Охорона праці - Москальова В.М - Які вимоги до розривів між об’єктами забудови?

Визначення величини розривів залежить від вимог санітарної і пожежної безпеки. Якщо санітарні розриви будуть меншими за протипожежні, у такому випадку приймають розміри протипожежних розривів.

Будівлі побутового призначення розташовують на відстані, яка не перевищує 300 м від виробничих приміщень, з’єднуючи їх критими переходами або тунелями.

Відстань від робочого місця до їдальні має не перевищувати 300 м, якщо обідня перерва триває 30 хв. і 600 м - при годинній обідній перерві.

На території забудови розміщують ділянки споруд для очистки виробничих, побутових та господарських стоків від забруднюючих речовин. Вимоги до очисних споруд залежать від методів очистки, характеру забруднюючих інгредієнтів, їх складу та кількості.

При санітарній оцінці території промислового підприємства враховують раціональність транспортних шляхів та інженерних комунікацій.

Дороги і переходи на території забудови, як правило, проектуються прямолінійними. Ширина доріг має відповідати габаритам транспортних засобів, характеру вантажів та інтенсивності транспортних потоків.

Які є класи шкідливості встановлені для промислових підприємств?

Залежно від складу й кількості шкідливих чинників та умов технологічного процесу промислові підприємства поділяються на п’ять класів:

І клас — це підприємства, що виплавляють чавун в об’ємі понад 1500 м3, здійснюють вторинну переробку кольорових металів у кількості понад 3000 т/рік або виплавку сталі у кількості понад 100000 т/рік, а також хімічні підприємства та ін.;

II клас — ці ж підприємства, але з меншою продуктивністю;

ІІІ клас — підприємства, що виплавляють чавун об’ємом до 500 м3, з виробництвом фасонного лиття від 10000 до 20000 т/рік, з вторинною переробкою кольорових металів до 1000 т/рік, або підприємства, що виготовляють прилади з ртуттю;

IV клас — підприємства з невеликими ливарними та гарячими цехами, або такі, що виготовляють металеві електроди, металообробну продукцію, будівельні, деревообробні матеріали, великі підприємства текстильної, легкої, харчової та ін. промислової продукції;

V клас - підприємства без ливарних, але з термічними та іншими цехами, де здійснюється обробка металів у гарячому або розплавленому стані, друкарні, меблеві фабрики, трикотажні, ткацькі, швейні підприємства і т. ін.

Клас підприємства визначає ті захисні заходи, які необхідно враховувати при їх проектуванні, будівництві або експлуатації.

Які розміри санітарно-захисної зони встановлюють для промислових підприємств?

Величина санітарно-захисної зони підприємств визначається потужністю об’єкта й характером шкідливих і небезпечних виробничих чинників. Промислові підприємства, залежно від складу й кількості шкідливих і небезпечних чинників, поділяються на п’ять класів.

Клас підприємства визначає захисні заходи, які необхідно враховувати при їх проектуванні, будівництві та експлуатації.

Між промисловими підприємствами і житловими районами створюють відповідні санітарно-захисні зони, ширина яких залежить від класу шкідливості виробничих процесів.

Санітарно-захисна зона (СЗЗ) - це територія між виробничими об’єктами, складами або устаткуванням, з якими пов’язані шкідливі чинники, і житловою забудовою.

Чинні санітарні норми встановлюють ширину санітарно-захисної зони залежно від класу підприємства (табл. 2.9)

Таблиця 2.9. Розміри санітарно-захисних зон

Якщо вказаною шириною санітарно-захисної зони не вдається досягти ефективного послаблення впливу шкідливих чинників, СЕС має право вимагати збільшення її ширини у 3 рази.

У санітарно-захисних зонах встановлюється режим обмеження на забудову об’єктів, що не належать до сфери діяльності промислових підприємств. У таких зонах слід розміщувати будівлі допоміжного та обслуговуючого призначення, що займають не більше 50 відсотків їх площі.

У межах території санітарно-захисної зони здійснюють контроль за станом атмосферного повітря, ґрунтів, води та наявної рослинності.

Санітарним законодавством передбачено озеленення території промислових підприємств та СЗЗ насадженнями стійкими до впливу шкідливих виробничих чинників, які мають санітарні та декоративні властивості. Площа дерев та чагарникових насаджень має бути не менш 10—15 відсотків від загальної території підприємства.

Санітарне законодавство не передбачає СЗЗ для підприємств, які не пов’язані зі шкідливими умовами праці.