Організація торгівлі - Апопій В.В. - 18.5. Управління комплексом мерчендайзингу

Контроль комплексу мерчендайзингу

Обов'язковою умовою ефективності комплексу мерчендайзингу є системний характер реалізації всіх запропонованих заходів і подальший контроль виконання програми мерчендайзингу.

Основними напрямками діяльності та контролю у підприємствах торгівлі при застосуванні практики мерчендайзингу є:

— наявність товарів власної фірми у магазині, їх кількість та асортимент;

— якість і терміни придатності товарів;

правильне, максимально ефективне і по можливості ефектне розміщування та викладання товарів на полицях, стендах і вітринах;

— розміщування реклами та рекламних атрибутів;

— наявність реклами конкурентів і їх дії з просування своєї продукції. Необхідно зауважити, що на практиці у підприємствах торгівлі цими питаннями,

як правило займаються не менеджери з торгівлі чи продавці, а кваліфіковані агенти-мерчендайзери, які розміщують продукцію конкретного виробника в торговельних пунктах, здійснюють викладання товару, встановлюють дисплеї та POS-матеріали, проводять моніторинг збуту, а також акції, спрямовані на збільшення обсягів продажу та прибутку та/або створення цінового іміджу.

Основний обов'язок мерчендайзера полягає в тому, щоб правильно розмістити рекламну атрибутику та пропоновані для реалізації товари, контролювати наявність рекламних матеріалів у місцях продажу товарів, стежити за дотримання визначених правил і способів викладання товарів на полицях, стелажах, вітринах, стендах. Важливою умовою здійснення цієї роботи є також забезпечення відповідності вигляду застосовуваних POS-матеріалів іміджеві підприємства і органічної єдності цих матеріалів та встановленому в магазині торгового обладнання.

Проблеми застосування мерчендайзингу

Основними проблемами застосування ідей та інструментарію мерчендайзингу у вітчизняній торговельній практиці є:

1) відсутність інформації про витрати обігу по кожному товару і неможливість розрахувати точно показники прямої доходності товару;

2) архаїчність застосовуваних форм і методів продажу товарів. Мерчендайзинг вимагає насамперед застосування самообслуговування; а не продажу товарів-за відсталими технологіями;

3) неможливість застосування комплексу мерчендайзингу в малих магазинах (при застосуванні лише окремих принципів він не спрацьовує);

4) дороговизна проведення детального аналізу витрат (а) по товарах; б) по видах діяльності) для більшості невеликих магазинів.

Крім того, у роздрібній торгівлі України:

5) не завжди об'єктивним є розподіл площ під торгівлю окремими товарами, вкрай рідко проводиться аналіз співвідношення факторів "місце-оглядність-ціна";

6) організаційна структура вітчизняних торговельних підприємств у роздрібній ланці не передбачає введення таких вузьких посад, як "контролер товарних запасів", "менеджер з закупівель товарів", "менеджер по товару" тощо;

7) сучасний характер взаємовідносин роздрібної торгівлі і постачальників відзначається: а) неприязню та не сприйняттям персоналом магазинів представників постачальників; б) диктатом крупних постачальників щодо місць розмішування та викладання товарів;

8) зберігаються традиції в ціноутворенні, які ускладнюють розподіл товарів за категоріями (наприклад — практика встановлення єдиного рівня націнки На всі товари, хоча існують можливості для їх диференціації);

9) в магазинах відсутні спеціалісти, спроможні розробляти для них планограми (для більшості працівників магазинів саме поняття планограми взагалі є "таємницею").

Особливо вагомого значення серед проблем впровадження комплексу мерчендайзингу набула проблема не співпадання економічних інтересів працівників роздрібних торговельних підприємств, які намагаються формувати в магазинах широкий асортимент товарів різних виробників і тим самим приваблювати покупців з різними споживацькими смаками, і професійних мерчендайзерів, які досить жорстко провадять політику відстоювання інтересів "свого" виробника, вишукуючи найкращі місця та способи презентації лише для його товарів. Наслідком такого конфлікту інтересів досить часто стає відмова магазинів від послуг мерчендайзерів.

Для вирішення зазначених проблем в діяльності підприємств роздрібної торгівлі України доцільно:

1) передбачити, що розробкою плану мерчендайзингу як складової комерційної діяльності в крупних роздрібних торговельних підприємствах повинен займатися комерційний апарат, натомість в малих і середніх магазинах план мерчендайзингу має розробляти директор (завідуючий магазину) у співпраці з мерчендайзерами постачальників.

2) впроваджувати в практику торговельної діяльності управління "за категоріями";

3) передбачати "м'які" форми співпраці виробників з підприємствами роздрібної торгівлі щодо впровадження інструментарію мерчендайзингу, які б ґрунтувалися на роз'ясненні переваг та економічної вигоди для останніх від застосування рекомендованих варіантів технологічних схем і способів організації викладки товарів;

4) оптимізовувати розміщування та викладання товарів у торговельних залах магазинів, в т.ч. розробляти для них планограми;

5) розробляти і впроваджувати в магазинах Стандарти мерчендайзингу.