Товарорух в логістичній системі може бути організований або із використанням власного складу, або з використанням складу загального користування. Вирішення проблеми вибору між цими двома варіантами належить до типової логістичної проблеми: "купити чи зробити". Ключовий чинник вибору між вказаними варіантами або їх комбінаціями - об'єм складського товарообігу. Перевага власному складу віддається при стабільно великому об'ємі складованої продукції і високої оборотності. На власних складах краще підтримуються умови зберігання і контролю за продукцією, вищою є якість послуг, що надаються клієнтові і гнучкість постачань.
Склади загального користування доцільно орендувати при низьких об'ємах товарообігу або при зберіганні товару сезонного попиту. У закупівельній і розподільній логістиці (у тих випадках, коли на перше місце виходять вимоги частого постачання дрібними партіями при строгій гарантії її виконання) багато підприємств прагнуть скористатися послугами складів загального користування, які максимально наближені до споживачів. Оренда складів загального користування має наступні переваги:
o не потрібно інвестиції в розвиток складського господарства;
o скорочуються фінансові риски;
o підвищується гнучкість використання складських площ (можливість зміни розміру і терміну їх оренди);
o знижується відповідальність за підтримку раціонального рівня і збереження запасів.
Методика прийняття рішення щодо доцільності використання власного складу чи складу загального користування зображена на рис. 9.1.
Лінією 2 на графіку зображена залежність затрат на зберігання запасів на найманому складі від прогнозованого розміру товарообігу. Залежність затрат на зберігання запасів від розміру товарообігу на власному складі представлена прямою /*з, яка являє собою суму умовно-постійних і умовно-змінних витрат при використанні власного складу (функції Р-і і Р відповідно). Гб - це вантажообіг "байдужості", тобто вантажообіг, при якому витрати на зберігання на власному і найманому складі однакові.
Рис. 9.1 Прийняття рішення про користування послугами найманого складу.
Графік функції Z будується на основі ринкових тарифних ставок за зберігання товарів на найманому складі. її залежність від вантажообігу вираховується за формулою:
де а - добова вартість використання 1 м2 складської площі найманого складу (тариф на послуги);
365 - число днів зберігання вантажу на складі;
Sn - площа складу, яку ми потребуємо.
Питання про використання послуг найманого складу виникає тоді, коли об'єм вантажообігу вищий ніж Гб, наприклад, дорівнює Г1. Рішення приймається на основі співставлення різниці затрат (ΔС) при використанні власного і найманого складу з розміром капітальних вкладень.
4. Визначення кількості складів та розміщення складської мережі
Після вирішення проблеми стосовно використання власного складу чи складу загального користування постає питання щодо проектування системи розподілення - визначення кількості складів а також місця їх розташування. Найбільш поширений метод, який використовується при вирішенні цього завдання - графічний.
Рішення щодо розвитку складської системи необхідно приймати на основі аналізу повної вартості, що означає, врахування всіх економічних змін, які виникають при зміні кількості складів в логістичній системі, зокрема:
1. Залежність величини затрат на транспортування від кількості складів в системі розподілу (функція ƒ, рис. 9.2). Виділяють два види затрат на транспортування - витрати пов'язані з доставкою товарів на розподільчі склади (функція ƒ рис. 9.2) і витрати пов'язані з доставкою товарів до споживачів (функція рис. 9.2). Як видно з вказаного рисунка, при збільшенні кількості складів затрати на доставку товарів на склади - зростають, але при цьому зменшуються затрати на доставку товарів до споживачів. Загалом же, затрати транспортні затрати на доставку товарів зменшуються.
2. Залежність затрат на утримання запасів від кількості складів в системі розподілу (функція ƒ 2, рис. 9.3). Збільшення складів веде за собою скорочення зони обслуговування складів, а, відповідно і розміру запасу на окремому складі. Проте, розмір запасу зростає меншими темпами ніж зменшується зона обслуговування, в результаті сумарний запас і, відповідно, витрати на його утримання зростають.
3. Залежність затрат, пов'язаних з експлуатацією складського господарства від кількості складів в системі розподілення (функція ƒ 3, рис. 9.3). При збільшенні кількості складів затрати, пов'язані з експлуатацією одного складу зменшуються, проте сукупні затрати системи розподілення на утримання всього складського господарства зростають.
4. Залежність затрат, пов'язаних з управлінням розподільчою системою від кількості складів, що входять в неї (функція ƒ 4, рис. 9.3). Загальні затрати на управління складами також збільшуються із збільшенням кількості складів, проте це збільшення із додаванням кожного наступного складу стає меншим.
Рис, 9.2. Залежність затрат на транспортування від кількості складів в системі розподілу
5. Залежність втрат від продажу, які виникають при зменшенні кількості складів, що спричиняє, в свою чергу, віддалення від кінцевих споживачів (функція ƒ 5, рис. 9.3). При віддалені складів від споживача виникають умови, за яких стає важче задовольняти специфічні потреби споживачів, а також самим споживачам стає важче відвідувати склади, що призводить до скорочення обсягів продажу.
Таким чином залежність сукупних затрат на функціонування системи розподілення від кількості складів, що входять в неї (функція Г) отримується шляхом сумування всіх зображених на рис. 9.3 графіків.
В процесі проектування системи розподілу виникає питання не тільки стосовно того скільки складів повинно бути в нашій системі, але й де повинні знаходитися ці склади. Оптимальне розміщення складів - це розміщення їх в тих точках, в яких транспортні витрати на доставку товарів будуть найменшими. При визначенні місця розташування складів враховують;
o відстань до населених пунктів;
o розмір вантажообігу кожного населеного пункту;
o форму території;
o розгалуженість сітки доріг.
Рис. 9.3. Залежність сукупних затрат на функціонування системи розподілу від кількості складів, що входять до неї
Наукою і практикою розроблено багато методів визначення оптимального місця розміщення складу, ось деякі з них:
1. Метод повного перебору. Здійснюється з допомогою ЕОМ, при чому комп'ютер перебирає всі можливі варіанти і знаходить оптимальний відповідно до заданого алгоритму. Недолік - великий об'єм зайвої роботи.
2. Евристичні методи. На основі експертної оцінки відразу відкидаються варіанти з наперед непридатними значеннями і обчислення ЕОМ проводяться тільки з тими варіантами, що залишилися.
3. Метод визначення центру ваги фізичної моделі розподілу. При використанні даного методу вирізається макет району обслуговування у вигляді пластини, потім на даному макеті визначаються координати кожного населеного пункту і до них прикріпляються гирьки з вагою, яка відповідає товарообороту цих населених пунктів. Пізніше визначається центр рівноваги для створеної моделі, координати якого і є координатами розподільчого складу. Даний метод доцільно використовувати при наявності розгалуженої системи сполучення в межах досліджуваної території.
4, Метод пробної точки. Доцільно використовувати при наявності прямокутної конфігурації шляхів сполучення. При цьому ми щоразу ставимо пробну точку між різними точками, які відповідають координатам населених пунктів і зіставляємо суми об'ємів товарообігу, які отримуємо по кожному напрямку. В результаті, в тій точці, яка врівноважить товарообіг всіх населених пунктів слід формувати розподільчий склад.
Важливим чинником, що впливає на розміщення складської мережі є прогнозовані значення показників її роботи.
Основним показником, що характеризує те або інше складське приміщення, є розмір загальної площі складу.
Загальна площа складу підрозділяється на наступні складові:
o вантажну або корисну, зайняту безпосередньо матеріальними цінностями або пристроями для їх зберігання;
o оперативну, зайняту приймальними, сортувальними, комплектуваннями і відпускними майданчиками, а також штабелями і стелажами;
o конструктивну, зайняту перегородками, колонами, сходами і тому подібне;
o службову, зайняту під контори і побутові приміщення.
Визначення розміру вантажної (корисної) площі складу може здійснюватися двома методами: по питомих навантаженнях; за допомогою об'ємних вимірників.
По першому методу розмір корисної площі визначається по формулі
де Бкор - корисна площа складу, м ; 2тах - максимальний розмір запасів, що підлягають зберіганню, тонн; щлт - допустиме навантаження на 1 м корисної площі складу, тонн.
В цьому випадку загальна площа 5Ш визначається по формулі:
де К" - коефіцієнт використання загальної площі складу.
Другий метод точніший. Корисна площа складу визначається за формулою:
де Sa" - площа, яку займає один стелаж, м ; пст- кількість стелажів для зберігання, шт.
5. Управління логістичним процесом на складі
6. Ефективність складських систем
Розділ 10. Транспортна логістика
1. Суть, значення та завдання транспортної логістики
2. Логістична оцінка видів транспорту
3. Транспортні тарифи та їх вплив на загальні логістичні витрати
4. Системи доставки товарів
5. Вибір оптимального перевізника та логістичних посередників
6. Транспортний процес та його елементи