Анатомія, фізіологія, еволюція нервової системи - Маруненко І.М. - 8. Черепно-мозкові нерви

Усього черепно-мозкових нервів дванадцять пар. Черепно-мозкові нерви подано на рис. 52.

Рис. 52. Черепно-мозкові нерви (за Дорлінг Кіндерслі, 2003)

Від нюхової цибулини великих півкуль переднього мозку виходить 1-ий нюховий нерв (чутливий), який передає збудження від нюхових рецепторів до нюхового центру. Нюхові біполярні клітини розкидані в слизовій оболонці верхньої носової раковини та верхньої частини носової перегородки. Аксони цих клітин у вигляді тонких ниток входять в порожнину черепа через дірчасту пластинку і закінчуються в нюховій цибулині. Третій нейрон проводить нюхові подразнення від первинних центрів до кіркових проекційних частин, які розташовані в гіпокампі скроневої частини. Ці відділи, які входять до лімбічної системи, мають відношення не лише до нюхової функції, але і до вегетативно-вісцеральної регуляції, а також до емоційної сфери.

Патологічні процеси в лобовій частині можуть призвести до односторонньої аносмії або гіпосмії (страта або зниження нюху).

Від проміжного мозку виходить 2-ий зоровий нерв (чутливий) (n. opticus), який передає збудження від сітківки ока до зорового центру. Волокна зорового нерва, проходячи судинну оболонку очного яблука і склеру, виходять біля заднього полюса очного яблука, що через зоровий канал проникає в порожнину черепа. У межах передперехресної борозни клиноподібної кістки зоровий нерв разом з однойменним нервом протилежного боку утворює перехрестя, причому перехрещується лише при середня частина нервових волокон. Після перехрестя на кожному боці формується зоровий шлях. При перериванні провідності зорового нерва спостерігається сліпота (амавроз).

У стінці мозкового водопроводу середнього мозку містяться ядра 3-го і 4-го черепно-мозкових нервів - окорухового (руховий, або моторний) (n. oculomotorius) і блокового (руховий, або моторний) (n. trochlearis), які регулюють розширення зіниці та зміни кривизни кришталика під час фокусування. У складі окорухового нерва є парасимпатичні волокна, що іннервують гладкі волокна війкового м'яза і м'яза - звужувача зіниці. Ці волокна беруть участь у здійсненні зіничного рефлексу.

Між довгастим мозком і варолієвим мостом виходять корінці 5-го і 6-го нервів - трійчастого (змішаний) (n. trigeminus) і відвідного (моторний) (n. abducens). Чутливі волокна 5-го нерва проводять імпульси від обличчя і зубів, а рухові волокна іннервують жувальні м'язи і м'язи, що змінюють натяг барабанної перетинки. У разі однобічного ураження цих волокон чи нейронів нижня щелепа під час відкривання рота зміщується в бік ураження. Чутливі волокна проводять збудження від рецепторів шкіри всього лиця, слизової оболонки носа, кон'юнктиви, окістя черепних кісток, зубів, твердої мозкової оболонки і смакових рецепторів язика. 6-тий нерв проводить імпульси до вольових м'язів ока і повік, іннервує прямий м'яз очного яблука. Його ураження спричинює зниження тонусу цього м'яза, зіниця зміщується в напрямку до носа.

Від довгастого мозку виходять корінці 7-го і 8-го черепних нервів - лицевого (змішаний) (n. facialis) і слухового, або присінково-завитковий (чутливий) (n. verstibulocochlearis). Змішані гілки 7-го нерва іннервують смакові рецептори, слинні та сльозові залози, а рухові волокна іннервують мімічні м'язи. Через аферентні волокна лицевого нерва проводиться збудження від смакових рецепторів передньої частини язика. Чутливі волокна 8-го нерва передають інформацію про звук, рівновагу та положення голови. Він складається з двох гілок - завиткової і присінкової. Завиткова гілка проводить збудження від рецепторів спірального (кортієвого) органа завитки внутрішнього вуха, а присінкова - від рецепторів півколових проток і мішечків присінка.

Від довгастого мозку також відходять корінці:

9-го - язикогорлового нерва (змішаний) (n. glossopharungeus), який складається з рухових, чутливих і парасимпатичних волокон, рухові волокна якого регулюють ковтання, тоді як чутливі волокна передають відчуття болю, смаку, дотику, температури від язика і горла. Парасимпатичні волокна іннервують привушні слинні залози. Чутливі волокна проводять збудження від рецепторів сонної пазухи (каротидного синуса), слухової (євстахієвої) труби і стінок барабанної порожнини, а також від смакових рецепторів задньої третини язика;

10-го - блукаючого (змішаний) (n. vagus), який забезпечує такі життєво важливі функції як діяльність залоз, травлення, серцеві скорочення. Він містить рухові, парасимпатичні й чутливі волокна. Чутливих волокон у складі блукаючого нерва близько 95%. Вони передають інформацію від рецепторів ротової порожнини, глотки, значної частини травного каналу, дихальних шляхів, легень, рефлексогенних зон судин і серця, а також від твердої мозкової оболонки і вушної раковини; цей нерв - найдовший серед черепно-мозкових нервів;

11-го - додаткового (руховий) (n. accessorius), який спричиняє рухи голови і плечового пояса, іннервує м'язи горла і гортані, бере участь у голосоутворенні. При порушенні функції цього нерва знижується тонус грудинно-ключично-соскоподібного і трапецієподібного м'язів, що утруднює повертання голови в протилежний бік;

12-го - під'язикового (руховий) (n. hypoglossus), який іннервує всі м'язи язика; однобічне ураження цього нерва чи його ядра супроводжується порушенням функції язика.

Стислу інформацію про черепно-мозкові нерви подано в табл. 2.

Таблиця 2. ЧЕРЕПНО-МОЗКОВІ НЕРВИ

Окрім 12 пар черепних нервів, які мають порядковий номер, є нерв, який не має номера, - це проміжний нерв, ядра якого містяться у покришці мосту. Нерв змішаний, має парасимпатичні волокна. Входить у внутрішній слуховий отвір, далі він приєднується до VII пари черепних нервів, проникає в канал лицевого нерва і розгалужується на два нерви: великий кам'янистий нерв і барабану струну. Іннервує: передні 2/3 язика, сльозну залозу, залози носової порожнини, всі слинні залози, крім привушної.