Філософія родознавства - Черепанова С.О. - 5.2. Методи дослідження Родоводу

Актуальність дослідження родоводу зумовлена потребами духовного діалогу поколінь, ґрунтовного пізнання національного культурно-історичного процесу як складової частини буття людства. Функціонування національної культури на рівні родинного середовища, де відбувається безпосереднє спілкування поколінь, має глибоке світоглядно-ціннісне, пізнавальне і виховне значення.

Вислів "вести рід (початок) від кого, з кого" тлумачиться у значенні "бути нащадком кого-небудь, походити від когось" (Фразеологічний словник української мови, 1991, кн. 1, с. 76).

Ступінь походження від загального предка засвідчує поняття "генеалогічне покоління" (діди—сини—внуки). Згадаймо проникливі слова Ліни Костенко:

І засміялась провесінь: — Пора!

За Чорним Шляхом, за Великим Лугом —

Дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра —

Усі ідуть за часом, як за плугом.

Досліджуючи родовід, необхідно пам'ятати, що генеалогія формується за чоловічою лінією (зберігається прізвище). За В.Далем, генеалогія — "наука родословна, родословіє"; "рахунок або розпис родового походження" (Даль, т. 1,1978, с. 348; 1980, т. 4, с. 10).

Давні традиції шанування предків має Китай. Гідним для родини вважається відтворення свого роду до 30—40 поколінь. У сім'ї традиційно наслідуються ремесла, зокрема ткацтво, вишивка по шовку, вишивка сріблом, оздоблення одягу; використовуються орнаментальні візерунки, мотиви тварин, риб, птахів, драконів та ін. У країні створюється генний банк малих етнічних груп і національних меншин.

В арабському світі звичай кривавої помсти зобов'язує переслідувати рід кривдника до п'яти поколінь.

Поняття "метод".

Осмислення буття роду зумовлюють певні методи. У філософському розумінні метод (грец. methodos — шлях дослідження або пізнання, теорія, вчення) — це спосіб побудови й обґрунтування системи філософського знання; сукупність прийомів практичного і теоретичного освоєння дійсності. За поширеною класифікацією, методи поділяються на філософські та спеціально-наукові. Філософські методи дослідження — універсальні, вони опосередковуються іншими методами, які конкретизують пізнання певного напряму науки (предмета). Наприклад, історизм як універсальний метод розробляється філософією і своєрідно відбивається в різних науках, у тому числі генеалогії. До універсальних методів належать також спостереження, бесіда, анкетування тощо. Загальнонаукове значення для генеалогічних досліджень мають такі методи: порівняння, аналіз і синтез, ідеалізація, узагальнення.

Метод пов'язаний з методологією (від метод і грец. logos — слово, поняття, знання), яка становить систему принципів і способів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності, а також вчення про цю систему. З розвитком виробництва, техніки, мистецтва, науки і культури методологія постає предметом спеціальної теоретичної рефлексії (пізньолат. reflexes— обернення назад), формою якої є передусім філософське осмислення принципів організації і регуляції пізнавальної діяльності, виділення у ній умов, структури і змісту знання та шляхів, що ведуть до істини. Так, Геракліт "багатознання" протиставляв розуму як способу пізнання діалектики світобудови — всезагального логосу, відмінного від численних ненадійних знань, отримуваних через "гадки", легенди та ін.

Проблеми методу і методології розробляли Сократ, Платон, Аристотель. За Сократом, першочергове значення має діалектична природа мислення, спільний пошук істини у процесі зіставлення різних уявлень, понять, їх порівняння. Цікаво, що вчення про перехід від непевних уявлень до виразних загальних понять Сократ розглядав як метод удосконалення мистецтва жити.