1. Орієнтувальні площини тіла
Відносно площин розрізняють такі розташування частин тіла (рис. 19):
o бічне, або латеральне, - ближче до бічних поверхонь тіла відносно серединної площини;
o присереднє, або медіальне, - ближче до серединної площини, протилежне бічному, або зовнішньому;
o переднє, або вентральне, - ближче до передньої (вентральної) поверхні;
o заднє, або дорзальне, - ближче до задньої поверхні тіла відносно лобової площини;
o верхнє, або краніальне, - ближче до головного кінця тіла відносно горизонтальної площини;
o нижнє, або каудальне, - ближче до хвостового кінця тіла відносно горизонтальної площини.
Рис. 19. Лінії перетину умовних площин тіла людини (супінація (А) і про нація (Б) верхніх кінцівок): б, в - вид спереду, збоку і зверху: 1 - серединна стрілова; 2, 3 - бічні стрілові; 4, 5, 6 - лобові; 7, 8, 9 - горизонтальні (за Свиридовым О. І., 2001)
2. Біологічне значення нервової системи (systems nervosum)
Нервова система регулює, поєднує, узгоджує діяльність органів і систем організму, обумовлює оптимум функціонування, об'єднуючи усі частини організму в єдине ціле.
Нервова система забезпечує зв'язок організму з навколишнім середовищем, а також діяльність людини не тільки як біологічної, але й соціальної істоти. Нервова система забезпечує психічні процеси (сприйняття, мовлення, навчання, пам'ять, мислення, емоції), за допомогою яких людина не тільки впізнає навколишнє середовище, але й змінює його (табл. 1).
Нервова система як інтегративний апарат, який керує поведінкою організму, з'являється лише на певному етапі еволюційного розвитку. Це свідчить про те, що поведінка найпростіших можлива на основі інших принципів, зокрема таксисів. Таксис - це загальна реакція відносно найпростіших на дію чинників довкілля, під час якої їх просторова орієнтація і рух визначаються силою цих зовнішніх дій: наявністю їжі. світла тощо, які позитивно чи негативно впливають на організм.
Таблиця 1. ФУНКЦІЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ (ЗА В.І. КОЗЛОВИМ І Т.А. ЦЕХМІСТРЕНКО)
Аналіз інформації | Регуляція функцій організму (регуляторна функція) | Інтегративна діяльність (функція) | Розумова діяльність (психіка) | |
із внутрішнього середовища | із довкілля | |||
o інтерорецепція o пропріорецепція o вестибулярний апарат | o зір o слух o смак o дотик o чутливість | o дихання o травлення o кровообіг o водний баланс o збереження гомеостазу o положення тіла і його частин o локомоція o репродукція | o координація функцій організму o чутливість o ігнорування o увага o сон o адаптація o навчання | o малювання o уявлення o мовлення o письмо o читання o рахування o творіння o пізнання o усвідомлення свого "Я" |
пам'ять | ||||
З утворенням нервової системи з'являються інші форми поведінки на основі рефлексів - більш точних реакцій організму на локальні дії сигналів, які поширюються із довкілля.
Вищим об'єднуючим і координуючим відділом нервової системи людини є головний мозок, головна роль якого належить корі великих півкуль.
Сукупність клітин - нейронів, функцією яких є сприймання, аналіз і передача інформації, що забезпечує пристосування організму до умов довкілля, називають нервовою системою.
3. Загальний план будови нервової системи
До периферичної нервової системи належать 12 пар черепно-мозкових нервів (див. п. 2.2, рис. 38 і табл. 2) і 31 пара спинномозкових нервів, їх сплетення, нервові вузли або ганглії (невеликі скупчення тіл нейронів, що лежать в різних частинах тіла).
До нервової системи відноситься головний і спинний мозок, а також нерви, нервові вузли (ганглії), нервові сплетення тощо (схема. 1).
Схема 1. Відділи нервової системи
3. Загальний план будови нервової системи
4. Будова і функції нейрона
5. Будова і функції нервових волокон
6. Властивості нервової системи
Дія стрихніну та наркозу на збудливість нервової системи
7. Діяльність нервових центрів
8. Поняття про рефлекс. Рефлекторна дуга
9. Основні етапи розвитку нервової системи
З історії науки