Даний принцип передбачає розгляд згаданого економічного механізму як складної динамічної системи. Під системою розуміється сукупність елементів, що знаходяться у взаємозв'язку і взаємозалежності один від одного і які утворюють певну цілісність, певну єдність.
До визначальних системних принципів відносять:
o цілісність (принципова неможливість зведення властивостей системи до суми властивостей її складових; залежність кожного елемента, властивостей і відносин системи від його місця, функцій усередині цілого);
o структурність (можливість опису системи через визначення її структури);
o взаємозалежність системи і зовнішнього середовища (система формує і виявляє свої властивості в процесі взаємодії з середовищем);
Рис. 10.4. Система принципів формування механізму управління інноваційним розвитком господарюючих суб'єктів
o ієрархічність (кожен елемент системи, у свою чергу, може розглядатися як система, а система, що розглядається, у свою чергу, являє собою один з компонентів системи більш високого рівня);
o множинність описів кожної системи (через принципову складність кожної з них, адекватне їх пізнання вимагає побудови множинних моделей, які описують певні аспекти системи).
Як система особливого класу економічний механізм управління процесами інноваційного розвитку характеризується складністю структури, наявністю множинних елементів зі складними взаємозв'язками, динамічністю і стохастичністю поведінки загалом і окремих його елементів, існуванням ієрархічних і функціональних підсистем, які розвиваються на основі окремих цілей.
Необхідність дотримання принципу системності пояснюється тим, що доводиться здійснювати пошук в умовах неповної визначеності. Остання виникає внаслідок наявності значної кількості чинників, що по-різному впливають один на одного, і які не завжди можна точно оцінити.
У цих умовах, у більшості випадків, існуючі проблеми не вдається оцінити однозначно: можливі багаторазові проходження стадій системного розгляду.
Принцип комплексності
Під комплексністю потрібно розуміти взаємозумовлений і пропорційно взаємоузгоджений розвиток системи як єдиного цілого, який забезпечує зв'язок усіх підсистем і елементів. Комплексність розгляду органічно погоджує всі аспекти проблем функціонування економічного механізму управління процесами інноваційного розвитку як комплексу цілісних систем: економічної, соціальної, науково-технічної, екологічної, правової і т. д.
Принцип орієнтації переважно на інноваційний шлях розвитку
Оскільки реально існує і продовжується спад збуту більшості традиційних вітчизняних товарів, то для виходу з кризи підприємства повинні орієнтуватися переважно на нову продукцію, нові способи її реалізації. Розробка такої продукції і виведення на ринок проводиться не епізодично, а безперервно.
Для досягнення успіху потрібно пропонувати ринку: а) товари, які є дефіцитними; б) товари, які задовольняють існуючі потреби, але іншим, нетрадиційним способом; в) товари, спрямовані на задоволення не тільки існуючих, але і потенційних потреб споживачів.
Аналіз досвіду роботи найбільш вдало діючих на ринку підприємств показує, що своїм успіхам на ринку вони зобов'язані саме новій продукції.
Виробництво і збут декількох товарів, які знаходяться на різних стадіях життєвого циклу, хоч і викликає певні ускладнення виробничого характеру, однак різко знижує ризик втрат внаслідок падіння попиту. Підприємство має можливість почергово перемикатися на виробництво в більшій мірі товарів, що сприймаються ринком, поступово модернізуючи або знімаючи з виробництва ті товари, попит на які падає. Практика успішно працюючих вітчизняних підприємств показує, що вони в основному орієнтуються на розробку і реалізацію нових товарів, на противагу підприємствам, що знаходяться на грані банкрутства і які намагаються стимулювати збут традиційної продукції, хоч і явно застарілої і яка не відповідає вимогам ринку.
Принцип балансу інтересів суб'єктів інноваційного процесу
Даний принцип вказує, що виробництво і реалізація новацій повинні приносити прибутки всім (в ідеалі) учасникам інноваційного процесу: інвесторові, розробнику новацій, постачальнику, виробникові, споживачеві і суспільству загалом. Оскільки новації, як правило, приходять до розвитку існуючих і створення нових ринків, тобто приводять до зростання обсягів виробництва і реалізації продукції, то вони повинні приносити користь пойменованим вище сторонам, які у тій або іншій мірі взаємодіють на ринку.
Інтерес виробника, а рівно й розробника, постачальника і збутовика може полягати у збільшенні прибутку, захопленні більшої частини ринку, забезпеченні стійкого розвитку у середньо-, коротко- і довгостроковому періодах.
інтереси інвестора полягають в отриманні прибутку від вкладення капіталу.
Користь споживача може полягати у наступному:
o споживач промислової продукції може використати її для удосконалення власного виробництва і відповідного приросту прибутку;
o споживач продукції, яка відноситься до товарів широкого споживання, наприклад, продукти харчування, одяг, меблі тощо, придбавши і використовуючи її, забезпечує собі великий комфорт існування, більш високу якість життя і таке інше. Суспільство загалом від цього також виграє, оскільки великі прибутки виробників означають великі надходження у держбюджет, зростання економіки держави загалом, зростання добробуту суспільства, розвиток соціального і культурного середовищ.
Аналіз процесів, що відбуваються в економіці України, дозволяє зробити висновок про недостатнє їх методологічне та науково-методичне забезпечення, особливо, у частині формування нових економічних механізмів управління інноваційними процесами розвитку вітчизняних підприємницьких структур та окремих суб'єктів підприємницької діяльності, що сприяють: а) їх тривалому виживанню та розвитку; б) виходу з кризи; в) піднесенню вітчизняної економіки.
Мікрорівень механізму управління процесами інноваційного розвитку тісно взаємодіє з організаційно-економічним механізмом підприємства, їх елементи частково стикаються, взаємно доповнюючи та посилюючи один одного. При цьому механізм, що розглядається, великою мірою зорієнтований на адаптацію діяльності господарюючого суб'єкта до змін умов зовнішнього середовища шляхом пошуку та реалізації варіантів інноваційного розвитку ринкових можливостей. Цим він забезпечує умови тривалого виживання та стійкого розвитку суб'єкта господарської діяльності.