Організація торгівлі - Апопій В.В. - Поняття формату роздрібного торговця

Сучасна практика роздрібної торговельної діяльності розширює і поглиблює поняття типу роздрібного торговця до його формату. У загальному розумінні форматом уважаються параметри розміру будь-чого. Водночас у торгівлі під форматом роздрібного торговця розуміють різновид торговельного підприємства або одиниці, що характеризується сукупністю організаційних і технологічних ознак: місцем розташування, товарною спеціалізацією, розміром торговельної площі, характером процесу обслуговування, номенклатурою послуг, типовим набором торгово-технологічного устаткування, методами продажу товарів.

Отже, формат роздрібного торговця описує його вже не як окремий аналог торговельної мережі, а як цілісний торговельно-сервісний об'єкт соціальної інфраструктури населеного пункту або сільського адміністративного району; як складовий елемент системи торговельного обслуговування.

Перспективні типи і формати роздрібних торговців

Склад і структура типів вітчизняних роздрібних торговців поступово розвивається аналогічно до структури типів торговельних суб'єктів інших країн. Зважаючи на значну подібність вітчизняних і закордонних типів роздрібних торговців, слід зазначити, що існують деякі відмінності в підходах до організації за кордоном основних типів роздрібних торговельних інститутів. Загалом у розвинених країнах розрізняють продовольчі магазини і магазини загального профілю (непродовольчі і змішані).

Серед продовольчих виокремлюють: супермаркети, гіпермаркети, гіперцентри, гуртові супермаркети, дрібні незалежні магазини і міні-магазини (табл. 12.1).

Супермаркетом або звичайним супермаркетом вважається магазин самообслуговування з річним обсягом продажу понад $ 2 млн і загальною площею близько 2200 м², до того ж у ньому реалізація непродовольчих товарів є обмеженою. При цьому супермаркети в Європі мають значно меншу площу (400—2500 м²), тоді як американські — 500—4000 м².

До гіпермаркетів відносять великі супермаркети з торговельною площею від 2200 до 5500 м², а схожі з ними гіперцентри — це поєднання в одному майновому комплексі гіпермаркети і непродовольчого магазину знижених цін. Гіпермаркети досягають за розмірами сукупної торговельної площі 16 тис. м і розташовуються зазвичай на околиці міста, що є дуже привабливим для покупців з урахуванням специфіки розселення за кордоном.

Гуртові супермаркети — це умовні магазини, які торгують продовольчими товарами і продуктами харчування за зниженими (гуртовими) цінами. Вони особливо широко розповсюджені в США, де подібні магазини поділяються на гуртові супермаркети з обмеженим набором продуктів і гуртові магазини-склади з повним набором продуктів.

Гуртові супермаркети з обмеженим асортиментом продуктів мають в одночасній реалізації близько 1500 товарних найменувань у стандартних упаковках і зазвичай однієї торговельної марки. Вони працюють за методом магазину-складу з самообслуговуванням і не пропонують жодних додаткових послуг покупцям, які самостійно вибирають продукти в транспортних упаковках, пакетованих на транспортних піддонах.

Таблиця 12.1

Характеристика основних ознак перспективних типів продовольчих магазинів

Гуртові супермаркети з повним набором продовольчих товарів за своєю суттю є великими продовольчими складами із загальною площею понад 5500 м2 і річним обсягом товарообігу до $ 50 млн. Відмінність цього типу магазинів від попереднього (з обмеженим асортиментом) не тільки в параметрах площі і обсягах обігу, вони практикують торгівлю значно ширшим асортиментом продовольства загальнонаціональних торговельних марок, а також продуктами, що швидко псуються і потребують спеціальних температурних режимів при зберіганні. Для обох типів гуртових супермаркетів притаманна стратегія, орієнтована на отримання невисокої норми прибутку при значних обсягах продажу.

Дрібні незалежні продовольчі магазини зазвичай є приватними (або ж на засадах партнерства) і функціонують незалежно від великих національних і інтернаціональних торговельних корпорацій і торговельних мереж, розміщуються на площі 1000—2000 м² і реалізують протягом року продовольства на суму до $ 2 млн.

Міні-магазини продовольчої спеціалізації за кордоном характеризуються відносно обмеженим асортиментом товарів, що компенсується зручним розташуванням для широких контингентів покупців. Площа таких магазинів коливається в межах 300—1000 м, що за західними мірками зовсім небагато, асортимент орієнтований на штучні товари масового попиту (сигарети, вино, пиво, напої) і готові продукти харчування за відносно вищими від рівня супермаркетів цінами. У всіх дрібних продовольчих магазинах практикується застосування методу самообслуговування з прискореним проведенням розрахунків, що дозволяє уникнути черг при значних постійних напливах покупців, зацікавлених порівняно швидше, аніж у супермаркетах, придбати продукти і зекономити час, який був би витраченим на чергу до каси, навіть за вищою ціною. Дрібні крамнички в Європі і Північній Америці найчастіше організовуються поруч із транспортними розв'язками, що абсолютно відповідає мобільному західному стилю життя.

Непродовольчі магазини, або магазини загального профілю, представлені традиційними (універмаги, магазини, що торгують зі знижками! спеціалізовані магазини) і відносно новими ("спеціалісти в категорії", центри господарських товарів, магазини знижених цін на товари, демонстраційні зали" "оптові клуби") типами роздрібних торговців (табл. 12.2).

Таблиця 12.2

Характеристика основних типів непродовольчих магазинів

Закінчення табл. 12.2

Непродовольчими універмагами вважаються торговельні підприємства, що пропонують для реалізації широкий і глибокий асортимент товарів і забезпечують високий рівень обслуговування. Дуже часто універмаги належать до власності однієї торговельної мережі — торговельної корпорації, яка володіє більше від десяти однотипними обслуговуючими підприємствами, розміщеннями в регіонах однієї країни або в різних країнах. Універмаг будує свою роботу через організацію спеціалізованих відділів і секцій, кожен з яких має окремий вузол розрахунків. Особливістю універмагів є створення їх працівниками надзвичайно широкого кола основних і додаткових послуг покупцям, що не тільки підвищує загальний рівень сервісу, алей впливає на підвищення рівня цін на товари в цьому типі торговельних підприємств.

Підвищення загального рівня конкуренції в роздрібній торговельній мережі за кордоном, виникнення і розвиток нових спеціалізованих торговельних підприємств привело в цілому до скорочення кількості відділів у традиційних універмагах і до зміни "товарної концепції" непродовольчих гіпермаркетів і універмагів. Вони почали розширювати номенклатуру послуг для покупців, вносити зміни в товар-мікс — набір товарних найменувань усередині товарних груп, тобто закуповувати унікальні товари під широковідомими товарними марками і налагоджувати прямі зв'язки з товаровиробниками, продаючи їхні товари під власними (внутрішньо-магазинними) торговими марками.

Гіпермаркети різняться від універмагів більшою загальною площею, вужчим асортиментом, нижчим рівнем сервісу і цін.

Магазини низьких цін — це непродовольчі магазини, які торгують зі скидками і пропонують відносно широкий, але неглибокий асортимент товарів за невисокого рівня обслуговування і порівняно низьких цін. Відносно нижчі ціни пояснюються: орієнтацією таких магазинів на покупців зі середніми і низькими доходами; меншими видатками такого магазину на зарплатню працівників, що надають послуги, адже ї значно менше, ніж в універмазі; нижчими витратами на оренду земельних ділянок за межами престижних центральних районів, на яких розташовуються магазини такого типу.

Традиційні спеціалізовані магазини орієнтують свою збутову концепцію на концентрацію вузького і глибокого асортименту при високих рівнях обслуговування і, відповідно, цін.

Останнім часом на Заході з'явились і розвиваються нові типи суб'єктів роздрібної торгівлі. До них належать "спеціалісти є категорії", центри господарських товарів, "гуртові клуби" і магазини низьких цін.

"Спеціалістами в категорії" називають магазини надвузького, проте надглибокого асортименту товарів, який обмежується товарними найменуваннями однієї товарної групи (підгрупи). Саме магазини цього типу в умовах щільної конкуренції на західному товарному ринку сконцентрували в своїх мережах торгівлю товарами окремих товарних груп, практично виключивши ці групи з асортименту універмагів і традиційних непродовольчих магазинів. "Спеціалісти в категорії" отримали назву "вбивць категорій", а саме таких товарних груп, як іграшки, побутова електроніка, товари для спорту, товари для офісів, комп'ютери, автомобільне приладдя тощо.

Центри господарських товарів — це різнотип "спеціаліста в категорії", що об'єднує в собі магазин товарів для ведення домашнього господарства і магазин будівельних матеріалів. За внутрішньою організацією такий магазин практично не різниться від складу, однак його продавці є висококваліфікованими спеціалістами-консультантами в частині застосування окремих господарських товарів і матеріалів, а також користування інструментами і приладдям для будівництва і ремонту помешкань і садових ділянок.

Гуртовий-клуб — це специфічне торговельне підприємство, яке обслуговує жителів і інші торговельні підприємства вузьким асортиментом товарів з низьким рівнем сервісу. За типом улаштування гуртовий клуб — це великі за розмірами (до 11 000 м ) приміщення складського типу з примітивними інтер'єрами і широкими проходами для пересування підйомно-транспортного обладнання. Асортимент такого магазину непостійний, адже більшість товарів закуповується гуртом під час розпродажу, а співвідношення продовольчих і непродовольчих товарів становить приблизно 50/50 відсотків. Членами гуртового клубу можуть бути дрібні гуртові продавці, інші магазини й індивідуальні покупці, часто представники однієї професії.

Магазини знижених цін проводять закупівлі товарів під час сезонного розпродажу, "пакетом" викуповують надлишки товарів, непарні вироби, непопулярні моделі і фасони або товари з незначними вадами в товаровиробників, гуртових і роздрібних торговців зі скидкою в 50—75 відсотків. Зрозуміло, що при цьому асортимент таких магазинів є надзвичайно нестабільним, і для його відносної стабілізації магазин докуповує частину товарів за звичайними цінами. Магазини знижених цін мають три різно-типи: фірмові магазини, магазини розпродажу і "магазини однієї ціни". Фірмові магазини є власними торговельними підприємствами товаровиробників ("заводські магазини"); гінер-, супер- і звичайних універмагів; мереж спеціалізованих магазинів. Магазини розпродажу є дуже популярними на Заході, незважаючи на їх непостійний, проте доволі широкий асортимент, приваблюючи широкі маси покупців порівняно низькими цінами. Магазини однієї ціни — це специфічний розпродаж, коли всі товари продаються за дуже низькою (зазвичай єдиною, напр. $ 1) ціною.

Демонстраційні зали — це роздрібні магазини, улаштовані безпосередньо при гуртових складах. За принципами організації діяльності вони нагадують магазини-салони, коли товари відбираються покупцями за демонстраційними зразками в залі або в каталозі, після чого працівниками магазину доставляються зі складу.