Логіка - Мозгова Н.Г. - 5. Наукова індукція

Популярною індукцією називають узагальнення, в якому через перелік встановлюють повторюваність ознаки у деяких предметів класу, на підставі чого роблять проблематичний висновок про її приналежність усьому класу явищ.

Практична діяльність людей часто вказує на стійку повторюваність деяких явищ. На цій підставі виникають узагальнення, які пояснюють або передбачають виникнення явищ дійсності. Такі узагальнення часто пов'язані зі спостереженнями за погодою, кліматом, причинами деяких хвороб тощо. Логічний механізм більшості таких узагальнень - популярна індукція. її ще називають індукцією через простий перелік за відсутності суперечливого випадку. Якщо серед досліджуваних явищ зустрічається принаймні один суперечливий випадок, то індуктивне узагальнення визнається хибним.

Популярна індукція відображає перші кроки в розвитку наукових знань. Будь-яка наука починає з емпіричного дослідження - спостереження об'єктів з метою їх опису, класифікації, виявлення стійких властивостей, відношень та залежностей. Початкові узагальнення науки завжди є індуктивними виводами через простий перелік повторюваних ознак. Популярна індукція належить до правдоподібних умовиводів, її узагальнення мають проблематичний характер, бо факт простого переліку подібних випадків не виключає можливості суперечливого випадку.

Класичним прикладом спростування висновку індукції через простий перелік є історія загального твердження: "Лебеді мають біле пір'я". Спостерігаючи в Європі лише білих лебедів, люди дійшли висновку, що всі вони мають біле пір'я. Це вважалося настільки очевидним, що вираз "білий як лебідь" став літературним синонімом поняття прекрасного. Та ось європейці, потрапивши в Австралію, зустріли чорних лебедів, і висновок, який вважався остаточним, одразу втратив свою значущість.

5. Наукова індукція

Науковою індукцією називають умовивід, в засновках якого поряд з повторюваністю ознаки у деяких предметів класу міститься також знання про залежність цієї ознаки від певних властивостей предмета.

Якщо в популярному узагальненні вивід спирається на повторюваність ознаки, то наукова індукція не обмежується простою констатацією, а систематично досліджує предмет, який розглядається як такий, що складається з деяких самостійних частин. Теоретичною підставою методів наукової індукції є основні властивості причинного зв'язку як найважливішої форми об'єктивної залежності між предметами та явищами дійсності.

Причинним, або каузальним (від латинського causa - причина) називається такий об'єктивний зв'язок між двома явищами, коли одне з них - причина - викликає друге - наслідок (дію). Для причинного зв'язку характерні такі основні властивості: 1) загальність зв'язку; 2) послідовність у часі; 3) необхідний характер зв'язку; 4) однозначна залежність між причиною та наслідком. Розглянемо ці властивості докладніше.

1. Загальність причинного зв'язку означає, що явища не виникають самодовільно, незалежно від інших явищ. Кожне з них пов'язане з іншими явищами, виникає, видозмінюється і зникає під впливом численних чинників і саме впливає на інші предмети. Це означає, що в світі не існує безпричинних явищ. Для виявлення причини, що викликає певне явище, серед множини обставин виділяють лише такі, які задовольняють вимогу послідовності у часі.

2. Послідовність у часі означає, що причина завжди передує наслідку. В одних випадках така послідовність є миттєвою, в інших причину і наслідок відділяє певний проміжок часу. Оскільки причина завжди передує наслідку, то з багатьох обставин у ході індуктивного дослідження відбирають лише такі, що проявилися раніше досліджуваного наслідку, і виключають ті, що виникають одночасно чи після прояву наслідку.

Послідовність у часі - необхідна умова причинного зв'язку, але сама по собі вона недостатня для виявлення дійсної причини. Визнання цієї умови достатньою нерідко призводить до помилки, яку називають "після цього, отже з причини цього".

Для виявлення причинного зв'язку між попереднім та наступним явищами потрібне додаткове знання про необхідний характер залежності між ними.

3. Необхідний характер зв'язку між причиною та наслідком означає, що наслідок настає тільки за наявності причини, відсутність якої з необхідністю усуває і наслідок. Тому при аналізі попередніх обставин виключають такі з них, відсутність яких не впливає на виникнення явища.

4. Однозначний характер причинного зв'язку полягає в тому, що кожна дана причина завжди викликає тільки їй відповідний наслідок. Залежність між причиною та наслідком має симетричну природу: видозміни в причині з необхідністю викликають і видозміни в наслідку, і навпаки, видозміни у наслідку свідчать про видозміни в причині.

Однозначна залежність дозволяє виділити серед множини попередніх обставин такі, зміни в яких впливають на наслідок, і виключити незмінні, що не впливають на наслідок.

Викладені властивості причинної залежності виконують роль пізнавальних принципів, що направляють емпіричне дослідження і формують особливі методи наукової індукції. Застосування цих методів пов'язане з певним спрощенням реальних зв'язків між явищами, яке виражається в таких припущеннях:

1) попереднє явище розглядається як складне і розкладається на прості обставини - А, В, С, Б тощо;

2) кожна з цих обставин вважається відносно самостійною і не взаємодіє з іншою;

3) виділені обставини розглядаються як повний (закритий) перелік і вважається, що дослідник не випустив з уваги інші можливі обставини.

Ці припущення разом з основними властивостями причинного зв'язку становлять логічну основу виводів наукової індукції, визначаючи специфіку логічного слідування при застосуванні методів виявлення причинних зв'язків.