Міжнародний маркетинг - Барановська М.І. - 2.2.1. Як визначити правове середовище міжнародного маркетингу?

2.2.1. Як визначити правове середовище міжнародного маркетингу?

Правове середовище міжнародного маркетингу визначається наявністю правових норм, що регламентують як підприємницьку діяльність взагалі, так і зовнішньоекономічну діяльність зокрема. При цьому правові основи бізнесу на зовнішніх ринках регулюються нормами міжнародного приватного права. З урахуванням того, що постійно посилюється інтеграція окремих держав, розвивається світовий ринок, здійснюється інтернаціоналізація економічних процесів, відбувається і уніфікація норм міжнародного права. При цьому кожна з країн значною мірою самостійно формує норми такого права. Таким чином, кожна фірма, що здійснює підприємницьку діяльність на зовнішніх ринках, повинна враховувати правове середовище своєї держави, країн, в яких вона присутня, а також зважати на наявність міжнародного правового середовища.

Виходячи з цього, виділяють три рівні права:

- національне право;

- наднаціональне право;

- міжнародне право.

2.2.2. Які правові норми можна віднести до національного права?

Перш ніж ухвалити рішення про вихід на зовнішні ринки, маркетологи повинні вивчити правову систему кожної країни, в якій вона збирається здійснити свою підприємницьку діяльність. Правові системи кожної з країн мають свої специфічні особливості. З урахуванням цих особливостей виділяють держави, що мають:

o систему звичайного права (common law system), в основу якої покладені традиції, прецеденти і звичаї. Причому основна роль в тлумаченні закону належить судам. Прикладами країн, що мають таку правову систему, можуть бути США, Великобританія;

o систему цивільного права (civil law system), що припускає наявність розробленого комплексу законів, зведених до єдиного кодексу. Таку систему іноді називають кодифікованою правовою системою. Вона властива більш ніж 70 країнам світу, зокрема Росії, Білорусі, Німеччині, Франції, Японії;

o систему теократичного права (theocratic law system), що враховує релігійні заповіді. Така правова система в тій чи іншій мірі властива для 27 країн, і найбільш характерним прикладом країн, де вона використовується, є мусульманські. У таких країнах мусульманське право регулює по суті всі сторони життя.

2.2.3. Які правові норми можна віднести до наднаціонального права?

Наднаціональне право визначається сукупністю національних норм, сформованих окремими державами, як правило, в деякому регіоні (наприклад, в ЄС).

В якості норм наднаціонального права можна розглядати укладені окремими державами угоди, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність їх суб'єктів господарювання. У основі таких угод можуть бути передбачені наступні правові режими:

o режим найбільшого сприяння;

o національний режим;

o режим взаємності;

o режим реторсії.

При режимі найбільшого сприяння між окремими державами укладається угода, згідно з якою створюються рівні умови для всіх держав, їх фізичних і юридичних осіб у відповідній сфері діяльності, обумовленої в підписаному сторонами договорі.

Відповідно до національного режиму передбачається наявність єдиних правових норм, регулюючих діяльність фізичних і юридичних осіб, не залежно від того, належать вони даній державі або якій-небудь іноземній державі, що уклала з першою відповідний договір. Такий режим найчастіше обумовлюється в договорах про правову допомогу, соціальне забезпечення, збереження авторського права, права на винаходи і товарні знаки.

Якщо в договорах, що укладено між окремими державами обумовлено, що кожна зі сторін надає на її території однакові права як іноземним, так і місцевим юридичним і фізичним особам, то такий правовий режим прийнято вважати режимом взаємності.

При правовому режимі реторсії, у разі ухвалення однією з держав деяких дискримінаційних заходів відносно фізичних і юридичних осіб іншої держави, остання держава приймає аналогічні заходи відносно відповідних осіб першої держави. Вживання таких заходів державами ставить за мету, перш за все, відміну дискримінаційних заходів, що були застосовані іншою стороною.