Охорона праці - Москальова В.М - Що належить до технологічних заходів і методів боротьби із запиленістю повітря?

Виробничий пил може призвести до розвитку професійних бронхітів, пневмоній, алергічних ринітів, бронхіальної астми, пилових захворювань очей та шкіри і т. ін.

Пилові бронхіти нині стають найбільш розповсюдженими видами патології. Пилові бронхіти виникають при вдиханні помірно агресивного змішаного пилу грубої дисперсності. Розповсюдження і строки захворювання залежать від концентрації і хімічного складу пилу (8—10 років).

Пил може чинити вплив на органи зору, спричиняти запальні процеси (кон’юнктивіти), професійні катаракти, викликати сильну сенсибілізуючу дію на слизову оболонку і роговицю ока.

Забруднюючи шкіряні покрови, пил різного складу чинить подразнюючу, сенсибілізуючу і фотодинамічну дію (дерматити, алергічні дерматити і екземи, фотодерматити відкритих ділянок шкіри). Проникнення пилу в сальні потові залози викликає порушення потовидільної функції шкіри. Пил може проявляти чисто механічну дію - гострими краями порушувати цілісність слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, очей і т. ін.

Як здійснюється гігієнічне нормування пилу?

Підставою для проведення заходів боротьби з пилом є гігієнічне нормування. Встановлений перелік ГДК фіброгенного пилу у повітрі робочих приміщень наведений в ГОСТ 12.1.005-88.

ГДК фіброгенного пилу залежно від процентного вмісту діоксиду кремнію становить 1 і 2 мг/м3. Для інших видів пилу ГДК від 2 до 10 мг/м3.

Гранично допустима середньодобова концентрація металічного пилу у повітрі не мас перевищувати 0,15 мг/м3, а максимально разова - 0,5 мг/м3.

Які існують заходи профілактики пилових захворювань?

Основою виконання заходів по боротьбі з пилом є гігієнічне нормування. Перелік встановлених ГДК фіброгенного пилу в повітрі робочої зони наведено в нормативних документах.

Завданням в боротьбі з пилом і профілактики пилових захворювань є визначення рівня цього чинника, виявлення причин і джерел пилоутворення, гігієнічна оцінка ступеня забруднення повітря робочої зони і розробка оздоровчих заходів.

При розробці системи оздоровчих заходів основну увагу мають звертати на технологічні процеси і обладнання, наявність і використання засобів колективного і індивідуального захисту.

Боротьба за зниження рівня запиленості і профілактика захворювань має бути комплексною і включати заходи технологічного, санітарно-технічного, медико-біологічного і організаційного характеру.

Що належить до технологічних заходів і методів боротьби із запиленістю повітря?

Основою профілактики пилових захворювань є усунення причин утворення пилу на робочих місцях шляхом зміни технології виробничих процесів. Сюди належать: впровадження безперервних технологічних процесів; автоматизація і механізація, що усуває ручну працю; дистанційне управління; використання нових технологій; заміна токсичних речовин нетоксичними; перехід від твердого палива на газоподібне, що значно знижує забруднення виробничого середовища димом і токсичними газами.

Запобігають виникненню запиленості повітря такі заходи як: заміна сухих технологічних процесів мокрими (шліфування, дробарки і т. ін.), герметизація обладнання, транспортування, виведення агрегатів, що забруднюють пилом робочу зону в ізольоване приміщення з влаштуванням дистанційного управління і т. ін.

Що належить до санітарно-технічних заходів боротьби з запиленістю повітря робочої зони?

До цих заходів належать герметизація і укриття обладнання суцільними пилонепроникними кожухами, відсмоктуванням повітря з-під місцевого укриття обладнання, що виділяє пил. Передбачається також ефективна аспірація. Влаштування місцевої витяжної вентиляції для видалення пилу має здійснюватися безпосередньо від місця пилоутворення, якщо за технологічними умовами неможливо запропонувати зволоження матеріалів, що переробляються. При зварюванні металоконструкцій використовують секційні і переносні місцеві відсмоктуванні.

Санітарно-технічні заходи ґрунтуються на правильній експлуатації обладнання і устаткування та систематичному контролюванні вмісту пилу у повітрі робочої зони.

Щоб запобігти забрудненню атмосферного повітря, використовуються спеціальні фільтри, тканинні фільтрувальні пристрої, електричні фільтри, циклони, рукавні фільтри та фільтри іншої модифікації.

Що відносять до медико-профілактичних заходів боротьби з пиловою патологією?

У боротьбі з пиловою патологією ці заходи мають велике значення. Сюди належать попередні і періодичні медичні огляди працюючих, запобіжний й поточний санітарно-гігієнічний нагляд за чистотою і параметрами повітря.

Позитивний ефект дають біологічні заходи профілактики, які підвищують опірність організму до пилової патології. Сюди відноситься застосування ультрафіолетового опромінення, інгаляція і заходи спеціального харчування. Із цією ж метою влаштовують профілакторії, де працівників опромінюють ультрафіолетовим промінням.

Медико-профілактичні заходи не тільки гальмують утворення легеневих фіброзів, але й посилюють виведення пилу з організму людини.

Що належить до лікувально-профілактичних заходів боротьби з пилом?

У системі оздоровчих заходів важливим є медичний контроль за станом здоров’я працюючих. Згідно з наказом МОЗ (від 21.05.07 №246) обов’язковим є проведення попередніх при наймі на роботу і періодичних медичних оглядів. Протипоказанням для найму на роботу є всі форми туберкульозу, хронічні захворювання органів дихання, серцево-судинної системи, очей, шкіри.

Термін проведення медичних оглядів залежить від виробництва, професії і наявності вільного діоксиду кремнію в пилу.

Що належить до організаційних заходів боротьби з пилом?

До цих заходів належить організація в умовах виробництва ефективного УФ опромінення, яке гальмує склеротичні процеси, содові інгаляції, які сприяють санації верхніх дихальних шляхів, дихальна гімнастика, яка покращує функцію зовнішнього дихання, дієта з наявністю вітамінів.

На підземні роботи і роботи в умовах запиленості не допускаються особи молодші 20-ти років, тому що пневмоконіози у молодому віці розвиваються раніш і тяжче протікають.

У тих випадках, коли заходи по зниженню концентрації пилу не призводять до його зменшення в робочій зоні у межах ГДК, використовують ЗІЗ. До ЗІЗ відносяться протипилові респіратори, захисні окуляри, спеціальний протипиловий одяг.

Вибір тих чи інших засобів захисту органів дихання залежить від виду шкідливих речовин і їх концентрації у повітрі робочої зони.

Органи дихання захищають фільтруючими і ізолюючими ЗІЗ, широко використовують респіратор типу "Пелюстка". Для захисту шкіри є пасти і мазі. Для захисту очей є відкриті або закриті окуляри.