Міжнародний маркетинг - Барановська М.І. - 1.2.8. Як визначити поняття "мито"?

У міжнародному маркетингу тарифами вважаються обов'язкові платежі, що встановлюються державою на товари, що імпортуються й експортуються. В якості тарифних бар'єрів виступають мита і митні платежі.

Що стосується мит, то вони зазвичай поділяються на окремі групи, підставою для формування яких є відповідні чинники.

Залежно від того, експортується або імпортується товар або тільки транзитом перевозиться через територію держави, всі мита поділяються на:

o вивізні (експортні) - встановлюються на ті товари, що експортуються при перетині ними державного кордону (їх основне призначення - скоротити вивіз товарів з країни зважаючи на їх недостатність для задоволення внутрішніх потреб. Такі мита можуть бути використані й у фіскальних цілях для забезпечення необхідних доходів державі);

o ввізні (імпортні) - встановлюються на ті товари, що імпортуються в країну;

o транзитні - передбачені для товарів, що перевозяться через державу транзитом.

Залежно від способів розрахунку мита поділяються на специфічні, вартісні і змішані. Якщо вони визначаються для одиниці товару, їх прийнято називати специфічними. Вартісні мита складають певний відсоток від вартості продукції. При розрахунку змішаних мит використовуються обидва вказані підходи.

Враховуючи специфічні особливості, властиві товару мита поділяються на сезонні, антидемпінгові і компенсаційні. Сезонні мита встановлюються на товари сезонного попиту. Антидемпінгові мита передбачаються для імпортних товарів, ціни на які нижче, за ціни на товари, що реалізуються на внутрішньому ринку. На товари, які імпортують в країну і для виробництва яких були використані субсидії, можуть бути встановлені компенсаційні мита.

1.2.9. Що таке митні платежі?

До числа митних платежів входять акцизи, митні збори, податок на додану вартість (ПДВ).

Преференційні мита є достатньо низькими і встановлюються на товари, що ввозяться з країн, що розвиваються. Мита можуть і взагалі не застосовуватися. До того ж наявність мит і їх величина визначаються відповідними договорами, що укладаються між державами або регулюються багатобічними (регіональними) угодами між країнами.

Останніми роками в багатьох країнах відбувається поступове зниження значущості тарифних бар'єрів і одночасно зростає роль нетарифних бар'єрів. В окремих випадках вони впливають на зовнішньоекономічну діяльність більш негативно, ніж тарифні. Кількість нетарифних бар'єрів істотно збільшується у періоди спаду економіки. їх складніше передбачити і вони можуть бути встановлені в прихованій формі. До основних нетарифних бар'єрів можна віднести:

o квоти;

o ембарго;

o добровільне обмеження експорту;

o ліцензування;

o державну монополію зовнішньої торгівлі.

Квотування припускає встановлення обмежень на обсяг експорту або імпорту товару в кількісному виразі протягом певного періоду. Вказаний обсяг товару і буде квотою. Ліцензії на квоту зарубіжним фірмам і урядам інших країн, а також вітчизняним товаровиробникам зазвичай видають уряди країни. Такі ліцензії визначають кількість імпорту або експорту відповідних товарів. Основними причинами встановлення експортних квот є:

o необхідність задовольнити потреби в товарі на внутрішньому ринку за прийнятними для покупців цінами;

o доцільність збереження обмежених природних ресурсів;

o бажання зменшити постачання товару на зарубіжні ринки і підвищити на нього ціну, як це роблять країни - експортери нафти, що входять до ОПЕК

Основною причиною встановлення імпортних квот є бажання керівництва відповідної країни обмежити обсяг певних товарів, що ввозяться в країну. Це роблять або з метою захисту інтересів місцевих товаровиробників, або для того, щоб привернути декілька постачальників даного товару і потім шляхом видачі ліцензії обрати найбільш прийнятного з них.

Ембарго можна розглядати як окремий випадок квотування. Встановлення ембарго має за мету повну заборону імпорту або експорту певного товару або всіх товарів стосовно конкретної країни. Зазвичай, ембарго застосовується для досягнення визначених політичних цілей. Ембарго може бути встановлене окремою країною або оголошено наднаціональними організаціями, наприклад такою, як Організація Об'єднаних Націй (ООН). В якості прикладу повної заборони на торгівлю з іншою країною можна навести оголошене США ембарго на торгівлю з Кубою.

Добровільне обмеження експорту (ДОЕ) - це один з варіантів експортної квоти. Воно вводиться окремою країною відносно експорту своїх товарів на прохання іншої країни. У разі невиконання такого прохання страна-прохач може прийняти строгіші заходи відносно імпорту товарів, аж до введення ембарго. Тому у разі виникнення подібної ситуації на рівні країн приймаються обмеження, що влаштовують обидві країни. Класичним прикладом встановлення добровільного обмеження експорту є ухвалення відповідних рішень урядом Японії і виробниками автомобілів Японії на обмеження їх постачань в США.

Ліцензування також є одним із методів обмеження експортних і імпортних операцій. Воно є системою письмових дозволів державних органів країни на імпорт або експорт товару протягом певного терміну. Ліцензії, що видаються, зазвичай поділяються на генеральні, індивідуальні та автоматичні. Генеральні ліцензії видаються на тривалий термін для імпорту або експорту товарів з окремих або всіх країн. Для експорту або імпорту певних товарів конкретної фірмою їй видаються індивідуальні ліцензії, а у тому випадку, коли держава контролює імпорт окремих товарів, воно видає автоматичні ліцензії.

При встановленні державної монополії зовнішньої торгівлі здійснюється повний контроль за імпортними і експортними операціями. Для цього створюються спеціальні державні структури, які такий контроль здійснюють. Разом із вказаними вище нетарифними бар'єрами окремі країни використовують й інші форми нетарифного обмеження зовнішньоекономічної діяльності наприклад такі, як адміністративна тяганина і вимоги використання місцевих ресурсів при виробництві товарів. Такі заходи направлені на захист інтересів місцевих виробників, хоча деколи вони торкаються й інтересів споживачів.