).

Оскільки ефективність роботи банку щодо виконання стратегічних завдань більшою мірою залежить від того, наскільки вдалою буде обрана тактика реалізації цих завдань, а також як повно ця тактика враховує всі фактори впливу і наскільки добре вона буде доведена до відома виконавців, банкам рекомендується:

— забезпечити входження членів правління банку в усі профільні комітети, залучені до прийняття ризику чи контролю за ним. Участь членів правління в роботі цих органів має бути активною і спрямованою на забезпечення виконання встановлених цілей та стратегічних завдань банку. Члени правління мають регулярно звітувати перед повним складом правління, а за потреби — перед спостережною радою щодо роботи колегіальних виконавчих органів банку;

— під час виявлення (ідентифікації) ризиків, з якими працює або планує працювати банк, враховувати ризики, що виявляються як у банку, так і в його дочірніх структурах або інших установах, що входять до складу консолідованої банківської групи та можуть чинити негативний вплив на банк. Потрібно також здійснювати комплексну кількісну оцінку таких ризиків, у тому числі із застосуванням сценаріїв та припущень.

Підрозділ банку з ризик-менеджменту — це структурний підрозділ банку, у якому зосереджені функції управління ризиками конкретного банку.

Основною вимогою до цього підрозділу є його повна незалежність (структурна та фінансова) від підрозділів банку, що безпосередньо приймають ризики (фронт-офісів), та підрозділів, які реєструють факт прийняття ризику і контролюють його величину (бек-офісів).

Крім того, керівнику підрозділу з ризик-менеджменту бажано мати достатньо високий статус у банку для забезпечення його незалежності від керівників інших операційних чи функціональних підрозділів.

Рекомендується, щоб керівник підрозділу з ризик-менеджменту був членом правління банку, а також його профільних комітетів та мав право вето на рішення цих комітетів, якщо вони можуть спричинити здійснення ризикових операцій, що становитимуть загрозу інтересам вкладників, інших кредиторів банку та його власників або завдадуть шкоди належному веденню банківської діяльності.

Підрозділ з ризик-менеджменту бажано підпорядковувати безпосередньо голові правління (керівнику вищого виконавчого органу банку).

Украй важливими є забезпечення уникнення будь-якого конфлікту інтересів між підрозділом з ризик-менеджменту та іншими підрозділами банку (фронт- та бек-офісами), а також комплектація цього підрозділу висококваліфікованими кадрами. З цією метою банкам наполегливо рекомендується:

— у процесі фінансового планування виділяти в бюджеті (кошторисі) банку витрати на утримання та забезпечення підрозділу з ризик-менеджменту окремо від витрат на утримання та забезпечення інших підрозділів банку;

— установити такий механізм оплати праці працівників підрозділу з ризик-менеджменту, який не мав би жодної залежності від рівня ризику, що бере на себе банк, або у будь-який інший спосіб не стимулював би порушення його незалежності;

— забезпечувати постійне підвищення кваліфікації працівників підрозділу.

Підрозділ з ризик-менеджменту є окремим структурним підрозділом банку і може мати будь-яку назву: департамент, управління, відділ тощо. Виходячи з принципу превалювання сутності над формою, він оцінюється не за назвою, а за функціями. До функцій підрозділу з ризик-менеджменту належать такі:

— забезпечення проведення кількісної та якісної оцінки або формалізованого аналізу на основі визначених показників тих ризиків, на які наражається банк або які можуть надалі з'явитися в його діяльності;

— розроблення та подання на затвердження правління банку методик оцінки ризиків. Ці методики мають забезпечувати можливість зіставлення різних ризиків, а також величини одного ризику в часі;

— розроблення інфраструктури для отримання даних від інших систем, створення системи для автоматизованого ведення та оброблення бази даних щодо ризиків, а також для забезпечення безперервного моніторингу й оцінки різних ризиків;

— розроблення та актуалізація засобів аналізу ризиків і методик для нових та діючих моделей, у тому числі їх бек-тестування;

— накопичення спостережень (історичних даних) для порівняльного аналізу; здійснення моніторингу даних щодо позицій, та цін, ризикових позицій;

— ідентифікація і моніторинг порушення лімітів;

— аналіз можливих сценаріїв;

- підготовка загального опису ризикових позицій і звітування щодо них правлінню (або за потреби спостережній раді банку або її комітету);

— забезпечення координації з іншими підрозділами і сферами діяльності банку;

— на основі проведеного аналізу величини ризиків банку та всіх факторів, які можуть призводити до її зниження (страхування, хеджування тощо), а також рівня розвитку систем управління конкретними ризиками, надання рекомендацій на розгляд правління щодо подальшої тактики роботи з цими ризиками, у тому числі за допомогою встановлення лімітів та інших обмежень, до заборони проведення операції;

— надання рекомендацій спостережній раді і правлінню щодо потрібних вимог до капіталу з метою покриття неочікуваних збитків і збитків, пов'язаних з ризиками, виявленими (ідентифікованими) і виміряними кількісно з використанням методики найгіршого сценарію;

— надання допомоги спостережній раді і правлінню у розробленні і впровадженні політик, положень і процедур з управління ризиками.

Під час виконання покладених на підрозділ з ризик-менеджменту функцій, рекомендується:

— надавати керівним органам банку рекомендації щодо використання капіталу банку, розподілу (алокації) капіталу між структурними підрозділами та розподілу капіталу за видами ризиків (наприклад, кредитним, ринковим, операційним тощо);

— використовувати адекватні методи та прийоми кількісної та якісної оцінки ризиків;

— здійснювати функції ведення нормативної бази документів щодо положень з ризик-менеджменту і забезпечувати доступ до них для відповідного персоналу.

Служба внутрішнього аудиту — це орган оперативного контролю спостережної ради, який здійснює нагляд за дотриманням системи внутрішнього контролю в банку, а також надає висновки щодо її достатності та ефективності.

Згідно з вимогами законодавства України та найкращої світової практики корпоративного управління, служба внутрішнього аудиту підпорядковується спостережній раді банку (або аудиторському комітету спостережної ради) та не допускає будь-якого втручання у свою роботу з боку виконавчого органу банку та профільних комітетів, створених правлінням банку.

Служба внутрішнього аудиту не бере безпосередньої участі в процесі ризик-менеджменту, її роль полягає в оцінці адекватності систем управління ризиками потребам банку; найголовнішим є забезпечення її незалежності від будь-яких інших виконавчих органів, які залучені до процесу ризик-менеджменту.

Служба внутрішнього аудиту має підтримувати тісні відносини із зовнішніми аудиторами банку та службою банківського нагляду з метою забезпечення своєчасного виявлення та усунення можливих проблем або недоліків у процесі ризик-менеджменту банку. Служба внутрішнього аудиту банку повинна:

— здійснювати аудит процесів та процедур банку з ризик-менеджменту аналогічно аудиту будь-якої іншої функції банку. У цьому разі аудиторську діяльність слід здійснювати відповідно до стандартів внутрішнього аудиту;

— оцінювати достатність та ефективність систем внутрішнього контролю банку в частині ризик-менеджменту та вносити рекомендації спостережній раді та правлінню щодо їх удосконалення;

— оцінювати результативність і ефективність операцій, достовірність, повноту і своєчасність фінансової та управлінської інформації, а також відповідність діяльності банку чинному законодавству і нормативно-правовим актам України.

Виходячи зі специфіки діяльності банку з управління ризиками та необхідності наявності глибоких професійних знань у сфері ризик-менеджменту для її оцінки банкам рекомендується в разі потреби розглядати можливість здійснення внутрішнього аудиту ризик-менеджменту із залученням третіх осіб (тобто на умовах аутсорсингу).